Ексклюзив
20
хв

Між двох вогнів

Польсько-українські відносини продовжує лихоманити. Їхня температура підвищилася ще восени минулого року, напередодні парламентських виборів у Польщі. Внаслідок поразки «Права і справедливості» та зміни влади у стратегічного партнера України виникла нова політична реальність. Конкуренція президента Анджея Дуди та прем’єра Дональда Туска здатна підважити підтримку Польщею України

Євген Магда

Президент України Володимир Зеленський тисне руку прем'єр-міністру Польщі Дональду Туску після їхніх переговорів у Києві. Фото: AFP/East News

No items found.

З вершини відносин на плато проблем

Польща простягнула руку допомоги Україні ще напередодні широкомасштабного російського вторгнення, суттєво розвернувши політику тогочасного уряду в наш бік. Якщо з 2016 по 2021 рік польський прем’єр жодного разу не був у Києві, то в 2022 році тодішній глава уряду Матеуш Моравецький відвідав Україну вже кілька разів, наче надолужуючи згаяний час.

2022 році побував у Києві й Ярослав Качинський — можливо, найбільш впливовий на той момент політик Польщі. Президент Анджей Дуда активно просував інтереси України в ЄС та НАТО, а польська влада не лише надавала Україні військову допомогу, але й забезпечила теплий прийом сотням тисяч українських біженців. Польща перетворилася на хаб для надання військово-технічної допомоги Україні та надійний тил для свого стратегічного партнера.

Проте навіть дуже теплі міждержавні відносини мають властивість завершуватися. Тригером погіршення польсько-українських взаємин стала ситуація навколо українського зерна, яке заполонило польський ринок. Про цю проблему заговорили у квітні 2023 року під час офіційного візиту Володимира Зеленського до Варшави. Заборона на ввезення українського зерна (транзит збіжжя до інших держав дозволяється) підтримали інші країни Центральної Європи.

Цю проблему вправно використав Рафал Меклер — лідер осередку «Конфедерації» у Любліні, який організував блокування пунктів перетину кордону автотранспортом на початку листопада. Фактично блокування автомобільних перевезень не лише завдало шкоди українській та польській економікам, але суттєво погіршило клімат у польсько-українських взаєминах на рівні простих громадян. Українській стороні не вдалося донести значення цієї проблеми до польських візаві, привернувши увагу польських медіа. Голоси польських друзів України тонули у передноворічних клопотах.

Нагадаю, що нещодавно блокування кордону було припинене до 1 березня — мітингувальники дали польській владі час для задоволення власних вимог. І — що менш очевидно — створили передумови для приїзду Дональда Туска в Україну.

Польські мітингувальники вимагають скасувати пільги для українських перевізників. Блокада українського кордону призупинена до весни. Фото: Jakub Orzechowski / Agencja Wyborcza.pl

Туск прийде — порядок наведе?

Новий прем’єр Польщі Дональд Туск двічі — напередодні Нового року та вже в січні — анонсував свій візит до України. Це досвідчений управлінець, який навряд чи виключає своє повернення до великої європейської політики (Туск був головою Європейської Ради з 2014 по 2019 рік). Він практично провів у Києві майстер-клас зі здійснення візиту в умовах охолодження відносин між двома країнами. Його приїзд до української столиці зафіксував перехід від вершини обопільної ідилії до плато визнання та вирішення проблем.

Відзначу, що Дональд Туск прибув до Києва у День Соборності України та річницю Січневого повстання. У столиці України він наголосив на підтримці євроінтеграційних прагнень України, піддав публічній критиці путінферштеєрство Віктора Орбана та пообіцяв підтримувати Україну, щоб збільшити її шанси на перемогу. Володимир Зеленський після переговорів з Туском оголосив про новий пакет польської оборонної допомоги. А з українським колегою Денисом Шмигалем польський прем’єр обговорював різноманітні напрями співпраці — від спільного виробництва зброї до питань енергетики.

Туска трохи засмутив термін «перезавантаження» (RESET англійською), адже таку назву мав спрямований проти політика маніпулятивно-пропагандистський фільм, який просувало польське суспільне телебачення TVP. Проте у Польщі, припускаю, звикли, що українські партнери можуть випадати з контексту.

Туск не привіз до Києва жодного рішення стосовно економічних проблем, які отруюють польсько-українські відносини. Вони не замовчуються, проте не виносяться на перший план, звучать обіцянки їх вирішити. Водночас його кадрове рішення дуже цікаве: уповноваженим уряду Польщі з питань відновлення України став голова Комітету у закордонних справах польського Сейму Павел Коваль, який добре знає Україну та підводні течії української політики. Нагадаю, що наприкінці грудня до Києва також прибув новий посол Польщі Ярослав Гузи, який поки не вручив вірчі грамоти Володимиру Зеленському.

Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск (зліва в центрі), президент України Володимир Зеленський (справа в центрі) і Павел Коваль (поруч з Туском) під час зустрічі в Києві, 22 січня 2024 року. Фото: AP/East News

Їх поміняли місцями

Парламентська кампанія та подальший процес зміни влади в Польщі суттєво поляризували польське суспільство. Боротьба за вплив на суспільні медіа, які називають також «очищенням під впливу «ПіС», переслідування колишніх керівника МВС Маріуша Камінського та його заступника Мацея Вонсіка (обох поліція затримала у президентському палаці, щоправда, за відсутності там Анджея Дуди) створюють у польському суспільстві какофонію оцінок, у якій непросто розібратися.

Польські політики та громадські діячі чубляться зі смаком, наче згадуючи шляхетські традиції. Президент Анджей Дуда та прем’єр Дональд Туск перетворилися на два політичних центри, навколо яких об’єднуються їхні соратники. Ситуація не нова для європейської політики (політичні антагоністи на посадах президента та прем’єра у Старому Світі існують далеко не вперше), проте вона може створити низку проблем для України. Внутрішні суперечності в Польщі можуть погіршити звучання польського камертону підтримки України на європейській арені.

Зустріч польського президента Анджея Дуди (зліва) з прем'єр-міністром Дональдом Туском (справа) у президентському палаці щодо майбутнього візиту глави уряду в Україну. Фото: Paweł Wodzyński/East News

Що варто зробити в цій ситуації. Перш за все, Україна може запропонувати нове бачення побудови відносин, наприклад, через концепцію нового прометеїзму (Прометеїзм — зусилля Польщі часів Пілсудського, спрямовані на звільнення з-під радянського впливу України, Білорусі, Кавказу тощо. Новий прометеїзм — співпраця Польщі та України як відповідь на російську загрозу та трансляція її на Балто-Чорноморський регіон). Спільне виробництво зброї та військового спорядження, співпраця в енергетичній сфері, заходи з нейтралізації російської пропаганди можуть бути цікавими вже сьогодні. Не менш цікавою виглядає перспектива спробувати зменшити тиск українського зерна на польський ринок через спільні пошуки Варшавою та Києвом можливостей просувати його до країн глобального Півдня. Сприяти цьому можуть і балтійські порти, і коридор у Чорному морі.

Ми всі звикли, що у польсько-українських відносинах саме Варшава грає першою, для чого є низка об’єктивних причин. Проте у нинішній ситуації Київ зобов’язаний — ні, не перетягнути партнерську ковдру на себе, але запропонувати новий формат: зробити інтенсивнішими двосторонні контакти не лише на державному рівні, посилити діалог місцевої влади та недержавних організацій. Стратегічне партнерство Польщі та України необхідно наповнювати практичним змістом, вкладаючи його в гасло «За наше та ваше майбутнє!»

No items found.

Євген Магда — український політолог, історик, журналіст, директор Інституту світової політики. Автор книг «Гібридна війна. Вижити і перемогти» та «Гібридна агресія Росії: уроки для Європи». Увійшов до десятки кращих політичних експертів й аналітиків України в рейтингу видання «Коментарі» 2020 року. Син, брат, чоловік, батько. Тримає руку на пульсі подій в Україні та її сусідів понад 20 років.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

20 років тому почалась Помаранчева революція. Останні два десятиліття стерли подробиці події, яка насправді стала найяскравішим підсумком перших 13 років незалежної України. 20 років стерли з пам’яті багато деталей і подробиць. Багато фактів сприймається спрощено.

Але залишається той факт, що події Помаранчевого майдану стали надпотужною акцією непокори людей, які вийшли на захист свого вибору і свого права

Віктор Ющенко «йшов на президенство» красиво. 4 липня 2004 року. Співоче поле. Він — в білій сорочці, сила людей — у вишиванках. Помаранчеві прапори, літнє сонце і синє небо. Ющенко говорить, що ми, українці, маємо право на гідне майбутнє. Людям відгукувалось кожне слово. Натхненні обличчя і посмішки, надія в очах. Звучала музика, у тому числі, мої «Ми йдемо» та «Не бійся жити». 

Із Віктором Ющенком українці асоціювали європейський вектор розвитку — відхід від імперського сусіда і здобуття реальної незалежності. Україна почала відриватись від Росії. По-різному еволюціонували і розвивались політичні системи двох країн, потрібно було визначатись із поглядами в майбутнє. У Віктора Ющенка і Віктора Януковича вони, очевидно, були різні. 

Із Віктором Ющенком я познайомилась у 1999 році. І це стало дуже важливим для мене. До того в моєму житті була «Червона Рута» в Чернівцях у 1989 році.  «Рута» в Запоріжжі, заключний концерт якої і виступ на стадіоні Вячеслава Чорновола збігся із початком путчу у 1991 році. Голодування студентів, протестні акції в Харкові та україноцентрична позиція та  українська музика, яку і далі намагались не помічати.

Спілкування із Віктором Ющенком надихало, давало сил і надію, що український лідер може бути іншим. Сучасним, розумним, українським і водночас європейським

На момент того знайомства я була близька до зневіри. До всього українського було зневажливе ставлення. Багато так званих «діячів» часто демонстрували меншовартість і принижувались перед «старшим братом». Я ніколи не прогиналась під «рускій мір» (і, як виявилось, була абсолютно права). Знайомство з Ющенком справило на мене величезне враження, підтримало мене і дало сили у стоїчності.  

Він сказав мені тоді «Я дякую тобі за те, що ти робиш. Це важливо для України і українського народу». Задовго до президентських виборів у 2004 році я була із ним «по один бік барикад». Він був людиною, з яким я уявляла собі майбутнє України. Йому вірили. Його поважали. Він подобався своєю щирістю і справжністю.  

Дуже добре пам’ятаю мітинг на Європейській площі, коли Віктор Ющенко, із спотвореним обличчям, вперше виступив перед людьми після отруєння. Це вже потім ми дізнались, що вміст діоксину в його крові перевищував норму в тисячу разів. Дотепер незрозуміло, що ж сталося на тій вечері, де імовірно відбулось отруєння. Але, на жаль, таких запитань без відповіді в українській новітній історії є дуже багато.

Хотіли Ющенка вбити, спотворити чи налякати? Врешті, це мало зворотний ефект

21 листопада 2024 року відбувся другий тур виборів. Разом із іншими музикантами ми голосували на дільниці в будинку профспілок разом із кандидатом у президенти Віктором Ющенком. Були там, аби підтримати його. Ввечері зібрались у штабі, вже тоді були свідчення численних фальсифікацій. У ніч на 22 листопада просто неба почала будуватись сцена. Я прокинулась вранці і відразу поїхала на Майдан, де побачила багато друзів і однодумців. 

Я стояла на Майдані і бачила очі людей. Вони приходили з дітьми, з помаранчевими іграшками. Це відбувалося щоденно. Було багато музики і промов зі сцени, на Хрещатику постало наметове містечко. Люди не знали, що відбувалося в кулуарах, не знали, що насправді все буквально трималося як «на пір’їні», події могли розвиватись зовсім не так. Люди сприймали все, як фестиваль. 

Насправді ми розуміли, наскільки оманливим було відчуття ейфорії, безпеки і радості від того, скільки поряд однодумців

Помаранчева революція була безкровною. Цьому є своя ціна. Власне, великою мірою ціною незастосування сили були конституційні поступки. Україна стала парламентсько-президентською республікою. А за певний час президент Ющенко втратив частину своїх повноважень. Про це мало знають і мало усвідомлюють ті, хто називає Ющенка «слабким президентом». Це не так. Насправді він — надзвичайно розумна, інтелігентна, делікатна і антитоталітарна людина. Яка не допустила кровопролиття. 

Напевно, ця революція змінила мене. І не лише мене. Вона змінила країну. Вона змінила розуміння у світі, що таке демократія і як за неї можна боротись.  Люди в Україні  зрозуміли, що вони можуть перемогти. Що їхні цінності мають значення. І що їх багато.

Помаранчева революція змінила хід історії. Українці зрозуміли, що вони — сила

На сцені Майдану я співала пісні «Ми йдемо», «Не бійся жити», потім вони звучали і на Революції гідності. Через дев’ять років після Помаранчевої революції українці знову будуть відстоювати свій вибір. Революція Гідності буде трагічною. Але правда переможе. Східний сусід не відпустить Україну, й 2014-й рік буде позначений окупацією Криму, так званою АТО і початком війни. А 24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення РФ в Україну. І вже більше тисячі днів наша держава кров’ю виборює свободу і свою реальну Незалежність.

Всі фото надані авторкою

20
хв

Помаранчева революція і я

Марія Бурмака

Попри те, що раніше було нормально бути максимально толерантним до різних культур та плекати різноманіття, зростання антиєврейських настроїв у світі в 2024 році досягнуло критичної точки. Ба більше — є щось страшне у тому, що, згідно соціологічних опитувань, 20% молодих американців не знають, що таке Голокост. 

Україна першою стала жертвою гібридної війни за участю використання біженців із Сирії, Іраку та Афганістану. Восени 2015 всі акценти із окупованого Криму та війни на Донбасі було зміщено на фото загиблого трьохрічного хлопчика із Сирії Айлана Курді. Тіло дитини на турецькому пляжі сфотографували чи не всі документалісти світу. І це змусило тодішню канцлерку Німеччини Ангелу Меркель розчинити під тягарем вини двері для мільйонів людей іншої культури, інакшого світогляду — а головне тим, хто не хоче вчити мову, приймати культуру нової країни і жити за єдиними законами. 

З 2021 року на кордоні Польщі та Білорусі відбуваються спроби нелегалів прорвати кордон. Wojciech Olkusnik/East News

Путін, Лукашенко та їхній китайський друг Сі Цзіньпінь неодноразово використовували нелегалів із країни Африки та Ближнього Сходу для того, аби випробувати на міцність кордони Європи. Всю осінь 2021 року польські прикордонники виловлювали агресивних туристів із Іраку та Афганістану, які хотіли потрапити на щедрий соціал Німеччини. Тепер можна твердо вважати, що це була попередня підготовка до окупації України, де осі зла важливо було ще й обвалити польський кордон, або обвалити будь-яку поміч Києву.

У ті часи багато хто сварив польський уряд за надмірну жорстокість, але досвід показав, що все було правильно

У ніч на 8 листопада цього року в Амстердамі після футбольного матчу Аякс-Маккабі Тель-Авів група агресивних прихильників Палестини — із мігрантів — напала на ізраїльтян. Євреїв жорстоко били, наздоганяли автівками, кидали в річку і шукали по ближніх барах та готелях. Сталося це напередодні річниці «Кришталевої ночі» — нацистських погромів 1938 року, спрямованих проти німецьких євреїв. І багато хто задався питанням, якщо це сталось в Нідерландах, де нинішній прем'єр Дік Схооф — професійний розвідник і спеціаліст у сфері протидії тероризму, який раніше займався розслідуванням збиття росіянами рейсу MH17 над Донбасом. 

В Амстердамі 7 листопада відбулись масові побиття ізраїльських футбольних фанів. Фото: Middle East Images/ABACA/Abaca/East News
Варто очікувати, що це перший дзвіночок і подібних актів насилля та тероризму з боку тих, кого цікавлять ресурси європейців, а не адаптація до європейського стилю життя, буде більше

І це відчувають усі. Зовсім недавно у Німеччині розпався уряд та розбіглась коаліція через те, що країна заганяла себе у пастку мігрантською політикою пані Меркель. І бюджет уже не витримує спонсорувати тих, хто хоче захищати Палестину в центрі Берліна. Більше того німці, згідно соціології, відчувають тривожність та небезпеку — тож старим партіям як СДПН чи ХДС-ХСС доведеться вирішувати цю проблему, поки її на вулицях не почали вчиняти різні акти крайні праві. 

Росія та Китай прагнуть знищити стару Європу. І поки не виходить її окупувати,  завдання номер один — втопити її у крові на вулицях. Саме тому антисемітизм і крики про те, що Європа проти різноманіття культур та релігій, — так активно лунають через соцмережі та подкасти. 

Якщо раніше це здавалось милим і тиснуло на гуманізм і мир у всьому світі, зараз така риторика — добрий ґрунт для гібридних війн проти демократії. І реванш Трампа та республіканців в США став можливим, бо пересічні американці відчули, як меншість навʼязує їм свої правила. До того ж такі, що руйнують таку Америку, про яку мріють мільйони. 

Дивна річ, але нарешті Європейський союз визнав, що рішуча відмова Польщі багато років поспіль пускати будь-кого на свою територію — має сенс

У жовтні 2024 року лідери держав-членів ЄС висловили солідарність із Польщею в питанні протидії нелегальним мігрантам, а також «рішучість щодо забезпечення ефективного контролю над зовнішніми кордонами ЄС». Недавно уряд Польщі прописав міграційну стратегію з прицілом для громадян країн Африки, Азії та Близького Сходу, які все частіше їдуть як студенти в польські університети.  

Лідери ЄС підтримали Польщу у питанні мігрантів. Фото: SAMEER AL-DOUMY/AFP/East News

«Це наше право і наш обов’язок захищати польські та європейські кордони. Їхня безпека не обговорюватиметься. Ні з ким. Це завдання, яке потрібно виконати. І мій уряд виконає це завдання», — написав напередодні прем'єр-міністр Туск у соцмережі Х.

Згідно документу — уряд вирішуватиме, кого лишати, а кого ні. А ті, хто хочуть стати поляками, мають вчити мову і поважати закони

У перспективі це цікаві намітки для України, адже з еміграцією мільйонів українців через війну постає питання робочої сили. І тут вряди-годи нагора вилізають експерти з порадами, як нам можуть стати в поміч мігранти із Середньої Азії або пакистанці. Мовляв, ось вони точно зможуть і таксистами бути, і офіціантів замінити. 

Утім, для країни з низкою безпекових проблем і хиткою національною ідентичністю свого населення — це може стати викликом. Ми не дуже вміємо справлятись із тими колаборантами, які тривалий час маскувались під потужних господарників і говорили, що вони за мир без політики. Інша справа, якщо доведеться боротися ще і з тими, хто буде розказувати, які спідниці мають носити наші жінки або їздити в Умань влаштовувати акції проти єврейських паломників.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Єврейські погроми і агресивні мігранти. Як Європу шатають гібридними війнами осі зла?

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Для біженців з України з’явилась програма допомоги з орендою житла в Польщі

Ексклюзив
20
хв

Де покататися на лижах у Польщі?

Ексклюзив
20
хв

Нова фінансова допомога для українських медсестер і акушерок у Польщі

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress