Взагалі у Польщі померлих офіційно згадують два дні поспіль: 1 Листопада — в День усіх святих (Wszystkich Świętych) та 2 листопада — в День поминання покійних (Dzień Zaduszny або просто Zaduszki), який вже не є вихідним. Раніше ці два свята розділяли, але зараз традиції святкування переплелися.
У VII столітті Папа Боніфацій IV освятив римський пантеон, який раніше був язичницьким храмом. З тих часів він став храмом Божої Матері та святих мучеників, а 13 травня стало Днем святих.
Дата 1 листопада з'явилася в Англії у VIII столітті, а вже в X столітті ідея згадувати померлих саме 1 листопада стала спільною для всіх християн. Тоді ж вирішили, що 2 листопада молитимуться за душі всіх померлих, а не лише за святих мучеників.
1 листопада католики згадують саме тих, хто причетний до лику святих або мучеників. А вже 2 листопада згадують та моляться за всіх покійних. Для більшості поляків це сімейні дні, коли родина збирається разом і молиться за тих, хто пішов у засвіти. Раніше ці два свята чітко поділяли, але оскільки офіційний вихідний лише один, то й традиції стали загальними. Дата відвідування могил також часто зміщується на 1 листопада.
Не можна працювати та вживати алкоголь на цвинтарі
Задовго до Дня всіх святих у польських магазинах починають подавати лампадки, свічки та штучні квіти. У поляків не прийнято приносити на цвинтарі їжу, а тим паче на могилі згадувати померлих спиртним. За розпиття алкоголю на цвинтарі можна отримати штраф. Натомість поляки запалюють лампадки, моляться за душі рідних та близьких, а іноді навіть пускаються у паломництво. Після візиту на цвинтар люди родиною вирушають до костелу.
На Wszystkich Świętych не прийнято працювати, кричати, шуміти, а ще слід уникати роботи з гострими інструментами. За старою традицією вважається, що душі у цей день вільно гуляють землею і, працюючи гострими інструментами, можна їх поранити. Також не можна займатися рукоділлям, шити, щоб «не прив'язувати душі померлих до землі».
У книзі Барбари Огродовської «Звичаї, ритуали та традиції Польщі» написано, що в давні часи зачинялися заїжджі двори, заборонялися музика, спів, танці та гучний свист, «щоб чорти, що шукають цього дня заблукали душі, не викрадали людей на свої танці в пекло».
Сучасні традиції менш суворі, але так чи інакше День усіх святих і поминання померлих прийнято проводити в тиші. Раніше дотримувалися спеціального посту, готували легкі овочеві страви та кутю, але зараз ця традиція відходить і сімейні посиденьки нерідко закінчуються рясним застіллям.
Також у цей день не заведено відмовляти жебракам, які просять милостиню. Можна дати будь-яку суму на пожертву, але не можна просто пройти повз.
Свічки замість вогнищ на могилах
Раніше існувало набагато більше традицій, ніж зараз. Наприклад, за пару днів до 1 листопада жінки випікали спеціальні невеликі хлібці — повалки (powałki), аби вшанувати пам'ять пращурів. Пекли стільки хлібців, скільки померлих згадували у сім'ї. Хлібці також давали жебракам із проханням помолитися за душу покійних рідних.
Розпалювати вогонь в печі в сам день поминання було суворим табу. Адже вважалося, що душі померлих повертаються додому саме через комин. Заразтрадиція випікання повалок зустрічається рідко.
Але якщо розпалювати вогонь у печі було табу, то розпалювання багать на розвилках доріг віталося. Робилося це, щоб вказати душі покійного шлях і щоб вона могла обігрітися. Вже на зіткненні XVI і XVII століть багаття почали палити на могилах. У наші дні це робити заборонено, але на свято цвинтарі Польщі залиті світлом від свічок та лампад. Магія світла заворожує навіть далеких від релігії людей.
Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
