Куди відправити дитину відпочити влітку 2024 в Польщі? Список таборів

Куди повести дитину на зимових канікулах 2025 у Варшаві?

1. Hangar 646: стрибки на батуті й акробатика 

Адреса: Wał Miedzeszyński 646
Ціна: 649 злотих/тиждень 

Активно провести час запрошує мережа трамплінових парків у Варшаві Hangar 646. Під час зимових канікул з 3 по 14 лютого можна придбати тижневий абонемент за 649 злотих на тиждень, в який входять:

• 1 година занять з акробатики 
• 1 година занять з паркура
• тренування з розтяжки
• активне стрибання на батутах 
• снеки на почастунок

Всі заняття проходять з інструктором, загальний час перебування в батутному центрі — біля 5 годин. Але якщо у вас не виходить вчасно забрати дитину, вона може зачекати в фойє центру, де є кафе з wi-fi та смаколиками. Батутний центр працює до 21:00. Такі тренування допоможуть зміцнити загальну фізичну форму, підвищать витривалість, навчать працювати в команді та допоможуть завести нових друзів. Для дітей будуть влаштовані різні конкурси, завдання, щоб мотивувати та навчити здоровій конкуренції.

2. Bielański Ośrodek Kultury: настільні ігри й майстерклас із тіктоку

Адреса: Carla Goldoniego 1
Ціна: від 120 злотих/7,5 годин 

Різноманітну программу для школярів на канікулах за демократичними цінами підготував Bielański Ośrodek Kultury. У ній — майстеркласи з ведення тіктоку від польських блогерів, кінопокази у сферичному кінотеатрі, вистави, конференція з настільних ігор, програма від фокусників в ілюзіоністів, заняття з вітрильного спорту тощо. Ви самі можете планувати свій графік і залишати дитину тільки на ті заняття, що їй цікаві. 

3. Centrum Kultury Wilanów na Zawadach: капоейра, танці та театральні заняття

Адреса: Zygmunta Vogla 62
Ціна: від 25 злотих та безкоштовно 

Цілу серію різноманітних майстеркласів та занять для дітей різного віку під час зимових канікул підготував Осередок Культури Вилянув. Циркові та креативно-пластичні, танцювальні, музичні, а також заняття з бразильського єдиноборства капоейра, художні, театральні та заняття з фізичної підготовки для молодших школярів. Є безкоштовні та платні уроки, ціни платних лояльні: від 25 злотих. Адреси філій, де відбуваються заняття, дивіться на сайті Centrum Kultury Wilanów.

4. Galeria Arteneum: секрети успіху від польських блогерів 

Адреса: ul. Radzymińska 121
Ціна: 315 злотих

Майстеркласи від польських тіктокерів у художній галереї — це шанс не лише навчитися робити відео, які залітають, а й помалювати в цікавій компанії, потанцювати, зробити яскраві фото для інстаграм та розпитати успішних блогерів про тонкощі їхньої роботи. Тригодинні заняття розраховані на дітей від 8 до 15 років. Проводять відомі в Польщі блогери Aria Martelle, 

Ula Smarkula, Sebastian Kowalczyk, Evie, Ciapur. Купити квиток та обрати для себе майстерклас можна за посиланням.

5. Centrum Pieniądza NBP: гроші часів першого короля 

Адреса: ul. Świętokrzyska 11/21
Ціна: безкоштовно 

Всі зимові канікули Centrum Pieniądza NBP проводить безкоштовні зимові заняття для учнів початкових класів та розповідає історію першого польського короля. Під час занять учасники здійснять надзвичайну подорож у Середньовіччя. Вони зможуть побачити монети та банкноти віком до тисячі років! Відкриють таємниці першого польського короля та вшанують його пам‘ять. Обов’язковий попередній запис на сайті.

6. Zamek Królewski: у пошуках таємниць замку 

Адреса: plac Zamkowy 4
Ціна: 40 злотих

Спеціальну програму для школярів підготував Королівський замок у Варшаві: дітлахам пропонують не просто екскурсію, а цікаву гру, за допомогою якої вони дізнаються багато таємниць замку. Дітям покажуть художню галерею під мікроскопом, розкажуть про тонкощі роботи реставраторів і навіть проведуть майстерклас. Приємний бонус: організатори наважилися показати таємні куточки Королівського замку, що завжди були приховані від туристів.

7. Smart Kids Planet: наукові експерименти і нові професії 

Адреса: Żelazna 51/53
Ціна: 1449 злотих/тиждень

Зимовий табір для учнів 1-3 класів з 8 до 18 годин з цікавою програмою підготували в Smart Kids planet. На дітлахів чекає активний відпочинок, походи в кінотеатр, прогулянки на вулиці, майстеркласи, а також 4-разове харчування. Програма табору досить різноманітна: кожного дня нові розваги, тож нудьгувати дитина точно не буде! Центр буде проводити різні наукові заняття з експериментами, щоб школяри змогли відчути себе справжніми дослідниками. А ще тут в ігровій формі можна опанувати нову професію.

<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/65cf20c1a64cec45d7272770_Kampinoskyj%20park.jpg">«Читайте також: Що цікавого подивитися у Мазовецькому воєводстві»</span>

Дитячі театри Варшави:

1. Teatr Lalek Guliwer: казковий світ у великому місті

Адреса: Różana 16

Вже 80 років цей знаменитий ляльковий театр у Варшаві ставить на своїй сцені вистави з ляльками та різноманітними спецефектами. Родзинка цього улюбленого багатьма дітьми місця в тому, що тут можна не тільки подивитися виставу, але й взяти в ній участь. Репертуар різноманітний і постійно оновлюється. Це чудовий спосіб весело й легко долучити дітей до театрального мистецтва. Театр вражає неймовірними декораціями і костюмами акторів. Вистави розраховані на дітей від 5 років. Це справжній казковий світ у великому місті! 

2. Teatr Baj для дітей: найстаріший ляльковий театр у Польщі 

Адреса: Jagiellońska 28

Це найстаріший ляльковий театр у Польщі, що працює з 1928 року. Його перші вистави були натхненні різдвяним вертепом. Саме театр Baj популяризував лялькові вистави, і завдяки йому подібні театри відкрилися у багатьох польських містах. Тут настільки яскраво, красиво та чарівно, що буде цікаво дітям від 3 років. Найвідоміші вистави: «Пітер Пен і Венді», «Піноккіо», «Школа мрій або Академія містера Клекса» та «Пригоди кота Філімона». Вистави театру Baj настільки люблять глядачі, що актори часто їздять з гастролями по всьому світу, навіть до Аргентини й Китаю. 

3.Teatr Maskarada: імерсивні вистави й екскурсія за лаштунки 

Адреса: Nowy Świat 72

Театр було створено у 2013 році актрисою Малгожатою Доманьською. Репертуар просто величезний і завжди радує новинками. Найвідоміші та найулюбленіші: «Ельфи та фабрика подарунків», «Чмурка та Бартек», «День народження Турли та Таджа», «Куба і Буба, або Квадратна бійка» тощо. Під час вистави актори спілкуються з маленькими глядачами, запрошують на сцену й дають можливість взяти участь у виставі. А ще тут проводяться акторські та танцювальні майстеркласи, можна прийти на екскурсію, де дітям покажуть залаштунки, розкажуть, як створюються вистави, про роботу сценариста й режисера. У театрі «Маскарад» також можна взяти напрокат костюми для дитячих свят. 

4. Bohema House Teatr Ekologiczny: вистави, які навчають цінувати природу

Адреса: ul. Smugowa 46A

Це музичний театр, що ставить еко-авангардні вистави з елементами повітряної акробатики та танцювальної хореографії. Театр було створено у 2020 році, і він користується шаленою популярністю у Варшаві. Юних глядачів вистави вчать дбати про природу, поважати те, що дала нам земля. За допомогою творчості тут пояснюють про глобальне потепління, забруднене повітря, надлишок сміття та інші проблеми екології..

Найвідоміші вистави: «Дівчинка зі сірниками. Світ смогу», «Пластмасовий цирк доктора Дуліттла», «Вина за клімат», історія, натхненна «Різдвяною піснею» Чарльза Діккенса.

5. Teatr Rampa: сімейні вистави та величезний репертуар 

Адреса: Kołowa 20

У репертуарі театру Rampa є спектаклі та мюзикли для людей різного віку, але вистави для дітей — це особлива частина роботи акторів, що наповнена магією та неймовірними емоціями. Вони завжди готуються з розмахом і так, щоби було цікаво всій родині. Тут маленькі глядачі можуть пережити дивовижні пригоди разом із героями та розділити свої емоції з близькими. На сцені театру можна побачити захоплюючі історії та навчитися найголовніших якостей у людині: добра, поваги та справедливості.

Величезною популярністю користується сімейний мюзикл «Таємничий сад», екранізація бестселера Майкла Енде «Нескінченна історія» та музична казка «Русалонька».

6. Teatr Niewielki: для театралів з пелюшок 

Адреса: Atrium Promenada, Ostrobramska 75C

Це унікальне місце та єдиний театр у Варшаві, куди можна прийти навіть з немовлятами. Декор театру барвистий, повний іграшок, книг і м'яких подушок. У фойє є спеціальна ігрова зона з килимком та іграшками для відвідувачів, які тільки починають повзати.Тому можна спокійно відпустити старшу дитину на виставу й почекати з немовлям та чашкою ароматної кави в ігровій. 

Під час вистави діти перебувають у тісному контакті зі сценою та акторами. Вистави переносять у світ дитячої фантазії. Найпопулярніші — «Ліс», «На добраніч, Яську», «Що таке?» Тривалість адаптована до здібностей сприйняття дітей: це близько 30 хвилин вистави та 15 хвилин на веселощі та розваги на сцені.   

7. Teatr Capitol: вражаючі костюми та сценографія 

Адреса: Marszałkowska 115

Театр Capitol вважається одним із найкращих у Варшаві, тут можна подивитися вистави як для дорослих, так і для дітей. Молодших глядачів тут здивує багата сценографія, чудові костюми та казкові сюжети, які захоплюють з перших хвилин вистави. Користуються величезною популярністю «Снігова королева», «Доктор Дуліттл та його звірі» та «Піноккіо».  У репертуарі театру є й освітні музичні вистави для дітей та підлітків: «Проєкт Тувім», «Ванна Архімеда».

8. Smykofonia: класична музика з малих років 

Адреса: Grochowska 272

Немає можливості сходити на концерт класичної музики разом з дитиною? Їй буде не цікаво? Вона не захоче сидіти у кріслі чи на руках цілу годину? А що, якщо замість крісла буде килим або плед, на якому дитя може повзати і сидіти так, як зручно? А перед вами в цей час гратиме оркестр. Головний девіз Smykofonia: «Для музики ніколи не рано». Сюди приходять з найменшими дітьми, щоб з дитинства долучити їх до класичної музики, познайомити з музичними інструментами та різними звуками. Репертуар концертів різноманітний, а музиканти дозволять малюкам торкатися інструментів і показують, як що звучить окремо від оркестру. 

9. Teatr WAM: творчий простір з майстеркласами і читанням віршів 

Адреса: Galeria Młociny, Zgrupowania AK "Kampinos"

Це перший освітньо-музичний театр у Польщі. Він являє собою творчий простір, де можна не тільки подивитися музичну виставу, але й потанцювати, взяти участь у творчих майстеркласах, послухати цікаві лекції з історії музики. У репертуарі безліч сімейних та дитячих музичних спектаклів, періодично проходять творчі шкільні читання. 

10. Teatr Magii: світ ілюзій і див

Адреса: ul. Młodzieńcza

Це не просто театр у звичайному розумінні, а захоплююча подорож у світ магії, фокусів та ілюзій. Кожна вистава — ретельно сплановане видовище з фокусами, магічними ефектами,  музикою, що зачаровує, та неймовірними емоціями. Тут ніколи не знаєш, чим закінчиться шоу і як здивують актори, адже вони справжні чарівники. У театрі Магії можна також відсвяткувати День народження — з чаклунами на сцені.

<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/676dfb0e7051778bccf5066b_20231219_043438.avif">«Читайте також: Де яскраво провести час у зимовій Варшаві — з дітьми й без?»</span>

Мета проєкту «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей» привернути увагу міжнародної спільноти до кривавої війни в Україні та розповісти про жахіття, які переживають українські діти. Цей проєкт — це експозиція, яка подорожує світом і представляє публіці особисті речі, малюнки, а також аудіо- та відеозаписи 14-х українських підлітків. Вони з різних куточків України — Донеччини, Херсонщини, Харківщини, Київщини. Діти у свій спосіб описують пережите — постійні обстріли, смерть близьких, голод та окупацію. Виставка вже побувала у Нідерландах, Німеччині, Франції, Україні та США. Іціаторка проєкту Христина Храновська розповіла виданню «Sestry» про учасників проєкту та реакцію світу на історії з війни в Україні, розказані дітьми.

Наталія Жуковська: Христино, виставка «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей» вже побувала у багатьох країнах Європи й у США. Як відвідувачі реагували на дитячі документальні свідоцтва російських злочинів?

Христина Храновська: Усі щоденники перекладені англійською. Додатково ми їх відцифрували. Кожен експонат має QR-код, відвідувачі можуть взяти навушники та послухати матеріал. Реакція у людей однакова — вони плачуть.

На виставці, окрім конкретних щоденників дітей, представлені також артефакти, якими вони з нами поділилися. Наприклад, спалений телефон убитого росіянами батька, воєнний жетон, іграшка, з якою дитина перетинала кордон, шапка, в якій сиділа у підвалі. У мирний час дитина у щоденнику мала б писати про свою першу закоханість, любов до школи, про якісь вподобання, дружбу.

Наша задача показати світові, що проживають діти України сьогодні, які жахіття відбуваються у центрі Європи

Показати, яку страшну ціну щоденно платять наші діти. А ще — ми б хотіли, щоб злочини, вчинені росіянами, були задокументовані та зафіксовані.

Під час експозиції у Нью-Йорку ви також представили мініфільм одного з авторів «Щоденників війни» Владислава П’ятіна. Хлопець його створив вже після того, як йому вдалось виїхати з України. Яка історія Владислава? Про що його фільм?

Владислав 75 днів пробув в окупації у Маріуполі, втратив дім. Він знімає давно. У своєму документальному фільмі показав Маріуполь до війни та під час окупації. Відео знімав на телефон. Коли той розрядився, дістав стару батьківську камеру. У стрічці є кадри, як підліток разом з родиною ховається від російських ракет у підвалі, як бомблять їхніх сусідів. Зазнято, як люди рубають дрова, щоб приготувати їсти, та топлять сніг, аби була вода, як ділять між собою одну картоплину. На це неможливо спокійно дивитися. Влад устиг зафіксувати масштаби руйнувань у місті.

Він їздив з нами до Нью-Йорка, щоб особисто презентувати свою відеороботу. Коли демонструвався його фільм, Влад плакав.  

Ось уривок зі щоденника хлопця: «Я хотів, щоб через ці кадри люди могли хоч якось відчути все, що коїлося з нами в Маріуполі. Одна з найважливіших пісень в моєму житті, яка врятувала мою психіку тоді, — «Imagine» Джона Леннона. Тому я вирішив, що вона буде на початку фільму. Наше місто було неймовірним, зеленим і комфортним, місто для митців, для створення чогось нового. Місто, щоб бути самим собою. В одну мить воно перетворилося на бійню, де люди повзли для того, щоб вижити та не стати м’ясом».

А як склалася доля Влада?

Йому 18, він живе у Дубліні, навчається на журналіста. Хоче бути оператором та режисером. Фільм про Маріуполь мріє відправити на Канський фестиваль. 

Христино, коли ви почали працювати з дітьми?

Ідея «Щоденників» з’явилася на початку повномасштабного вторгнення. Я зі своїми  дітьми залишила Україну, й вони постійно питали, чому це трапилося, чому Україну бомблять. Я була в стані депресії. В якийсь момент на очі потрапив один із дитячих щоденників, який був у вільному доступі в інтернеті. До того я дивилася багато фільмів про війну, один із яких був про Анну Франк — єврейську дівчинку, яка зі сім’єю протягом 25 місяців переховувалася в окупованому Амстердамі, де вела щоденник, який з часом став всесвітньо відомим. Згодом їхню схованку викрили і всіх відправили до концтабору Аушвіц. І коли я побачила щоденник українського хлопчика, сумнівів уже не було. Я подумала, що треба свої переживання направити в конструктивне русло — на допомогу країні та дітям. Так і народилась ідея проєкту «Щоденники війни». Нам знадобилося 9 місяців, аби реалізувати задумане. 

Крок за кроком з’явилася велика команда, яка працювала над проєктом. 12 вересня 2024 року у Києві під час четвертого Саміту перших леді та джентльменів виставка знайшла відгук і підтримку серед перших леді з різних країн, серед яких були представники Литви, Естонії, Фінляндії, Гватемали та інших держав. Одним з найбільших досягнень 2024 року стало відкриття масштабної виставки у Нідерландах, у Національному військовому музеї. Під неї — історії українських дітей — виділили цілий поверх. Побачити експозицію можна буде до 31 серпня 2025 року. 

Наші українські діти — це сучасна Анна Франк. Здавалося б, пройшло вже 80 років, а історія, на жаль, повторюється

Як ви шукали дітей, чиї історії стануть основою проєкту «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей»?

У нас різноманітне геопокриття історій: ​​п'ять історій дітей із Маріуполя, ще є з Ірпеня, Харкова, Донецької області. Ми хотіли знайти дітей, які самостійно писали ці щоденники, самі малювали малюнки. Звернулися до фондів, які працюють із дітьми, серед яких «Голоси дітей», «Діти героїв» і платформа «ТЮ». Вони мають доступ до таких дітей, тож допомогли нам. Також шцкали інформацію в інтернеті. Наша команда перевіряла достовірність цих щоденників, спілкувалася з дітьми та батьками. 

Відбирати щоденники було справді складно, адже дітей, готових розповідати свої історії, близько сотні. Ми обрали чотирнадцять. Це записи дітей віком від 8 до 17 років. Також до проєкту були залучені психологи, які допомагали нам правильно побудувати комунікації з героями. Частина з них зараз за кордоном, хтось переїхав на захід України або залишився на своєму місці проживання.

Яким чином з великої кількості дітей, ви обрали лише 14? На що насамперед звертали увагу?

За час тільки повномасштабної війни постраждали тисячі дітей. З них багато загинули і з кожним новим обстрілом ми отримуємо жахливі новини про нові втрати.

За найскромнішими даними, понад 20 тисяч українських дітей депортовані до РФ. Все це могло б бути просто сухою статистикою у новинах. Але за кожною цифрою — трагедія, тяжка втрата для рідних і близьких, непоправні наслідки для майбутнього держави в цілому

Серед цих 14-ти історій є історія Аріни Первуніної. Вона їхала з Херсона до Миколаєва разом з татом, братом і сестрою. Їхню машину обстріляли росіяни. У тата було 17 поранень. 13-річна дівчинка самостійно витягла з машини брата і сестру, хоча сама мала поранення. Її  тато, на жаль, помер. Дівчинка досі картає себе за те, що попросила батька, який на той момент жив в Одесі, забрати їх. І у неї є такий месседж у щоденнику: «Я не хочу жити. Навіщо таке життя без тата? Напевно, це моє покарання за те, що не змовчала, а подзвонила татові, не перетерпіла. Якби я не зателефонувала йому, то все було б добре, всі були б живі». З нею зараз працюють психологи. 

Є також історія Єгора Кравцова, одного з найменших учасників нашого проєкту. Його щоденник зачитував Президент на День захисту дітей у 2023 році. Йому було 8 років, коли він ховався в укритті в Маріуполі разом із родиною. Коли вибрався, вирішив стати кухарем. Хлопчик написав: «Я був дуже голодний, поки сидів у підвалі, тому тепер я хочу стати кухарем, щоб нагодувати всіх людей навколо мене і по всій Україні, щоб ніхто більше не був голодним». В окупації хлопчик провів майже три місяці. Під час обстрілів загинув його дідусь, а сам хлопчик разом із сестрою та мамою був поранений. У своїх записах він писав: «У мене рана на спині, у сестри — видерта шкіра, поранення голови, мамі видерли мʼясо на руці й дірка в нозі»

Є ще Віолетта Горбачова з Нової Каховки, яка поділилася своїми фотографіями. Її тата вже немає. Тепер вона всі малюнки малює без обличчя.

Як діти тримались під час інтерв'ю? 

Перш, ніж спілкуватися із дітьми, з ними працювали психологи. Коли ми чули їхні історії, то всі плакали. Я не можу все розказувати, бо є контракти про нерозголошення і конфіденційність. Скажу лише одне — мене вразило, як одна дівчинка заворожено повторювала одне й те саме речення. Дякуючи роботі психологам і часу вже відбулися вагомі зрушення. Я взагалі не розумію, як з такою травмою можна впоратись. Ти ментально травмований до кінця життя. Під час наших виставок разом з українською мисткинею Алевтиною Кахідзе ми організовуємо воркшопи. Збираємо дітей українських біженців, проводимо з ними майстеркласи. Ця ідея прийшла до нас випадково. Ці майстеркласи є дуже помічними.

Одного разу діти працювали з психологом, яка запитала у них, що вони хотіли б покласти не у «тривожну» валізу, а валізу «щастя». Один хлопчик дуже переживав, що його кіт залишився у Бучі. Тобто два роки пройшло, як люди переїхали у США, а він досі кота кладе у валізку «щастя»

Ось такі у нас безкінечні історії. 

А які емоції ви відчували, вперше читаючи ці щоденники? І що вас, як маму, вразило найбільше?

Мені здається, що кожній мамі буде важко читати ці щоденники, адже це справді боляче. Та й не тільки мамі. Коли я вперше перечитувала записи дітей, я відчувала біль і розпач, які тісно перепліталися з ненавистю та відчуттям безпорадності. Насправді кожний щоденник унікальний.

Здебільшого це короткі речення, сповнені глибини і болю. Діти писали про те, що у сусідній будинок прилетіла ракета, що маму поранило в ногу, що немає чого їсти

У записах підлітків простежується причинно-наслідковий зв’язок, вони описують, зокрема, і свій стан. Хтось звинувачує себе у тому, що невчасно зателефонував батьку, хтось розуміє, чому плаче мама, що зараз їй потрібна підтримка і допомога.

Єдине, що об’єднує ці щоденники незалежно від віку і статі, — це те, як з кожною сторінкою ці діти дорослішають, і з кожною новою сторінкою сильніше відчуваєш їхній біль. 

Як ви вважаєте, чому діти писали ці щоденники?

Психологи мені пояснили, що таким чином діти підсвідомо використали правильні елементи арттерапії. Вилили свої переживання у щось. І це може бути не обов'язково щоденник. Хтось зв'язав іграшку, хтось із жовто-блакитною стрічкою у руці виїзджав з окупації. Це теж є частиною нашої виставки. 

А як ви вважаєте, подібні нагадування світу про пережиті жахіття українськими дітьми вплинуть на підтримку українців?

Я впевнена, я це відчуваю, як ніхто інший. Ми робимо маленькі кроки на цьому шляху, але їх багато. Це точно допоможе, інакше я б цього не робила. А ще, я дуже хочу аби всі українські діти ментально повернулися до стану, який був у них до війни, стали здоровими. Війна однаково рано чи пізно закінчиться нашою Перемогою, але вже сьогодні ми маємо думати й щось робити, аби наші діти не стали «ментальними каліками». Ми маємо їм допомогти. Адже саме вони — майбутнє нашої нації, й саме їхньому поколінню доведеться відбудовувати Україну.