Європейський Парламент обирається раз на 5 років, його прийдешнє скликання складатиметься з 720 делегатів. Цього разу у виборах не братиме участь Велика Британія, адже після Brexit вона перестала бути членом Європейського Союзу. Зауважу, що дух «exit» (виходу) супроводжує процес виборів до Європарламенту. Це добре усвідомлюють в Угорщині та Словаччині, де навчилися шантажувати Брюссель перспективою свого виходу зі складу ЄС. Використають його й євроскептики, які помітно активізувалися у країнах «старої» Європи.
Варто звернути увагу на той факт, що у 5 країнах голосувати на виборах до Європейського Парламенту дозволено з 16 років. У 2024 році цю тенденцію підхоплять деякі федеральні землі Німеччини. Європа старішає, й її політичні представники шукають можливості залучати молодих людей до формування влади.
Проте варто розуміти, що омолодження виборчого процесу спричинить і певну радикалізацію його результатів
Сьогодні в Європейському Парламенті домінує правоцентристська Європейська Народна Партія, вона йде на вибори з очевидним для себе гаслом розширення Європейського Союзу. Відповідні нотки звучать у заявах президентки Європейської Комісії Урсули фон дер Ляєн та інших топів ЄНП. Фон дер Ляєн, до речі, вже заявила, що претендуватиме на збереження своєї посади, проте це буде непросто. Політтехнологічний ефект від натяків на те, що працювати у збільшеній кількості членів — 30 замість 27, як є зараз — може бути слабшим, ніж очікується.
Буде справедливим назвати Європарламент представницьким органом, який відображає політичний ландшафт ЄС, визначає стратегічні напрями розвитку Європейського Союзу й формує його матрицю, затверджує голову Європейської Комісії та може відправити цей уряд ЄС у відставку (поки цього не ставалося, але ситуація може змінитися). Функціонал Європейського Парламенту не передбачає, за великим рахунком, оперативного реагування, проте наближення червневих виборів відіграло свою роль. Чого вартує нещодавнє доволі гучне рішення не затверджувати фінансовий звіт Європейської Ради доти, доки європейські країни не ухвалять рішення про передачу ЗРК Patriot Україні.
Європарламентарії у прагненні зберегти владу мало відрізняються від інших колег, а мозаїчний характер «парасолькових» ідеологічних партій лише посилює політичні спецефекти
Варто звернути увагу, що не лише Урсула фон дер Ляєн уособлює собою потужну політичну силу, жінки-політикині перебувають на перших ролях і в інших політичних силах. Джорджія Мелоні та Марін Ле Пен уособлюють європейських правих, Сара Вагенкнехт — нових лівих. Звісно, це не вичерпний перелік політиків, які перебувають на фініші виборчого марафону, проте факт залишається фактом: в європейської політики часто обличчя сучасної жінки.
На перебіг виборів впливатиме і доля щонайменше одного чоловіка — словацького прем’єра Роберта Фіцо. Після замаху на нього той продовжує перебувати у лікарні, а таймінг виборчого процесу (та й суспільні настрої у Словаччині та її сусідках) дозволяють припустити інтенсивні спекуляції на цьому факті.
Надто «своєчасним» виявився замах на союзника головного європейського політичного хулігана Віктора Орбана
Український фактор впливатиме на вибори до Європейського Парламенту, адже наші співгромадяни, які втекли від війни, присутні не лише в європейських столицях. Вони ще не стали громадянами країн Європейського Союзу, проте чисельність українців на території ЄС та інтенсивність російсько-українського протистояння дозволяють припустити, що це питання доволі швидко набере актуальності.
У нинішніх, 10-х виборах до Європарламенту, персональний вплив українців буде не надто високим, проте за 5 років ситуація суттєво зміниться
Наразі українське питання зіграє роль каталізатору настроїв на виборах до Європейського Парламенту. Якщо ЄНП всіляко наголошує на перспективах європейської інтеграції нашої країни, то позиції правих, євроскептиків та нових лівих будуть іншими. Не лише через брак емпатії до українців, закони політичного жанру передбачають максимальне відокремлення від політичного порядку денного головного конкурента. До речі, європейські експерти припускають, що фракція «Ідентичність та демократія», яка об’єднує праві політичні сили, може стати третьою за чисельністю у прийдешньому скликанні ЄП. Для формування фракції, нагадаю, потрібні не менше 23 європейських парламентаріїв, які представляють чверть країн ЄС.
Поляризація політичних поглядів передбачає і посилення з іншого боку — й німецька політикиня Сара Вагенкнехт готується цим скористатися. Їй стало затісно у національній політиці, і вона має чітко окреслені наміри вийти на загальноконтинентальний рівень. Вона вже зараз пропонує обирати між війною та миром — і цей погано замаскований кремлівський наратив може знайти підтримку серед багатьох виборців.
До речі, про Росію та її втручання у вибори. Схоже, у Кремлі повертаються до «активних заходів» у країнах, які вважають нелояльними, демонструючи тим самим, що сваритися з Путіним не варто. Серія підпалів у Польщі та країнах Балтії повинна не лише дестабілізувати ситуацію, але й посіяти зерна недовіри до пострадянської еміграції — не лише українців, але і росіян та білорусів.
В їхньому середовищі російські спецслужби активно вербують виконавців для провокацій
Проте дії на межі криміналу — лише верхівка айсберга. Поширення дезінформації та розпалювання ксенофобії, можливі кібератаки та кампанії з дискредитації виборів як демократичної процедури стають все більш помітними. У Кремлі добре вивчили демократичні механізми саме для того, щоб шкодити їхній роботі. І вибори, які пройдуть на території всього ЄС, – хороший привід для запуску деструктивної кампанії.
Україна має бути готовою, що списки її друзів та критиків у стінах Європейського Парламенту зазнають певних змін
І якщо на офіційному рівні лінія на підтримку нашої держави у протистоянні з Росією навряд чи зміниться, то на полюсах європейської політики все частіше звучатимуть скептичні, а то й образливі голоси. Це означає, що Україні потрібно більше працювати з європейськими політиками, журналістами, громадськими активістами, ставати більш зрозумілою та передбачуваною.
Євген Магда — український політолог, історик, журналіст, директор Інституту світової політики. Автор книг «Гібридна війна. Вижити і перемогти» та «Гібридна агресія Росії: уроки для Європи». Увійшов до десятки кращих політичних експертів й аналітиків України в рейтингу видання «Коментарі» 2020 року. Син, брат, чоловік, батько. Тримає руку на пульсі подій в Україні та її сусідів понад 20 років.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
%20(1).avif)
