Двоє проти одного. Чому вибухнули Трамп, Венс і Зеленський

Україна перейшла рубіж третьої річниці повномасштабного вторгнення Росії на тлі напруженої політичної ситуації, яка панує у світі після приходу Дональда Трампа до Білого дому. Публічний конфлікт чинного Президента США з українським лідером заглиблюється, а Європа залишилася осторонь переговорів про мирне врегулювання.

Як Україні подолати четвертий рік війни? Чи стане він останнім та хто стоятиме з Києвом пліч-о-пліч попри все? На ці та інші питання в ексклюзивному інтерв’ю виданню Sestry відповів литовський політик, євродепутат та один з головних лобістів України в Європарламенті Пятрас Ауштрявічюс.

Три роки замість трьох днів

‍Марина Степаненко: Пане Ауштрявічюсе, які ключові уроки Україна та її союзники винесли з трьох років війни?

Пятрас Ауштрявічюс: Найперший урок полягає в тому, що Росія не змінилася в порівнянні з імперіалістичним, агресивним і антизахідним Радянським Союзом. Вона стала ще гіршою, тому що розвинула більш агресивне і жорстоке ставлення до будь-кого, хто хоче слідувати західній політичній лінії. 

Безумовно, не все було зроблено для того, щоб передбачити російську агресію. І, мушу визнати, ми не дуже допомогли Україні просунутися в цьому напрямку, адже Мінські домовленості не спрацювали. Вони стали лише своєрідною паузою для Росії, щоб перегрупуватися, реорганізуватися і стати сильнішою.

А Захід дійсно робив вигляд, що вірить цим фейковим угодам, щоб не робити того, що повинен був робити. Тому підготовка з боку України і Заходу була дуже слабкою, недостатньою і не відповідала загрозам, які надходили з боку Росії.

Як змінилася роль України в глобальній системі безпеки за ці три роки і які висновки можуть зробити інші країни, що потенційно можуть зіткнутися з агресією?

Україна стала полем битви у протистоянні між Росією та Заходом, оскільки дедалі більше орієнтувалася на західні цінності. З геополітичної та геостратегічної точки зору Україна є центром уваги — мало яка країна останнім часом піддавалася такому частому аналізу та обговоренню, як її назва та ситуація, яка склалася довкола неї.

Це яскравий приклад сучасної агресії — жорстокої і невиправданої — проти суверенної нації, яка прагнула трансформуватися, прийняти європейські цінності і жити за принципом верховенства права, а не за авторитарними, агресивними стратегіями, які ми бачимо в Росії.

Цей конфлікт ще довго вивчатиметься для того, щоб бути повністю зрозумілим

Переговори в Парижі продемонстрували розбіжності між європейськими лідерами щодо майбутньої стратегії щодо України. Чи є ризик, що Європа може втратити єдність у підходах до війни та підтримки Києва?

Існує значний ризик втрати єдності. Щонайменше дві країни-члени ЄС, Угорщина та Словаччина, вже дистанціюються через свої уряди та керівництво. Однак серед решти 25 єдність може бути збережена. Але, відверто кажучи, йдеться не лише про єдність — йдеться про наш політичний курс.

Ми повинні діяти швидко. Ми вже запізнилися і платимо за це ціну — Україна платить ціну

Не відбулося жодних змін у політиці, але відбулося небезпечне зволікання з її реалізацією. А зволікання несе такі ж ризики, як і відсутність політики взагалі. Ми робимо публічні заяви, підтверджуємо свої переконання, але потім вагаємося. Захід не може дозволити собі ілюзії, що Росії можна протистояти лише на словах.

Якщо ми не будемо діяти, ми не просто втратимо єдність — ми впадемо одне за одним. Росія не зупиниться. Вона не змінилася і не зміниться. Я не вірю в таку можливість. Будь-яка так звана «мирна угода» не змінить курс Росії. Нам потрібна принципово інша система безпеки — така, що справді обмежуватиме і стримуватиме Росію. Лише тоді можливі зміни. В іншому випадку мирні угоди слугуватимуть лише паузами, які дозволять Росії перегрупуватися для майбутньої агресії.

В останні тижні активізувалася дискусія щодо можливого залучення західних миротворчих сил в Україну. Чи вважаєте ви такий сценарій реалістичним?

Я бачу багато викликів, коли йдеться про розгортання миротворців. Насправді, ми повинні обговорювати це питання контексті створення миру (англ. Peacemakers. — Авт.), а не його забезпечення (англ. Peacekeepers. — Авт.). Будь-який наземний контингент стикається зі значним ризиком військового нападу, а втрати можуть швидко підірвати політичну волю і готовність підтримувати місію.

До того, як розглядати питання про наземні сили, треба розглянути встановлення закритої для польотів зони над Україною. Це забезпечило б відчутний і ефективний захист Заходу з мінімальною наземною присутністю. Деякі інструктори або спеціалізовані підрозділи можуть бути розгорнуті, але пріоритетом має бути перевага в повітрі.

Сухопутні війська могли б з'явитися пізніше, залежно від чітко визначеної стратегії. Однак ми не повинні бути наївними, думаючи, що просте оголошення західної миротворчої місії стримає російську агресію. Цього не станеться.

Перший місяць Трампа на чолі США

‍Як слід інтерпретувати останні різкі заяви Трампа про Зеленського, зокрема, його теза про те, що український Президент є, цитую: «диктатором без виборів» — це елемент тиску для змушення України до поступок, внутрішньополітична гра для виборців у США чи частина ширшої угоди з Кремлем?

Я вважаю, що у Трампа є стратегія — він вже говорив, що може «виправити» ситуацію за один день. Він хоче швидкого рішення, але не через реальні переговори. Можливо, у нього є час, але йому бракує готовності до серйозних дипломатичних зусиль. Його підхід спрямований на вирішення проблеми за рахунок як України, так і Заходу — і він свідомо реалізує цю стратегію.

Його риторика, особливо нападки на Зеленського, викликає глибоке занепокоєння. Зеленський продемонстрував лідерство, яке має слугувати прикладом для багатьох західних політиків, показавши, що насправді означає вести націю через жорстоку агресію. Такі приклади рідкісні; ми бачили деякі з них під час Другої світової війни, але з тих пір західне лідерство погіршилося. Замість того, щоб твердо стояти на принципах демократії, прав людини і суверенітету, багато хто прийняв радянсько-російський стиль політичного пристосування.

Пристосуванство стало хворобою, яка послабила Захід. Саме тому Трамп використовує ідеологічні та словесні атаки як проти Зеленського, так і проти України, добре розуміючи, якої шкоди він може завдати

Але Захід, та частина, яка все ще відстоює свої цінності, повинен твердо стояти на боці України і Зеленського. Підтримка має бути в усіх формах: моральною, політичною, технологічною, військовою та фінансовою. Захід не може дозволити такому політичному залякуванню з боку Трампа залишитися безкарним. Це не просто неприйнятно — це зрада демократичних цінностей і небезпечне зближення з російськими інтересами та авторитарними режимами.

Росія давно просуває наратив про Зеленського як «нелегітимного» президента. А тепер і Штати підхопили цю тезу. Як ви оцінюєте заклики, які лунають від Трамп та його свити щодо необхідності провести вибори в Україні?

Закликати до виборів під час війни непрофесійно і нереалістично, особливо коли немає чітких термінів переходу від припинення вогню до стабільності, нормалізації ситуації. Якщо США обговорюють територіальні поступки, то як взагалі можна організувати вибори на окупованих територіях?

Я пригадую попередні спроби підштовхнути Україну до такого сценарію — так звана «формула Штайнмаєра» (її запропонував міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр у жовтні 2015 року на паризькому саміті «нормандської четвірки». — Авт.). Був ідея проведення виборів чи навіть референдуму на окупованих територіях. Це була пастка, яку, на мою думку, серйозні політики не могли навіть розглядати.

І зараз ми бачимо, що та сама пастка, створена Росією, використовується знову

Ось чому я не вірю, що такі вибори є можливими або необхідними на даний момент. Український уряд має достатню підтримку і співпраця залишається міцною. Стабільність набагато важливіша, ніж провокування внутрішніх політичних потрясінь. Вибори неминуче принесуть передвиборчі баталії, дебати та розбіжності — і вони можуть створити простір для «п’ятої колони» всередині України.

Не забуваймо, що Україна ще не повністю очистила свою політичну еліту — залишається багато так званих «сплячих агентів». Трамп, схоже, хоче їх «розбудити» і активізувати, використовуючи це як інструмент для дестабілізації ситуації в країні.

Відверто кажучи, нещодавня риторика щодо України є набагато ницішою за будь-які прийнятні стандарти. Вибори за таких умов не посилять Україну — вони її послаблять. І, можливо, саме в цьому і полягає сенс.

Президент Польщі Анджей Дуда вже зустрівся з Дональдом Трампом на тлі заяв останнього щодо України. Польський лідер наголосив, що без підтримки США Україна не переживе війну. Відбулася також зустріч Президента Франції Еммануеля Макрона з Трампом, а на черзі — перемовини прем’єра Великої Британії Кіра Стармера з американським лідером, зустріч голови дипломатії ЄС Каї Каллас з держсекретарем Марко Рубіо. Європейські політики закликають США відмовитися від двосторонніх мирних переговорів із Москвою. Чи зрештою їм вдасться вплинути на позицію Америки? 

Я не впевнений. Але ясно одне — Вашингтон повинен почути єдину європейську позицію. І сподіваємося, що вона дійсно представляє Європу в цілому, а не лише позицію кількох країн-членів. Це має бути сигнал єдності, сили, готовності та партнерства.

Ми не можемо відмовитися від безпекових, економічних і політичних зобов'язань, які ми взяли на себе по обидва боки Атлантики. Ось чому ця взаємодія необхідна

В ідеалі, це мало б відбутися набагато раніше. Але я сподіваюся, що коли європейські представники прибудуть до Вашингтона, то вони «привезуть» туди лідерство ЄС. В іншому випадку, послання, яке ми надсилаємо, буде набагато слабшим, ніж могло б і повинно було б бути.

‍Усі ми очікуємо результати другого раунду перемов у Саудівській Аравії. Якою була ваша перша реакція, коли ви дізналися про першу зустріч американської та російської делегацій без участі українських та європейських представників?

Це серйозна, груба помилка. Україна не повинна бути єдиною залученою стороною — Європа також повинна бути частиною цього процесу. Не тільки тому, що Європа надала більше фінансової підтримки Україні, але й тому, що це відбувається на європейському континенті. Ми це розуміємо — ми це відчуваємо. Ми були в Україні багато разів. Ми знаємо ситуацію на місцях, знаємо, що думають і говорять люди. Ось чому мені здається, що це рішення не стільки про справжню стратегію, скільки про заспокоєння Росії, а не про дії в інтересах колективного Заходу.

‍Які довгострокові наслідки можуть мати переговори США з Росією в Саудівській Аравії без участі Європи для глобальної безпеки та майбутнього України? 

Це створює небезпечний прецедент. Росія боїться колективного Заходу, особливо коли той виступає в один голос. Єдність — це потужна зброя, здатна стримати ще більшу агресію.

Ось чому стратегія Росії завжди полягала в тому, щоб розділяти і володарювати, нав'язувати свою волю і маніпулювати угодами на свою користь

Переговори у Саудівській Аравії я назвав би однією з найбільших помилок 21-го століття. Сподіваюся, ми зробимо з цього висновки. Можливо, ми не зможемо змінити те, що сталося, але ми все ще можемо пом'якшити його вплив і впоратися з наслідками.

Чи можна вважати, що виключення Європи з переговорного процесу та потенційні домовленості між США, Росією та Саудівською Аравією є сигналом до формування нового світового порядку, в якому Вашингтон більше орієнтується на угоди з авторитарними режимами, аніж на традиційні демократичні альянси?‍

Я так не думаю. Росія — це авторитарна диктатура, режим, який нехтує правами людини, вбиває політичних в'язнів, придушує опозицію, вдається до отруєнь і вбивств. Це один з найагресивніших режимів у світі. Але замість того, щоб зосередитися на цьому, Трамп спрямовує свою критику на європейську демократичну систему. Це повна помилка у визначенні пріоритетів.

Я можу лише сподіватися, що це не відображає офіційну позицію Сполучених Штатів. Я залишаюся обережним оптимістом. Я знаю, що є багато американських експертів і політиків, які думають інакше, і я з нетерпінням чекаю, щоб почути їхні голоси. Нам потрібні ці голоси — терміново. Що швидше, то краще.

Виклики подальшої підтримки України

Враховуючи заяви Трампа про те, що США повинні отримати вигоду від допомоги Україні, зокрема, через доступ до рідкоземельних мінералів, чи можна очікувати, що Київ не отримає значної підтримки від США впродовж наступних чотирьох років його каденції?

Спроба комерціалізувати цю ситуацію, тобто представити комерційний аспект як потенційне рішення, здається мені несерйозною. Наш пріоритет має бути в іншому. Замість того, щоб створювати потенційно несприятливі умови для видобутку чи переробки українських корисних копалин, ми повинні зосередитися на наданні набагато сильнішої підтримки Україні.

Настане час, я в цьому впевнений, коли західний капітал, інвестиції та економічні можливості потечуть в Україну. Але висувати це як передумову зараз — не лише не на часі, але й створює враження, що увага зосереджена виключно на бізнесі, а не на досягненні реальної стабільності.

Спочатку нам потрібна безпека, політичне врегулювання та стабільність. Лише після цього слід укладати угоди на конкурентній основі, гарантуючи, що Україна отримає вигоду. Україна не зобов'язана віддавати свої ресурси третій країні.

Ті, хто просуває такий підхід, повинні ретельно і відповідально подумати про його наслідки

‍Пане Ауштрявічюсе, під час нашої розмові ви сказали, що Європа має збільшити свою підтримку України. Чи є в неї зараз необхідні ресурси? 

Я сподіваюся, що Європа активізується. У неї є багато можливостей! Це питання мобілізації, впорядкування підтримки та надання її вчасно. У нас немає зайвого часу — Україна перебуває в жахливій ситуації.

Це також чудова можливість для Європи реформуватися, посилити свою оборонну політику і повністю створити Європейський оборонний союз. Я сподіваюся, що усі переговори незабаром призведуть до конкретних рішень

У березні ми очікуємо так звану «білу книгу» (доповідь. — Авт.), але у нас немає часу на нескінченні дискусії — ще одна «біла книга», «зелена книга», «червона книга». Нам потрібні реальні рішення вже зараз.

Ресурси існують — у нас є технології та фінансові можливості. Потрібно об'єднати ці зусилля в рамках єдиної структури: Оборонного союзу ЄС, який, я сподіваюсь, також підтримає Україну.

Титульне фото: MICHAL CIZEK/AFP/East News

‍Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

‍

‍

Для України — це хороші новини, адже Мерц рішучий прихильник посилення підтримки України. На другому місці, як і прогнозували соцопитування, прихильна до Росії Альтернатива для Німеччини (AfD) з результатом трохи більше 20 відсотків. А втім, попри високий результат, доступу до влади AfD не отримає, оскільки інші партії ще на старті виборчої кампанії відмовились з ними співпрацювати. Також до Бундестагу проходять соціал-демократи (16.4%), зелені (11.6) і ліві з результатом (8.7). Що було вирішальним для вибору німців? Якою може бути майбутня коаліція? Чи отримає Україна нарешті ракети «Тауруси»? 

‍Що визначило вибір німців

Два ключові питання, довкола яких оберталася вся кампанія, — це економіка та міграція, пояснює професорка політології Тюбінгенського Університету Еберхарда Карла Габріеле Абельс (Gabriele Abels). Причому міграція не стосується українських біженців, уточнює професорка. Це питання пов'язане головним чином з напливом мігрантів з ісламських країн, таких як Афганістан, Сирія та Ірак, а також з африканських країн:

— Нещодавні напади чоловіків-мігрантів, мотивовані ісламістською ідеологією, що призвели до вбивства кількох людей, мали значний вплив. Вони посилили поляризацію як серед громадськості, так і серед політичних партій.

Це, безумовно, мало вплив на результати виборів, причому скоріше на користь консервативних партій, і найбільше — на користь правопопулістської/екстремістської AfD

Напередодні Різдва виходець із Саудівської Аравії на автомобілі в’їхав у натовп на різдвяному ярмарку в Магдебурзі. Внаслідок трагедії загинули п’ятеро людей, понад 200 отримали поранення. 23 січня в місті Ашаффенбург двоє людей, зокрема дворічна дитина, загинули від ударів ножем, ще троє отримали поранення. Нападником виявився виходець з Афганістану. 13 лютого, напередодні відкриття Мюнхенської безпекової конференції, шукач притулку з Афганістану врізався автомобілем у профспілкову демонстрацію. Внаслідок наїзду серйозні травми отримали близько 30 осіб, двоє загинули, серед них — дворічна дитина.

З точки зору внутрішньої політики ці вбивства і терористичні атаки змістили фокус з найважливішого питання безпеки на питання міграції, що тільки на руку прокремлівській правій партії AfD, погоджується депутат Бундестагу від Християнсько-демократичного союзу Родеріх Кізеветтер (Roderich Kiesewetter) В контексті закордонних справ, безумовно, пріоритетним питанням залишається безпека:

—  Найбільшим викликом, безумовно, є те, що Німеччина не може діяти з точки зору політики безпеки на поточному етапі, поки не буде сформовано уряд. Це важливо з огляду на поведінку Трампа і необхідність для Європи рішуче сформувати коаліцію з охочих підтримати Україну і поліпшити безпеку.

‍Формування уряду та коаліційні перспективи

Парламентські вибори в Німеччині проводяться за змішаною виборчою системою, яка поєднує мажоритарне та пропорційне голосування. Кожен виборець має два голоси: один — за кандидата у своєму окрузі (мажоритарна система), другий — за партію (пропорційна система). Мандати в Бундестазі розподіляються на основі партійних голосів із урахуванням переможців в округах. Для проходження до парламенту партія має подолати 5% бар’єр. 

Соціальні медіа та цифрові платформи були важливими, але більше для молодого покоління виборців, яких меншість порівняно зі старіючим електоратом, віком 60+. Тому в цьому сенсі їхній вплив був обмежений, каже професорка політології Тюбінгенського Університету Еберхарда Карла Габріеле Абельс (Gabriele Abels):

— Тим не менш, AfD досягла значних успіхів у мобілізації виборців за допомогою, зокрема, TikTok.

Інші політичні партії відстають у використанні соціальних мереж для інформування громадськості

Виміряти прямий вплив неможливо, а втім, не варто недооцінювати ефект маніпуляцій та дезінформації через соціальні мережі, наголошує депутат Бундестагу від Християнсько-демократичного союзу Родеріх Кізеветтер (Roderich Kiesewetter):

—  Як і у випадку з багатьма іншими речами, це залежить від того, як політики реагують на вплив Росії та Китаю. Якщо свідомо залишати відкриті простори для дискусії і не займати чіткої позиції, не дивно, що ці простори для дискурсу заповнюються дезінформацією.

У Бундестазі 630 депутатів, для створення коаліції потрібно 316 учасників. Переможці виборів Християнсько-демократичний союз (CDU/CSU) можуть розраховувати на 208 місць, тож для формування уряду їм потрібні партнери. На друге місце, за результатами виборів, вийшла Альтернатива для Німеччини (AfD) — вони претендують на 152 місця. Після перемоги Трампа його команда почала відкрито підтримувати AfD. Ілон Маск провів з однією з лідерок політичної сили Алісе Вайдель онлайн-інтерв'ю на своїй платформі X. А віцепрезидент США Джей Ді Венс з трибуни Мюнхенської конференції критикував німецькі партії за відмову співпрацювати з Альтернативою, а потім провів з Вайдель особисту зустріч.

«Ще ніколи ми не були такими сильними», — заявила Вайдель після оголошення результатів екзитполів. З її слів, Альтернатива — єдина політсила, яка подвоїла результат порівняно з минулими виборами, а наступного разу, на виборах 29-го року, Вайдель сподівається потіснити з влади християнських демократів. 

Дональд Трамп у своїй мережі Truth Social написав привітання консервативним силам на парламентських виборах в Німеччині. «Схоже, що консервативна партія в Німеччині здобула дуже велику й очікувану перемогу на виборах. Це великий день для Німеччини та для Сполучених Штатів Америки. Вітаю всіх — попереду ще багато перемог!», — написав він.

А втім, з допису незрозуміло, Трамп вітає правих консерваторів — Християнський демократичний союз Мерца чи ультраправих Альтернативу для Німеччини. 

«Як і в США, народ Німеччини втомився від політики, позбавленої здорового глузду, особливо в питаннях енергетики та імміграції, яка домінувала багато років», – написав Трамп. Однак якраз Християнсько демократичний союз роками був основною партією  урядової коаліції часів канцлерства Ангели Меркель.

‍Підтримка України: чи будуть «Тауруси»

Політично реалістичним варіантом є уряд, що складається з консерваторів (CDU/CSU) на чолі з Фрідріхом Мерцом та соціал-демократів або зелених, каже професорка політології Тюбінгенського Університету Еберхарда Карла Габріеле Абельс (Gabriele Abels). Коаліції з ультраправою AfD, безумовно, не буде — принаймні, цього разу:

— Німеччина продовжить підтримувати Україну. Всі демократичні політичні партії виступають за постійну і різноманітну підтримку. Що стосується військової підтримки, то AfD, а також BSW (Союз Сари Вагенкнехт — ліва партія, не пройшла до парламенту. — Авт.) єдині дві партії, які декларували сильну політичну позицію «за мир» і відмову від озброєнь. Скептично ставиться до надання зброї і «Лінке» (німецькі ліві. — Авт.).

Як і в останні три роки, питання залишатимуться актуальними: яка зброя, скільки підтримки і коли надавати?

У цьому сенсі було б легше створити коаліцію Християнські-демократи і «зелені», оскільки підтримка «зелених» у питанні постачання зброї є більш рішучою, тоді як соціал-демократи продовжуватимуть бути більш обережними, навіть якщо Шольца, швидше за все, не буде в наступному уряді за канцлера Мерца, продовжує Габріеле Абельс (Gabriele Abels):

— Нині ми бачимо зміщення фокусу: чи зможе і чи захоче Німеччина взяти участь у миротворчому корпусі в Україні для забезпечення будь-якої мирної угоди або припинення вогню? Офіційна позиція полягає в тому, що ще занадто рано обговорювати такі варіанти, доки не буде якоїсь угоди, яка б включала українців, а не лише переговори між США та Росією щодо України.

Соціал-демократи отримали найгірший результат з часів Другої світової війни. Відповідальність за цю поразку взяв на себе чинний канцлер Німеччини і лідер Соціал-демократичної партії Олаф Шольц. У промові після оголошення підсумків голосування він зауважив, що його урядування припало на складний період, адже Росія почала повномасштабне вторгнення невдовзі після початку їхньої каденції. Шольц також заявив, що вкрай розчарований результатами ультраправих: «Я ніколи з цим не змирюся». Свого суперника Фрідріха Мерца привітав з перемогою.

Лідер Християнсько-демократичного союзу резюмував, що час діяти швидко. Мерц починає перемови з формування коаліції, він розраховує сформувати новий уряд до Великодня (20 квітня). 

«Моїм абсолютним пріоритетом буде якнайшвидше зміцнення Європи, щоб крок за кроком ми могли дійсно досягти незалежності від США», — сказав можливий майбутній канцлер. Зі слів Мерца, після заяв Дональда Трампа, зроблених минулого тижня, стало очевидно, що  американці, принаймні нинішня адміністрація, значною мірою байдужа до долі Європи.

Володимир Зеленський привітав Мерца і його політичну силу з перемогою, мовляв, Україна розраховує на продовження спільної з Німеччиною роботи заради наближення реального миру в Україні, а також на зміцнення Європи.  

За федерального канцлера Фрідріха Мерца військова підтримка, безумовно, продовжиться, певен його однопартієць, депутат Бундестагу Родеріх Кізеветтер (Roderich Kiesewetter):

 — Чи надасть він «Таурус», на що я дуже сподіваюся і чого він дійсно бажає, вирішальною мірою залежить від партнера по коаліції. Тому коаліція з «зеленими» була б найкращою для нашої безпеки і підтримки України.

Оскільки в такому випадку, ймовірно, військова підтримка України буде навіть значно збільшена

‍Німецьке лідерство і європейська безпека

Канцлер Олаф Шольц та інші політичні партії під час виборчої кампанії  перебували у невизначеному передвиборчому періоді, коли рішучі заяви щодо України могли призвести до розколу електорату, пояснює виконавчий директор Празького інституту Європейської політики EUROPEUM Мартін Вокалек (Martin Vokálek): 

— Ця обережність відображає радше внутрішньополітичні розрахунки, аніж фундаментальну зміну позиції Німеччини.

Однак після виборів я очікую і сподіваюся на повернення до більш рішучої політики

За потенційного канцлера Фрідріха Мерца позиція Німеччини в НАТО і ЄС може стати більш наполегливою, продовжує Мартін Вокалек (Martin Vokálek), адже його партія ХДС традиційно займає більш яструбину позицію в питаннях оборони і більше критикує Росію порівняно з нинішнім урядом, очолюваним СДПН. Однак, наскільки сильним і швидким буде цей зсув, залежить від двох ключових факторів:

— На зовнішньому рівні, якщо Трамп наполягатиме на угоді з Росією за рахунок України, Німеччина може опинитися в ситуації, коли їй доведеться згуртувати європейських союзників, щоб зберегти сильну позицію проти російської агресії. 

На внутрішньому рівні результат виборів визначатиме силу зобов'язань Німеччини у сфері безпеки. Уряд на чолі з ХДС і міцним коаліційним партнером (партнерами) може наполягати на збільшенні витрат на оборону і більш проактивній ролі в європейській безпеці. Однак, якщо до коаліції увійдуть партії, які вагаються, реакція Німеччини може бути більш обережною. 

Наскільки Німеччина буде розвивати лідерство в ЄС, не зрозуміло. Ані політична воля, ані військовий потенціал недостатньо сильні для справжнього лідерства, вважає професорка політології Тюбінгенського Університету Еберхарда Карла Габріеле Абельс (Gabriele Abels):

— Німеччина вагається або неохоче бере на себе лідерство, але вона буде активно співпрацювати з європейськими партнерами. Проте в цілому європейці все ще надто повільні, занадто слабкі і недостатньо об'єднані у розробці потужної відповіді на масштабну загрозу, створену, з одного боку, Росією, яка атакує європейську безпеку, і, з іншого боку, новою адміністрацією Трампа. Виступ Венса на Мюнхенській конференції з безпеки став справжнім шоком і ознаменував кінець західного альянсу, заснованого на спільних ліберальних цінностях. Однак це ще не «вляглося» у свідомості широкої громадськості.

Виборча кампанія все ще зосереджена на внутрішній політиці, тоді як зовнішня політика, інтеграція до ЄС та геополітика залишаються на другому плані

Новий уряд Німеччини так чи інакше відіграватиме вирішальну роль у формуванні європейської політики безпеки, особливо у відповідь на надзвичайно турбулентний геополітичний ландшафт і потрясіння, спричинені діями Дональда Трампа та його адміністрації, каже виконавчий директор Празького інституту Європейської політики EUROPEUM Мартін Вокалек (Martin Vokálek): 

— Якщо Дональд Трамп продовжить тісніші зв'язки з Росією або дійсно намагатиметься вести переговори щодо врегулювання ситуації в Україні без європейського консенсусу, Німеччина за нового керівництва, ймовірно, буде змушена взяти на себе більшу відповідальність у забезпеченні європейської безпеки. Але це в будь-якому випадку є обов'язковим для всіх європейських країн, незалежно від того, як розвиватиметься ситуація далі. 

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

‍

‍