Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Безкоштовний проїзд для школярів у Польщі: де діє і як оформити
Умови користування громадським транспортом у Польщі для школярів відрізняються у різних містах. Найчастіше для них передбачені знижки на проїзд, тоді як у Варшаві та передмісті з Карткою учня дитина може безкоштовно користуватися громадським транспортом. Розповідаємо, як її оформити
У столиці Польщі учні 1-7 класів школи мають можливість користуватися громадським транспортом безкоштовно, але для цього потрібно оформити учнівський квиток (karta ucznia). Це іменний пластиковий документ, що підтверджує право школяра на безкоштовний проїзд у першій та другій білетних зонах міського громадського транспорту, автобусах передмістя, на поїздах Kolei Mazowieckich та Варшавських приміських ліній (Warszawska Kolej Dojazdow) на період навчання, але не довше восьми років. Термін дії картки 4 роки, за необхідністю її можна продовжити.
Оформити karta ucznia та їздити безкоштовно Варшавською агломерацією можна:
• довідка зі школи із зазначенням місця проживання учня
• паспорт чи інший документ, що підтверджує особу
Бланк-заяву на оформлення картки знайдете за посиланням.
Адреси Центрів обслуговування пасажирів, де можна оформити заявку, за посиланням.
Через чотири роки можна безкоштовно замінити карту на нову, але для цього обов'язково потрібно повернути старий документ. Якщо картку втрачено, за її відновлення потрібно сплатити комісію.
Краків
У Кракові діти також можуть користуватись громадським транспортом безкоштовно. Однак це стосується лише учнів початкових класів протягом навчального року. Для проїзду достатньо показати шкільну легітимацію, що діє з вересня до кінця червня.
Люблін
На безкоштовний проїзд тут мають право:
•діти до 7 років
•діти з інвалідністю віком до 26 років
•учні початкових державних або приватних шкіл, а також учні художніх міських шкіл
Спеціальну карту проїзду оформляти не потрібно — достатньо показати документ, який підтверджує статус.
Щецин
У цьому місті поблизу Німеччини скористатися безкоштовним проїздом можуть:
• учні початкової школи до 8 років
• діти та підлітки з обмеженими можливостями до 16 років
• діти, які відвідують дитячий садок
• учні початкових, середніх та художніх шкіл
Для підтвердження також достатньо мати легітимацію або посвідчення інвалідності.
Ґданськ
Тут право на безкоштовний проїзд належить дітям до 4 років, дітям від 4 до 7 років з карткою мешканця Ґданська (Gdańska Karta Mieszkańca), дітям з інвалідністю до 16 років, учням початкових та середніх шкіл. Щоб здійснювати поїздки, достатньо мати із собою документ, що підтверджує один із зазначених статусів.
А, мабуть, найцікавіша ситуація з безкоштовним проїздом для школярів склалася у місті Бидгощ (Bydgoszcz). Право на нього мають лише школярі, що отримують стипендію від мера. При собі слід мати оригінальний документ про призначення стипендії.
Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Цей фестиваль називають молодшим братом Октоберфесту і його дуже люблять самі німці. Історія Cannstatter Volksfest почалася в 1818 році, коли король і королева Вюртемберг вирішили влаштувати свято для свого народу після важких років чуми. За своїми масштабами цей фестиваль менший за Мюнхенський: замість 6 млн осіб його відвідують 3 млн, пивоварень чотири замість шести, натомість нижчі ціни й атмосфера — як вдома.
Для гостей є атракціони й ринок. На церемонії відкриття мер відкорковує перше барило пива, а через два тижні на закритті фестивалю можна побачити барвисті феєрверки. Кульмінацією свята вважається великий парад та гонка на повітряних кулях.
Це один з найстаріших і найбільших пивних фестивалів у Німеччині, який проводиться з 1035 року. Крім пива у величезних наметах, баварських сосисок та інших закусок, на ямарці продають вироби зі шкіри, прикраси та посуд ручної роботи, розписні пряники, іграшки та ще багато товарів. Конкурси краси, ігри, каруселі, концерти, феєрверки, ралі в стилі ретро, танці, театралізовані вистави — все це чекає на вас на цьому фестивалі. Також тут проходить великий парад і маскарад. Якщо хочете поринути в атмосферу німецьких веселощів, краще підготувати для себе костюм.
Навесні на батьківщині Октоберфесту відбувається фестиваль міцного пива Штаркбірцайт. Триває захід кілька тижнів, і якщо хочете заощадити, то бронювати житло краще починати за кілька місяців. За місцевою легендою, з'явилося це свято в 1627 році, а заснували його ченці. Напередодні Великого посту вони варили дуже міцне та поживне пиво для того, щоб витримати майбутні 40 днів посту. З 1780 року з дозволу герцога Карла Теодора це пиво дозволили продавати й простим людям.
Пивовар Франц Ксав'єр Цахерль згодом викупив чернечу броварню. Пиво стало продаватися під назвою Salvator і мало величезний попит у місцевих. Міцність напою становила 7,5%, і саме таке пиво продається на Штаркбірцайте. Але крім нього гостям пропонують чимало іншого.
Основні локації фестивалю — пивні таких великих мюнхенських пивоварень, як Paulaner, Löwenbräu та Augustiner. До того ж серцем фесту найчастіше стає пивна Paulaner am Nockherberg — «нащадок» тієї самої чернечої броварні, де здавна варять Salvator. Фестивальний майданчик цього пивного свята вміщує до 2500 осіб. Все супроводжується музикою від місцевого оркестру, а на закуску до пива подаються традиційні страви баварської кухні.
Можна заздалегідь спланувати літню європейську відпустку та відвідати пивний фестиваль у Кюльмбаху. Повірте, там є що подивитися! У середні віки кожен мешканець цього міста був спадковим пивоваром, адже пиво в цій місцевості почали варити ще багато століть тому. Сьогодні тут працюють кілька заводів та приватних пивоварень, які тримають у секреті свої рецепти. Щороку до свята вони створюють щонайменше 3 нові сорти пива.
Фестиваль відкриває церемонія на міській площі перед ратушею, де під гучну музику люди танцюють на вулицях та дегустують пиво своїх улюблених сортів. Проходять майстер-класи, дегустація традиційних німецьких закусок. Кульмбахська пивна культура — одна з найдавніших у світі. Три місцеві пивні заводи виробляють більшу кількість пива на душу населення в Німеччині, ніж будь-яке інше місто.
Спочатку свято замислювалося як масштабний автопробіг, але згодом фестиваль поступово перетворився на пивний фестиваль у таємничій атмосфері. Тепер у Баварському лісі можна не лише віддати честь мистецтву місцевих пивоварів, а й помилуватися фонтанами, покататися на гондолах, взяти участь у конкурсах.
На ціх вихідних свій Октоберфест пройде у Варшаві. Тут пануватиме баварська атмосфера, а головним пивним партнером свята стане Paulaner. Пиво цього бренду можна купити на всіх фудкортах Електровні. Очікуються страви німецької кухні, живий виступ гурту Silesian Tyrol Band та атмосфера справжнього Октоберфесту. Центральним елементом свята буде великий пивний намет, прикрашений в Баварському стилі. Людей очікується дуже багато, тож рекомендуємо приходити на свято заздалегідь.
Що потрібно знати, якщо зібрався на пивний фестиваль?
• Костюми на свято не обов'язкові, але в них веселіше • Місця в наметах краще забронювати заздалегідь • Пивні фестивалі проводяться у кожній землі Німеччини, тому краще стежити за розкладом в інтернеті. Для цього достатньо ввести в Google Bierfest + назву обраної землі чи міста • Більшість пивних фестивалів мають родинні дні, коли можна приходити з неповнолітніми дітьми. Як правило, це будні. А ось візочки брати із собою не можна •Німецький пивний фестиваль замислювався не для того, щоб напиватися, а для того, щоб познайомитися з традиціями Німеччини, скуштувати нові сорти пива від місцевих пивоварів, весело поспілкуватися та смачно поїсти. На жаль, з роками на кожному такому заході дедалі більше нетверезих, тому рекомендуємо стежити за безпекою.
Безкоштовна програма профілактики в Польщі діє для жінок віком від 45 до 74 років, якщо вони мають обов'язкове страхування ZUS. Українки підходять під цей критерій, якщо знаходяться під тимчасовим захистом і мають активний статус UKR. Звертатися за допомогою можна без попереднього скерування, якщо:
• ви не користувалися безкоштовною мамографічною програмою в Польщі протягом останніх 2 років. Обстеження пройти варто навіть якщо вас нічого не турбує, але випадки раку молочної залози мали близькі члени сім'ї (матері, сестри, доньки). У вас є мутація гена BRCA1 або BRCA2.
• минуло 5 років з моменту хірургічного лікування раку молочної залози і ви зараз проходите гормональну терапію. У цьому випадку не потрібно чекати 2 роки, можна обстежуватись безкоштовно кожні 12 місяців.
• ви перебуваєте у 5-річній ремісії після лікування РМЗ та не приймаєте терапію. Тоді проходити обстеження можна кожні 12 місяців.
Пройти мамографічне обстеження можна у стаціонарних клініках або на мамографічному автобусі, який їздить у найвіддаленіші куточки Польщі. Його можна зустріти на парковках великих ТЦ, центральних вулицях міста, у парках.
Дізнатися, коли мамобус буде у вашій місцевості, можна за посиланням. Діє жива черга, без запису.
А ось список клінік, які проводять обстеження у межах профілактичних програм NFZ (тут також можна записатися на прийом).
При зверненні до клініки або мамобуса при собі потрібно мати паспорт, pesel, результати попередніх обстежень. Зазвичай результати обстеження стають відомими протягом 15 робочих днів: пацієнт отримує два знімки та повний опис. Якщо профілактичне обстеження не виявить проблем, ви можете взяти участь у програмі через 2 роки. А якщо буде виявлено проблему, лікар направить вас на подальшу діагностику або лікування до спеціалізованих клінік NFZ. Як правило, у цьому випадку все проходить набагато швидше, ніж при самостійному звернені з готовими обстеженнями інших клінік.
Де можна пройти безкоштовне обстеження жінкам віком до 45 років?
Спеціальних державних профілактичних програм виявлення РМЗ для молодих жінок у Польщі немає.Тому якщо у вас є підозри на захворювання, новоутворення в молочній залозі, рекомендуємо звернутися до клініки NFZ за місцем проживання й отримати скерування до мамолога.
У фундаціях можна отримати консультацію, допомогу у соборі коштів на лікування, актуальні новини щодо діючих програм обстеження та лікування, а також знижки на таксі для хворих. У фонді також надають підтримку родичам. Періодично тут публікують інформацію про безкоштовні УЗД та МРТ у клініках Польщі. Послуги фонду безкоштовні.
Обстеження та лікування з підозрами на онкологію, зокрема на рак молочної залози, українки також можуть пройти у таких державних лікарнях:
Адреса: ul. Roentgena 5, Warszawa, тел.: 22 546 20 00.
У лікарні 28 відділень та майже 700 ліжок. Кожне відділення спеціалізується на діагностиці та лікуванні онкології певної локалізації. Є денний стаціонар та паліативне відділення. Приймають фізіотерапевт, психолог і соцпрацівник.
Філія інституту також є в Глівіце (Wybrzeże Armii Krajowej 15, тел. 32 278 86 66) та Кракові (ul. Garncarska 11, тел.+48 12 306 70 71)
Адреса: ul. Uniwersytecka 6a, тел. +48 790 302 587
Цей онкоцентр має відділення онкологічної хірургії, променевої терапії, денної хіміотерапії, інтенсивної терапії та анестезіології, а також клінічне онкологічне відділення. Тут проводять діагностику та клінічні дослідження з лікування онкозахворювань. Завдяки цьому пацієнти мають безкоштовний доступ до сучасних препаратів та нових методик.
Центр проводить лабораторну, гістопатологічну, ендоскопічну діагностику, рентгенодіагностику, радіотерапевтичні, хіміотерапевтичні та хірургічні процедури. Тут можна пройти реабілітацію в післяопераційному періоді, а також отримати допомогу та знеболювання у термінальних стадіях.
Олена Клепа: Кого чекаєте в лавах Українського легіону?
Олег Куць: Ми запрошуємо всіх придатних до військової служби громадян України віком від 18 до 60 років, які зараз перебувають за кордоном. Йдеться не лише про чоловіків, а й про жінок. Можна приїхати до Любліна, поспілкуватись, подивитись на роботу рекрутингового центру, дізнатись умови та вимоги, а вже тоді вирішувати, підписувати контракт чи ні.
Таким чином ми боремося з дезінформацією ворога в інформаційному просторі України і за кордоном. Ніхто і нікого без підготовки чи без належного обмундирування на фронт не відправляє.
Все прозоро, все на добровільній основі і згідно з підписаним контрактом
Спочатку будуть навчання, тренування на полігоні, які забезпечують польські партнери. Вони ж надають надають озброєння, техніку. З українського боку забезпечується форма і тилове забезпечення
Яким чином працює рекрутинговий центр?
Рекрутинговий центр при консульстві в Любліні допомагає організаційно. Цей проєкт — як перша ластівка. Ми вдячні польській стороні за можливість його реалізувати. Ми розраховуємо і очікуємо, що наші іноземні партнери теж долучаться до цієї ініціативи і за нашим прикладом будуть робити подібне в інших країнах. Більше інформації з цього приводу повідомить Міністерство оборони.
З першого жовтня йде повноцінна робота центру рекрутингу — співбесіди, медичні огляди, перевірка документів, щоб все було оформлено, згідно з чинним законодавством. Потім визначається дата, коли прибувають добровольці підписувати контракт і розпочинають навчання.
Чи можна вибрати війська, в яких хочеш служити чи конкретну бригаду?
У даному випадку в Польщі Український легіон формується як один злагоджений підрозділ — тому ні. Цим цей рекрутинг і відрізняється від того, що відбувається в Україні. Добровольці разом починають навчання як сформований один підрозділ — разом тренуються, їдуть на фронт і так само разом повертаються на ротацію до Польщі до своїх родин.
Набагато легше і спокійніше, коли знаєш і довіряєш одне одному
Якщо чоловік отримав повістку, перебуваючи за кордоном, і вчасно не повернувся, а зараз хоче підписати контракт, чи може він це зробити і не боятися, що його потім не випустять до родини за межі України?
Коли людина підписує контракт, то вона вже стає військовослужбовцем. Потім всі добровольці разом повертаються до Польщі на тренування і відпочинок.
Чи може іноземець записатися до Українському легіону?
Цей проєкт передбачений виключно для громадян України. Такою була безпекова угода, підписана під час візиту Президента України до Республіки Польща — між Володимиром Зеленським і Дональдом Туском.
Що, окрім патріотизму, може спонукати підписати контракт?
Хтось, наприклад, не може за кордоном знайти гарну роботу, щоб оплатити житло, дати гарну освіту дітям чи просто переживає за своє майбутнє. Коли чоловік чи жінка записуються до легіону і йдуть служити, то отримують достойне грошове забезпечення, їхні родини мають гарантію того, що потім ті повернуться у Польщу у відпустку чи на ротацію.
А є громадяни, які просто бояться, не знають, як повернутися, бо, наприклад, та ж повістка прострочена. І для них це досить хороша опція: і свій обов'язок виконати, і бажання здійснити.
Яку фінансову винагороду можуть отримати бажаючі вступити до легіону?
Фінансові умови для захисників України однакові. Є загальний стандартний контракт. Суми для тих, хто підписав контракт вдома, і для тих, то підпише за кордоном, подібні. У тилу менше, на передовій, де ведуться активні бойові дії, — більше. Залежно від складності бойового завдання — до 190 тисяч гривень на місяць для рядового складу. Ми не могли допустити, щоб фінансування було різне для тих наших захисників, хто в Україні записується, і хто тут. Але цього цілком достатньо, щоб забезпечувати проживання сімей навіть за кордоном.
Бонус — відпустку можна провести в будь-якій країні за вибором військовослужбовця
Для вступу до Українського легіону досвід служби у війську не обов'язковий. Ми гарантуємо навчання на базах НАТО за вашою посадою в підрозділі. Кожен доброволець обов'язково проходить 35 днів базового військового вишколу, а також злагодження у складі підрозділу. Також добровольці можуть бути ще направлені на підвищення навичок на одну з європейських баз. Це ще кілька місяців навчать.
Як долучитися до Українського легіону?
Можна подати заявку на сайті або завітати безпосередньо до Центру рекрутингу за адресоб: м. Люблін, вул. Спокойна, 2 (ul. Spokojna, 2, 20-074 Lublin, Polska).
Можна зателефонувати і запитати все, що цікавить, прийти на співбесіду. Все відбувається, згідно зі стандартами НАТО. Це можливість стати частиною чогось більшого, того, що надихає весь світ. Разом боремося за майбутнє наших дітей. Це все веде нас до тої великої перемоги, яка дозволить нам жити в кращому майбутньому для нас і наших дітей.
Анна Ольхова — юристка, співзасновниця та голова громадської організації «Ефект дитини», викладачка авторського курсу з історії підприємництва в Україні, ініціаторка урбаністичних клубів Urban club від «Ефект дитини» для підліткової молоді в Україні, Польщі та Словаччині.
Чим займається фонд «Ефект дитини»?
Наш фонд був заснований у 2021 році в Києві. Від самого початку його метою була підтримка розвитку дітей та молоді шляхом формування цінних, але неочевидних компетенцій. Наразі ми активно працюємо над тим, щоб озброїти наших підопічних знаннями з урбаністики, підприємництва та культурної дипломатії. Спочатку ми думали, що проєкти та заходи в рамках програми культурної дипломатії будуть присвячені історії, мистецтву в широкому сенсі, походам до музеїв, філармонії чи опери, але з початком війни наша оптика змінилася. Зараз наш пріоритет — щоб діти та молодь, які приїхали з України до Польщі, були послами та амбасадорами своєї країни. Через ситуацію, що склалася, кожна дитина є маленьким послом України, і ми хочемо допомогти їм виконувати цю роль.
Ви юристка, а не педагогиня чи психологиня. Чому виникла потреба створити фонд?
Моя докторська дисертація була присвячена правам дітей в умовах військових конфліктів, і я працюю над цією темою вже багато років. Ще до війни я працювала з біженцями, мені близька ідея міжнародної співпраці, я знаю, які інструменти можна використовувати в цьому плані. В якості основи можна використовувати й інші інструменти, їх можна назвати «м'якими». Тому я пішла у цьому напрямку, а початок війни тільки зміцнив мої плани щодо фонду.
Сотні тисяч дітей приїхали до Польщі разом з матерями. Як ви їх підтримуєте?
Перш за все, ми повинні усвідомити, як, напевно, знає більшість людей, що це не поїздка на відпочинок. Діти та молодь, які опинилися в Польщі, а також в інших країнах, зіткнулися з багатьма проблемами, насамперед з мовним бар'єром, а також з психологічними труднощами. За одну ніч їм довелося залишити свої домівки, школи, колег, друзів і сім'ї. Вони опинилися в новій, чужій для них країні. Вони опинилися в новому, чужому місці. Це спричиняє травму, але діти не знають, як впоратися з цією травмою, як дорослі, яким також дуже важко. Вони замикаються в собі та часто мають труднощі з друзями. Приємно бачити, як через участь у різних ініціативах, організованих нашим фондом, вони відкриваються, стають активними, як вони товаришують між собою та зі своїми польськими колегами.
Що це за проєкти?
Ми тісно співпрацюємо з мерією Любліна і саме тут організували п'ять заходів. Однією з них була «Акція ІнтеГРАція», вихідні української культури. Протягом двох днів, наповнених майстер-класами, ми створювали декорації, витинанки, діти брали участь у міській грі з містами-партнерами, дивилися і створювали моделі українських замків з картонних коробок, а також була виставка плакатів про ці замки. Студенти провели інтерактивний урок, під час якого розповідали різні цікаві факти про Україну, завдяки чому українські діти почувалися більш впевнено та комфортно, а польські діти, які не часто бували в Україні, дізналися щось нове про нашу країну. Діти підбирали цікаву лексику, порівнювали, що схоже, а що звучить по-іншому. Це був дуже конструктивний досвід.
А інша акція?
Це було «Побачення з культурою», організоване з нагоди Дня святого Валентина. Таке, можна сказати, українсько-польське побачення, під час якого були майстер-класи зі створення книжкових ілюстрацій, ми говорили про кіно, літературу і теми кохання, які, безсумнівно, присутні з обох сторін. Наші заходи користуються великою популярністю, нещодавно зателефонувала одна жінка, яка почула про захід по радіо, і запитала, чи є ще вільні місця, бо хотіла записати свого онука на кулінарний майстер-клас, де ми варили борщ. Люди залишають нам свої контакти і просять тримати їх в курсі майбутніх заходів. Не можу не згадати чудові заходи, які ми організували в рамках XVI Фестивалю «Україна в центрі Любліна». Поєднуючи культурну дипломатію з урбаністикою, що є не менш важливим напрямком нашої діяльності, ми ініціювали створення фотовиставки під назвою «Місто-Дім». На основі конкурсу були відібрані найкращі фотороботи дітей та молоді, які висвітлили для нас схожість між Любліном та іншими містами України. Таким чином ми хотіли підкреслити, що варто шукати спільні риси між Україною та Польщею, будуючи так звані міжкультурні мости. Зараз ми є співорганізаторами наступного, XVII фестивалю, і ми дуже прагнемо створювати нові, цікаві події для люблінців.
Багато чого відбувається. У Любліні приємно щось організовувати, тут панує дружня, відкрита атмосфера
А інші напрямки? Урбаністика та підприємництво?
В Україні протягом останнього десятиліття розпочалися процеси, завдяки яким міста стали більш відкритими для дітей та молоді, для їхніх потреб, які, зрештою, відрізняються від потреб дорослих мешканців. Ця велика соціальна група дітей була залучена до різноманітних проєктів та партисипативних акцій. Ми, як фонд, також хочемо показати, як дитина може отримати користь від того, що пропонує місто, як може розвиватися міський простір, як він функціонує. А також, що таке влада, як управляється місто, що таке громадський бюджет, і як кожна молода людина може реально впливати на функціонування свого міста. Про це все ще мало знають, тому ми хочемо про це розповідати.
Йдеться про розбудову соціального капіталу?
Звичайно, але також про те, щоб показати дітям архітектуру, сенсибілізувати їх до простору, краси. В межах цього напрямку нашої діяльності ми проводимо освітні програми для дітей, а також тренінги для вчителів. Через нашу діяльність у Польщі ми також хочемо створити умови для того, щоб міста могли скористатися досвідом дітей та молоді, які знають, як функціонують їхні рідні міста в Україні. Їхній голос важливий, оскільки вони можуть долучитися до існуючих ініціатив у Любліні чи інших містах, надаючи їм нового змісту.
Ми шукали формат роботи, який би дозволив створити умови для інтеграції молодих людей з України та Польщі, водночас розширюючи їхні знання та навички. Саме за такою формулою був створений Урбан-клуб — урбаністичний клуб для дітей з Польщі та України, який об'єднує їх трохи більше ніж місяць. Раз на тиждень відбуваються зустрічі клубу зі студентами архітектури та містобудування, а також експертами галузі. На основі нашої власної методології учасники поглиблюють свої знання про урбаністичні процеси, архітектуру чи екологію. Таким чином вони стають активними стейкхолдерами міста та беруть активну участь у його житті. Більше того, працюючи в командах, підлітки з обох країн природним чином ламають культурні стереотипи через взаємодію.
Таким чином, нове покоління вже по-іншому сприйматиме місто як спільний, дружній простір для всіх
У напрямку підприємництва для дітей ми були ініціаторами люблінського проєкту «Підприємливі діти» у Луцьку, а вже третій рік поспіль Фонд «Ефект дитини» виступає організатором вищезгаданого проєкту в Україні. «Підприємливі діти» об'єднав офіси двох міст-партнерів, Любліна та Луцька, а також двох академічних центрів для співпраці на благо дітей: Університет Марії Кюрі-Склодовської в Любліні та Волинський національний університет імені Лесі Українки в Україні. Проєкт в Україні був визнаний у 2023 році прикладом доброї практики співпраці між громадськими організаціями, бізнесом та органами місцевого самоврядування.
У нашій фундації ми наголошуємо на цінності підприємництва як ключової компетенції для розвитку будь-якої європейської країни
У червні 2024 року стартував проєкт Фонду «Ефект дитини» «PRO Crafted», спрямований на розвиток підприємницьких компетенцій у дітей та молоді в сільській місцевості. Пілотний випуск відбувся у селі Нововоронцовка Херсонської області України, що за 17 кілометрів від лінії фронту. Проєкт допомагає формувати нове покоління, яке може стати основою так званого середнього економічного класу — основи демократичної та економічно розвиненої країни. Я думаю, що в часи повномасштабної війни для України це неймовірно важливо.
Більшість українських фондів, які працюють у Польщі, зареєстровані в Польщі. Спосіб, у який ви працюєте, досить оригінальний.
Дійсно, у нас цікава формула: фонд, зареєстрований в Україні, співпрацює з польськими меріями, польськими неурядовими організаціями та культурними установами. Це дає нам інший простір для діяльності та іншу перспективу. Ми ефективно доповнюємо один одного. Традиційні фонди зазвичай роблять досить стандартні масштабні проекти. «Ефект дитини» працює інакше: ми робимо невеликі проєкти, пристосовані до потреб конкретного муніципалітету. Ми намагаємося не вдаватися до шаблонних заходів, тому програма Урбан-клубу в Братиславі відрізняється від програми в Любліні. Ми беремо до уваги місцеві потреби, можливості та клімат. Ми зосереджуємося на індивідуалізмі та взаємній повазі, а нашою метою є просто створення так званих мостів порозуміння.
Нещодавно довелося працювати з фактажем про стереотипи щодо українських біженців, якими повняться не лише закордонні медіа і Твітер, а й європейські кухні, затишні курилки, закордонні соцмережі тощо. Окрім класичного «українці сидять на допомозі» й «забирають наші робочі місця», що їх вдається цілком аргументовано розвінчати, трапляються й інші — неочікувані, дивні. А часом навіть такі, що не налазять на голову.
— В Європі часом доходить до смішного, — розповідає Анастасія. — Я почала колекціонувати судження, з якими стикнулася дорогою з Польщі до Австрії. Часом це крайнощі й взаємозаперечувані судження — як от «українці — неосвічений народ, але більшість із них закінчили університети».
Анастасія — біженка з України — відгукнулася на мій запит розповісти, із якими стереотипами щодо нас стикнулася в Європі. Спілкуємося у групі Фейсбуку, яка об’єднала українців за кордоном. Тут біженці, які опинилися в різних країнах, діляться найдивнішим, що чули про себе з уст європейських обивателів.
До слова, стереотипне мислення властиве нам усім. Його мета цілком благородна: розвантажити наш мозок через спрощення, виявити дрібні закономірності, обробити і узагальнити їх. Таким чином мозок намагається пришвидшити реакцію на те чи інше явище і зекономити життєву енергію
Утім, соціальні стереотипи й твердження, що їх ми приписуємо іншим на основі їхнього походження, соціального статусу, статі, зовнішнього вигляду і віку є неявним проявом прихованого упередження. Ми часто формуємо собі список аргументів під уже заготовлений висновок і тішимося, що маємо рацію.
— У Польщі застосунок для знайомств оновив мою локацію, — продовжує Анастасія. — Знайомитися ні з ким не планувала, але уже перший співрозмовник, з котрим стався метч, розсмішив тим, що чимало знає про українок. Я дізналася, що ми дуже домашні, любимо готувати й сидимо вдома, не намагаємося перебрати на себе чоловічі ролі. Доводити, що я не така, було зайве — далі був монолог про те, що мені просто ще не трапився справжній чоловік. Тому я просто скасувала пару.
Стереотипи про українців в Європі можна умовно розділити щонайменше на три групи. Перша — судження, що формуються на основі власного досвіду взаємодії з українцями. Тривалість цього досвіду може бути зовсім несуттєвою. Іншими словами — якщо перший-ліпший українець, що його зустрів сферичний житель Європи, має пофарбоване у кольори прапора волосся й дірку в носі, то схожий типаж йому теж видасться українцем.
— Якось італійський лікар, до якого раніше зверталася, і який щиро підтримує українців, запропонував чудове безплатне житло з видом на Колізей у Римі, — розповідає Валентина. — Нічого платити не потрібно було: лише підтримувати чистоту у чотирьох кімнатах і спілкуватися з господарями — літньою італійською парою. Лікар дуже дивувався, що нікому з українців не припала до душі така пропозиція.
Напевне, він і досі вважає, що це так типово для українки — прибирати і бути компаньйонкою
Бо хіба ж за природне українське «”прибери-розкажи” треба платити?».
— «Поляк робить, щоб робити, українець — щоб зробити», — таке я почула в Польщі, — продовжує Анастасія. — А потім ще у котрійсь європейській країні дізналася, що ми дуже працьовиті й відповідальні. Це звучить приємно і зобов’язує «тримати марку», але ж це — теж стереотип.
Друга група європейських стереотипів про нас виникла, здається, через обмежений кругозір і брак освіти. Ми надто довго ідеалізували Європу з її найкращими університетами, аж раптом на практиці виявилося, що у декого шкутильгає початкова школа. Звісно, із початком повномасштабного вторгнення в Європі уже й не почуєш, що Україна — це десь у Росії, але дехто часом досі дає у штангу.
— Менеджерка відпочинкового комплексу для дітей в іспанській Коста-Дораді, куди нас поселили у квітні 2022 року, увесь час казала, що нарешті ми нагріємося, — каже Надія. — Коли ми порозумілися, то мусили спростувати її уявлення про Київ як про вічно засніжене місто. Здається, вона колись була у зимовій Москві й плутала нас зі східним сусідом.
Це звучить смішно, але деколи хочеться кричати: ти, молодий бельгієць або француз, який бував у Малайзії і відпочивав на Філіппінах, мав би мати ширший кругозір, аніж у твоєї бабусі, яка нікуди не виїжджала!
Ольга, яка опинилася у Бельгії, розповідає про свій досвід:
— На прийомі в мерії одного великого міста, який закінчувався невеликим частуванням, нас вчили користуватися ножем і виделкою. Коли ми роздуплилися, чому за столом досі немає «приймаючої сторони» і навіщо біля нас товчеться чоловічок із помічників мера, стало незручно і йому, і нам.
— У нас була цікавіша історія, — коментує у Фейсбуці ще одна Надія, теж переселенка до Іспанії. — У дорогому мережевому готелі десь у Барселоні, куди нас розселили тимчасово на одну ніч, музикант за фортепіано у холі урочисто привітав нас мелодією «Калінка-малінка». Пробачте, ми нечемні біженці, ми трималися, а ось наші діти фукали.
Утім, тут варто внести пояснення. Донедавна українці й самі не надто прагнули, аби їх ідентифікували інакше, ніж росіян. Моя френдеса, яка проводить екскурсії в італійському Римі, каже: «Українці жодного разу не вимагали і не просили провести екскурсію українською, хоч ми напередодні знайомилися і вони знали, що я родом із Тернопільської області, розмовляю українською. Якось навіть була група із заходу України. На екскурсію вони усі сумирно зібралися під таблицею з написом RUS. Тож чому дивуватися, якщо інші теж нас інакше не ідентифікують?».
Третя група стереотипів про українців — з розділу вільної творчості. Сюди можна віднести все фантазійне, що не налазить на голову.
— За 16 років життя у Німеччині я ні разу не чула про те, що забираю чиєсь робоче місце, зате дивувалася іншому. Ти з України, значить, добре граєш в шахи? Ти з України, то твій тато інженер? Це, здається, найдивніше, із чим доводилося стикатися, — розповідає Ганна.
— У мене першого тижня роботи в австрійському офісі стався дивний конфуз, — каже координаторка міжнародних проєктів Настя. — Коли я знімала пальто в офісі, то зауважила, що спідницю дивним чином забула вдягнути. Тонкі колготки потім вдалося прикрити мало не до колін, добряче розтягнувши светра. Але колега встигла оцінити колір білизни на мені. Вона анітрохи не здивувалася, стенула плечами: «Ну, ти ж українка» і запропонувала випити кави. Що це означало з її вуст — я не наважилася запитати й досі.
Коли я думаю про стереотипну українку в Європі, мій мозок теж намагається спростити, тож чомусь мені бачиться Настя в одних колготах. Така собі домогосподарка з борщем із засніженого Києва, яка вибила твого ферзя, бо в неї тато — інженер. Може, навіть з кольоровим волоссям, бо тут — суцільне поле для експериментів. І не ясно, що і як вистрілить, коли ти — українка.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.