Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Заробітна плата трудових мігрантів та біженців з України в Польщі стабільно зростає вже кілька років поспіль. Але становище біженців важче, ніж у тих, хто приїхав до війни. Переселенці здебільшого працюють за мінімальні зарплати. Скільки ж насправді отримують українці в Польщі?
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Згідно зі статистикою міжнародного аналітичного центру Gremi Personal, до війни у Польщі було працевлаштовано 94% українських мігрантів. Через два роки після повномасштабного вторгнення цифра змінилась — зараз тут працює 64% українців (відсоток українців у Польщі після російського вторгнення зріс з приблизно 2-4% до 8%).
Аналітики стверджують, що з 2019 року зарплата трудових мігрантів щороку зростає. Це обумовлено ростом мінімальної заробітної плати та низьким рівнем безробіття в Польщі. Ті, хто втік від війни, здебільшого працюють за мінімальні зарплати і виконують роботу, яка не вимагає спеціальної освіти. У дослідженні Національного банку Польщі вказано, що середня зарплата українців за 2023 рік — 3500 злотих нетто.
Скільки заробляють українці в Польщі
Різницю у заробітках між біженцями та довоєнними мігрантами зазначає Національний Банк Польщі. Згідно з його дослідженням, найчастіше обидва типи мігрантів отримували зарплату в розмірі 3000-5000 злотих нетто, проте біженці частіше декларували заробіток менше 3000 злотих нетто (49% відповідей у порівнянні з 21% серед довоєнних мігрантів).
НБП стверджує, що найвищі заробітки українців у Польщі в 2023 році були в секторі IT і складали понад 5 000 злотих нетто, тоді як другою за рівнем заробітку галуззю став транспорт. Більшість довоєнних мігрантів працює на кваліфікованих роботах без вищої освіти (зварювальники, токарі, електрики тощо), а біженці з вищою освітою частіше виконують просту роботу, яка не потребує кваліфікації.
Безумовно, на дохід воєнних українців-біженців впливає абсолютна їхня неготовність до переїзду в іншу країну з дітьми або літніми людьми, що потребують догляду, хаос війни та складний емоційний стан. Саме тому 53% біженців користуються польською соціальною допомогою, що є хорошим доповненням до бюджету.
За даними опитування НБП, лише 31% довоєних мігрантів оформили на себе такі виплати. Найпопулярніша з них — "800 плюс", якою користуються 44% біженців та 28% довоєнних мігрантів. Невеликий відсоток респондентів отримує допомогу з безробіття і лише 3% опитаних українців – польську пенсію.
Зараз багато говорять про те, що українці їдуть до Німеччини та інших країн у пошуках більш високих заробітків. Опитування НБП показує такі дані: 61% довоєнних мігрантів та 39% біженців стверджують, що залишаться в Польщі на постійне проживання або на термін більше одного року.
Основна кількість біженців у Польщі — жінки (78%), тоді як чоловіків лише 22%. Жінки з дітьми становлять 26% від усіх біженців, а 12% жінок проживають ще й з іншими членами сім'ї. Третина жінок самотня і живе без парнера й дітей. У дослідженні Gremi Personal наголошується, що чоловіки-біженці легше влаштовуються на роботу та отримують більше, ніж жінки, до того ж серед них рівень безробіття менший.
Середня зарплата в Польщі у 2024 році, згідно з офіційним прогнозом, становитиме 5 тисяч 742 злотих нетто.
Робота дозволяє українцям залишатися в Польщі
Міграційна платформа EWL також провела опитування серед українців у Варшаві, Кракові, Вроцлаві, Гданську, Познані, Любліні, Жешуві, Бидгощі, Гожуві, Ломжі, Тарнуві, Тчеві, Ополе, Устроні, Шидловці та Вадовиці. У дослідженні взяли участь 500 осіб, і ось його основні результати:
70% довоєнних мігрантів стверджують, що їхня нинішня робота відповідає рівню кваліфікації;
23% військових біженців заявляють про невідповідність рівня кваліфікації посаді;
понад 50% тих, хто приїхав після повномасштабного вторгнення, кажуть, що нинішня робота значно нижча за їхній рівень освіти;
86% військових біженців не розглядають варіант пошуку роботи в інших країнах;
кількість бажаючих розпочати свою справу в Польщі складає 15%. В 2021 році цю можливість розглядало близько 40% українських мігрантів.
Відповіді респондентів чітко показують, що неможливість отримати чи продовжити роботу в Польщі є вирішальним чинником під час розгляду питання повернення додому.
Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.
R E K L A M A
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Почуття провини за відпочинок під час війни — поширений психологічний стан, який виникає через внутрішній конфлікт між природною потребою у відпочинку та почуттям обов’язку, страхом чи соромом через те, що інші страждають. Люди розповідають:
"Я лежала в німецькому парку, дивилась на зелений газон і плакала. Мені здавалося, що я зраджую своєму місту, де зараз бомблять. Мені знадобився час, щоб зрозуміти: якщо я зламаюсь, хто допомагатиме моїй мамі?"
“Виїхала до подруги до океану. Два дні дивилась на воду і нічого не відчувала. Навіть фотографії океану викликали колись більше емоцій. Подруга дивується і каже, що я дивна”.
“Неприємно дивитися світлини з відпочинку тих, хто виїхав за кордон. Я і сама не пощу в соцмережах такі фото. Невже люди не розуміють, що зараз це недоречно?”
"Коли йду з подругами на каву, мене гризе думка: зараз хтось сидить у підвалі під обстрілами, а я тут. Психолог каже, що якщо я перестану отримувати від життя хороші емоції, це ніяк не допоможе тим, хто страждає".
Симптоми почуття провини за відпочинок
Від думки про відпочинок з’являється тривога ("Я маю бути корисним(ною), а не розслаблятися")
Відчуття сорому ("Як я можу пити просекко, коли хтось гине?")
Фізичне виснаження (відмова від відпочинку призводить до хронічного стресу і втрати продуктивності)
Соціальне порівняння ("Волонтери/військові не сплять, а я...")
Нав’язливі думки ("Я недостатньо роблю для перемоги").
Чому ви відчуваєте провину за відпочинок?
1. Основна причина — колективна травма суспільства під час війни. Війна створює відчуття спільної боротьби, спільного горя, тому будь-яка "неучасть" може сприйматися тими, хто залучений, як егоїзм.
2. Когнітивний дисонанс: конфлікт між "Я маю допомагати" і "У мене немає сил" викликає провину.
3. Соціальний тиск: заклики до волонтерської активності й небайдужості можуть спровокувати відчуття, що відпочинок — це зрада.
4. Травма того, хто вижив: якщо близькі люди у небезпеці або страждають, а ви у безпеці — виникає survivor’s guilt.
5. Порушення картини справедливості світу: "Якщо я в безпеці, а мої рідні чи знайомі під обстрілами — це несправедливо”. Вина стає спробою відновити баланс.
6. Страх осуду: "Що подумають ті, хто залишився? Що я втекла і тепер розважаюсь?" Людина проєктує власні страхи.
7. Відірваність від реальності війни: якщо ви виїхали за кордон і далеко від зони бойових дій, мозок може відмовлятися сприймати відпочинок як щось "законне".
8. Емоційне оніміння: відсутність радісних емоцій на відпочинку може бути захисною реакцією психіки. Війна створює постійний фоновий стрес, і мозок "відключає" емоції, щоб не перевантажуватись. Мозок також може блокувати радість, бо вона контрастує зі стражданнями інших. А "якщо я не буду радіти, то нібито допомагаю".
Що робити з почуттям провини, щоб відпустка і відпочинок приносили задоволення?
Поради психолога Андрія Горяїнова, сімейного і кризового психолога, фахівця з мирного вирішення конфліктних ситуацій:
Необхідно чітко усвідомити, що війна відбувається незалежно від вашого бажання. І якщо поставити життя на паузу, це не допоможе закінчити війну. А ось щоб донатити, допомагати, бути корисним потрібен ресурс. І мета відпочинку та відпустки — дати цей ресурс. Запамʼятайте головне: якщо ситуація від нас не залежить, то і почуття провини не має бути.
1. Дозвольте собі дозволене: "Я відпочину 30 хвилин, щоб потім зробити свою корисну справу".
2. Переформулюйте думки: замініть "Я відпочиваю — я поганий(а)" на "Я відпочиваю, щоб бути сильнішим(ою) для боротьби".
3. Усвідомте і прийміть, що провина — це насправді тривога. Ви нікого не зраджуєте, відпочиваючи. Навпаки — зберігаєте свої сили для нової допомоги.
4. Зв’яжіть відпочинок з метою: "Я відпочиваю, щоб мати сили допомагати рідним/армії", "Я дозволяю собі розраду, щоб не впасти у депресію".
5. Дозвольте собі деякий час не відчувати: немає радості від картин у музеї або навіть біля моря? Не треба змушувати себе "радіти правильно".
6. Обирайте відпочинок під себе: проаналізуйте, чого саме вам зараз бракує. Якщо їдете на море чи просто в нове місто, не обов’язково завантажувати себе екскурсіями. Якщо хочеться просто лежати біля басейна, нехай так і буде. Головна мета: відчути спокій та розвантажити голову від думок. Тож дайте собі шанс це зробити.
7. Подивіться на себе збоку: уявіть, що ваш друг розповідає вам, що почувається винним за відпочинок. Ви б його осудили? Чому ж ви ставитеся до себе інакше?
У малих дозах почуття провини — корисне. Воно підштовхує до необхідності допомагати, підтримувати інших. Нічого страшного не станеться, якщо ви не будете якийсь час викладати у соцмережі фото з-під пальм, щоб не дражнити втомлених друзів, травмованих війною. Просто не дозволяйте почуттю провини поглинути вас з головою і відібрати здатність радіти життю.
Сучасний світ перенасичений інформацією та речами. Весняні обряди очищення — це спосіб повернутися до простоти, яка дає внутрішній спокій. Ритуали очищення дають людині відчуття контролю. Коли ми прибираємо будинок перед святом, ми на підсвідомому рівні «прибираємо» і свій внутрішній світ. Коли людина позбавляється старих речей, вона часто відпускає й старі образи. Це терапевтичний процес, схожий на роботу із психологом.
Очищення заради себе й інших. Ритуали різних культур
У Швеції останнім часом набуло популярності «передсмертне прибирання» (döstädning). Воно означає прибирання для майбутніх поколінь — звільнення від зайвого, щоб не завантажувати рідних після своєї смерті. Якщо замислитись, то це має сенс. Адже після смерті людини її рідні отримують завдання розібрати гори непотрібних речей. Іноді вони знаходять щоденники, інтимні записи й фотографії та інші секрети, яких не хотіли б бачити. «Якщо я помру, які мої речі можуть стати обузою для родини?» — ось принцип, за яким відбувається очищення будинку чи квартири шведами. Цікаво, що такий погляд на прибирання практикується не тільки серед людей похилого віку, але й молодими. І нагадує метод японців «викидай непотрібне».
Японка Марі Кондо прославилась на весь світ як гуру наведення порядку в оселі. Її принцип — зберігати тільки ті речі, зокрема в гардеробі, які ви часто використовуєте і які викликають радість. Геть полиці, забиті невиразними ганчірками й дрібничками. Це допомагає очистити дім зокрема від енергетичного бруду. «Якщо річ не приносить радість, їй треба подякувати і відпустити», — впевнена японка.
До речі, необов'язково викидати речі — їх можна віддати на благодійність або обміняти. Речі кинути в контейнер, книги віддати в бібліотеку, меблі й техніку віддати за оголошенням в інтернеті.
Оскільки в сучасному світі накопичується не тільки матеріальне, а й цифрове сміття, психологи рекомендують робити також цифровий детокс — видалити непотрібні файли, фотографії, відписатися від токсичних пабліків. А також емоційний «апгрейд» — написати самому собі листа зі списком «що я відпускаю цієї весни» (образи, страхи, старі звички тощо).
Ритуали весняного прибирання в Україні
Здавна в Україні існував звичай «виганяти зиму» великим прибиранням. Вірили, що разом зі сміттям виноситься усе лихе.
Чистий четвер — це день весняного очищення. Ще вдосвіта селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір'ї, в хатах. У саду й на городі господар згрібав на купу торішнє листя й підпалював — «щоб очистити землю від морозу, зими, смерті й всякої нечисти».
Існує повір'я, що в Чистий четвер досхідсонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом року.
За християнським вченням, у цей день пізно ввечері Іуда зрадив свого вчителя Ісуса Христа. Віряни намагаються в цей день скупатися, ходять у бані й сауни, щоб очиститись.
В Україні, як і в багатьох інших культурах, весняне прибирання — це не просто хатня робота, а духовна практика. І має не лише гігієнічний, а й сакральний сенс — підготувати місце для нового життя, сповненого нових надій
До речі, поширені в Україні і багатьох європейських містах екоакції «Зроби місто чистішим» зі збиранням сміття в лісах і біля водойм навесні — один із сучасних проявів великого весняного прибирання й очищення.
Фото: Shutterstock
Традиції весняного очищення в Польщі
Польща має багату палітру весняних обрядів очищення, які поєднують дохристиянські вірування з католицькими практиками.
Наприклад, Мажанна (Marzanna) — ритуальне втоплення опудала богині зими й смерті. Це спосіб відреагувати на зимову депресію. Люди символічно знищують усе, що асоціюється з холодом і темрявою, щоб психологічно підготуватися до нового циклу
Великоднє прибирання (Wielkanocne porządki) у Чистий четвер передбачає миття вікон — щоб «світло могло вільно увійти в дім»; викидання або даріння старих речей — особливо тих, які не носилися протягом року; прибирання хліва, балконів, півніц. Адже якщо в будинку безлад, то й у душі буде хаос.
Ритуал «Поливаний понеділок» (Śmigus-Dyngus) — очищення водою. У перший після Великодня понеділок хлопці поливають водою на вулиці дівчат. Вода в цьому обряді — символ життєвої сили. У давнину вірили, що дівчина, яку облили, буде здоровою і гарною. Сьогодні це веселий фестиваль, але на глибинному рівні він досі працює як спосіб «промити» зимову апатію. Сміх і фізична активність запускають вироблення ендорфінів.
Фото: Museum Wsi Kieleckiej
Чому після прибирання ми почуваємось краще
Прибирання — хороший спосіб проявити контроль над простором. На деякі обставини в житті ми не можемо впливати, і це вводить в стан тривоги. Але в наших силах зробити простір навколо нас чистішим, організувати його під потреби й красиво. Це піднімає настрій і навіть вселяє почуття гордості.
Плюс прибирання потребує роздумів над тим, куди покласти ту чи іншу річ, як організувати процес і простір. Це завантажує наш мозок, перемикає, і неприємні важкі думки відступають.
Прибирання — класичний приклад «зовнішнього впливу на внутрішнє». Коли людина прибирає, вона відчуває, що контролює своє життя, що особливо важливо під час війни, кризи та після важкої зими
Росія в ході широкомасштабного вторгнення в Україну неодноразово вдавалася до ядерного шантажу, який набув якісно інших форм порівняно з періодом холодної війни. Починаючи з осені 2022 року, у Москві неодноразово й безпідставно говорили про прагнення офіційного Києва використати «брудну бомбу». Два роки тому, 25 березня 2023 року, Путін оголосив про розміщення на території Білорусі тактичної ядерної зброї. Попри оцінки аналітиків про прагнення принизити цим кроком білорусів у День Волі, логіка Кремля, як видається, була іншою. Рішення Путіна було пов’язане з видачею Міжнародним кримінальним судом ордеру на його арешт за співучасть у викраденні українських дітей. Тому кремлівський щур радо показав ядерний кийок. Ці дії суттєво десакралізували фактор ядерної зброї як інструменту стримування, і низка країн Заходу продемонструвала у відповідь, що в цю гру цілком можна грати вдвох.
Хоча достеменно підтверджених даних про наявність російських тактичних ядерних боєголовок у Білорусі немає, президент Польщі Анджей Дуда в інтерв’ю Financial Times висловив впевненість у її наявності на території Білорусі. Це означає, що фактор психологічного тиску Кремлем використовується достатньо успішно. Польща і країни Балтії відчули себе у ядерних лещатах, адже дивізіони «Іскандерів» (можливих носіїв ядерних боєголовок) розміщені також у Калінінградській області.
Анджей Дуда обговорював перспективи розміщення американської ядерної зброї в Польщі з Кітом Келлогом під час візиту останнього до Варшави у лютому 2025 року. Щоправда, апаратна вага колишнього радника Трампа зараз суттєво зменшилася. Тож орієнтуватися маємо на позицію віцепрезидента США Джей Ді Венса, який у березні заявив, що був би шокований, якби Дональд Трамп вирішив перемістити ядерну зброю далі на схід Європи. Тобто на територію країн, які стали членами НАТО наприкінці 90-х років ХХ століття й у яких Кремль у грудні 2021 року вимагав демонтувати військову інфраструктуру.
Президент Польщі Анджей Дуда і спеціальний представник президента США з питань України та Росії Джозеф Кіт Келлог у Варшаві, 8.02.2025. Фото: Wojciech Olkusnik/East News
Нагадаю, у межах програми НАТО Nuclear Sharing Бельгія, Нідерланди, Італія, Німеччина й Туреччина з 2009 року розмістили на власній території американську ядерну зброю. Всі ці країни стали членами НАТО в роки холодної війни, тоді як на членів Євроатлантичного клубу пострадянського призову подібна практика поки що не поширюється.
Про прагнення Польщі долучитися до програми Nuclear Sharing у червні 2023 року заявив тодішній прем’єр Матеуш Моравецький. Можна припустити, що ця заява була частиною передвиборчої риторики партії «Право і справедливість», але про аналогічні прагнення вів переговори з адміністрацією Джо Байдена і Анджей Дуда. До того ж доволі активно, — викликавши у квітні 2024 року коментар польського МЗС про необхідність проконсультуватися з урядом у цьому питанні. Уряд на той час вже очолював Дональд Туск. Польща має на своїй території інфраструктуру зберігання ядерної зброї ще з часів перебування у Варшавському договорі, і сьогодні її долучення до ядерного клубу, нехай у пасивний спосіб, могло б посилити її політичні позиції в Європі.
Разом з тим геополітична ситуація стрімко змінюється. Дональд Трамп зумів знайти лише 10 хвилин для спілкування з Анджеєм Дудою, який побував у США на Конференції консервативних політичних дій. А вже в березні 2025 року про готовність розгорнути французьку «ядерну парасольку» над країнами Європейського Союзу Дональд Туск заявив, що Польща була б у більшій безпеці в разі реалізації планів Макрона. Політично контакти Туска й Макрона виглядають більш перспективними за можливість ефективного діалогу адміністрації Трампа з майбутнім новим польським президентом, ім’я якого ми дізнаємося вже влітку 2025 року.
З 2020 року фінансується Польська ядерна програма, яка має завершитися побудовою у 30-х роках ХХІ століття польської АЕС. Поки це у планах, проте активізація дискусії навколо використання ядерної зброї безумовно може прискорити цей процес. Україна у цьому питанні може виступити партнером Польщі, адже у нашій державі чимало фахівців-ядерників і тих, хто пам’ятає гіркий досвід прощання з ядерним арсеналом. Логічним наслідком взаємодії Києва і Варшави могла б стати спільна реалізація ракетної програми, адже без засобів доставки значення ядерної боєголовки суттєво зменшується.
Ядерна зброя на тлі російсько-української війни й ітерацій команди Трампа з величезною амплітудою втрачає свій статус «зброї обраних», натомість перетворюється на інструмент реалізації амбіцій. Відверто кажучи, буде дивно, якщо Польща залишиться осторонь прагнень здобути ядерний арсенал і поставити його на службу своєму захисту та збільшенню геополітичної ваги в Європі. Сьогодні єдиним формальним стримуючим фактором залишається Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, вага якого зменшується на очах
Варіанти, куди віддати старі одяг і взуття в Польщі:
1. Залишити в контейнері благодійності
Кожен бачив в Польщі Pojemniki na odzież używaną.
Вони належать Червоному Хресту і є у всіх 16 воєводствах країни. Тут можна залишити речі у будь-якому стані, бо частина речей йде на переробку, а частину продають або роздають тим, хто їх потребує. Кошти з продажу зібраних речей також йдуть на підтримку проєктів допомоги нужденним.
Спочатку всі речі відправляють до сортувального цеху. Кращий одяг, який ще придатний для використання, зазвичай прямує на продаж у Second Hand або йде безпосередньо нужденним. Зазвичай близько 70% речей, що залишають в контейнерах Червоного Хреста, йдуть на переробку і на підходять для подальшого використовування. Але навіть за переробку таких старих речей благодійники отримують кошти, які направляють на допомогу дітям з бідних сімей, реалізацію різних освітніх проєктів, підтримку хворих або проведення заходів щодо надання невідкладної медичної допомоги. Тож в будь-якому випадку ваші старі речі принесуть користь.
Крім контейнерів Червоного Хреста, в Польщі є і зелені контейнери фонду «Mam Marzenia». Одяг, що ви залишаєте там, йде на продаж, а гроші благодійники спрямовують на здійснення мрій важкохворих дітей.
На благодійних контейнерах зазвичай є контактні дані, щоб ви могли перевірити інформацію на сайті або повідомити, якщо контецнер заповнений, забруднений або пошкоджений. Всю інформацію про переробку одягу, а також адреси контейнерів від Червоного Хреста можна знайти тут.
Звертаємо увагу, що в Польщі також зустрічаються контейнери для збору речей без жодних маркувань. Зазвичай їх встановлюють місцеві або представники житлового кооперативу, одяг в гарному стані розбирають чи пускають на продаж, а ось зіпсовані старі речі викидають на смітник або спалюють. На переробку їх не віддають. Це не дуже хороший спосіб позбутися старих речей, бо він шкодить навколишньому середовищу, тож краще залишати одяг і текстиль в контейнерах крупних благодійних організацій. Також не забувайте випрати одяг або текстиль перед тим, як покласти в контейнер. Речі можуть бути старими, але обовʼязково мають бути чистими.
Це нові контейнери для речей, але не на вулиці. Вимоги до речей тут більш суворі і залишати можна лише те, що ще підійде для подальшого використання. Приймають білизну, одяг, взуття. Компанія з 2018 року займається благодійним продажем одягу.
Адреси пунктів: Варшава: Westfield Arkadia Гдиня: Centrum Nauki Experyment, Aleja Zwycięstwa 96/98 Вроцлав: na osiedlu Olimpia Port przy ul. Marco Polo Краков: ТЦ Bonarka на ul. Henryka Kamieńskiego 11
3. Пункти збору старого текстилю та брудних ганчірок
З 1 січня 2025 року в Польщі людей зобов'язують сортувати текстиль як окрему категорію відходів. Це повʼязано с тим, що викидання таких відходів разом з побутовим сміттям шкодить навколишньому середовищу. Окремих баків для сміття ще немає, але вже скоро можна буде отримати штраф. Тому потрібно вчитися розділяти текстиль, який піде на переробку, і той, що ще придатний для використання.
Куди віддавати на переробку?
Приймають таке сміття в Пунктах селективного збору комунальних відходів PSZOK (punkty selektywnego zbierannia odpadów komunalnych). Знайти потрібну адресу можна в Google, вписавши PSZOK + місто.
У Варшаві є 4 пункти PSZOK:
• на вулиці Płytowa 1 (район Бялоленка), телефон: 22 811 08 53, сайт: partner-apelski.pl • на вулиці Zawodzie 1 (район Вилянув), телефон: 22 185 52 51, сайт: lekaro.pl • на вулиці Tatarska 2/4 (район Воля), телефон: 22 39 10 100, сайт: mpo.com.pl • на вулиці Kampinoska 1 (район Беляни), телефон: 22 39 10 100, сайт: mpo.com.pl
Всі пункти працюють з понеділка по пʼятницю з 11:00 до 19:00, а в суботу з 9:00 до 17:00.
Тут також можна залишати і нормальний одяг, але його потрібно сортувати окремо.
Минулоріч до PSZOK у Варшаві було передано понад 124 тонни текстилю. Старі куртки, светри, рушники й інші текстильні вироби будуть використані для виробництва нової сировини. Це можуть бути, наприклад, матеріали для на утеплення, а бавовна піде на виробництво паперу. Навіть найстаріший текстиль може бути використаний для виробництва альтернативного палива.
Тут можна не тільки віддати, але й безкоштовно відремонтувати старі речі чи продати їх на благодійному базарі.
А ось ще куди можна віддати старі речі:
• @dajherbate — приймають чоловічий одяг, можна надіслати через поштамат. Допомагають безхатченкам; • @santegidio_pl — приймають чоловічий одяг, з жіночого одягу можна віддати тільки куртки, толстовки, спортивні костюми та взуття без підборів.
10 ідей, куди піти в Катовіце та околицях з дітьми
1. Парк розваг "Легендія", Хожув
(Legendia, aleja Atrakcji 1, Chorzow)
Місце, куди варто йти на цілий день: дуже багато локацій, гойдалок і розваг. Але врахуйте, що квиток в касі коштує дорожче, ніж при замовленні онлайн, а придбання родинного принесе вам знижки. Для порівняння одноденний квиток на 1 особу коштує 159 злотих, на родину з 3 людей — 198,50, онлайн — 172,50, також є пішохідні квитки за 39 злотих, коли можна гуляти територією без катання на гойдалках.
Парк розваг "Легендія", Хожув, Фейсбук парка
2. Сілезький зоопарк, Хожув
(Śląski Ogród Zoologiczny, Generała Jerzego Ziętka 7, Chorzów)
Зоологічний сад у Хожуві був заснований у 1958 році і відразу став одним з найпопулярніших зоопарків у Польщі.
3. Верхньосілезький етнографічний парк (Muzeum "Górnośląski Park Etnograficzny w Chorzowie, Parkowa 25, Chorzów)
У музеї під відкритим небом можна побачити, як жили представники різних регіонів Сілезького воєводства. Частину будівель реконструйовано. Також зустрінете сільськогосподарських тварин.
Верхньосілезький етнографічний парк, Фейсбук парку
4. Канатна дорога Елка, Хожув (Kolejka linowa „Elka”, Promenada Gen Ziętka 2, Chorzów)
Тривалий час мешканці з різних куточків країни приїздили до Хожува сім’ями, щоб покататися на єдиній у країні канатній дорозі. У вересні 2013 року, після 7-річної перерви, Елка була перезапущена. Маршрут довжиною 2200 м такий самий, як той, яким ходила стара Елка, на ділянці від Сілезького стадіону до «Легендії» Сілезького парку розваг.
У колишньому Порцеляновому заводі в Катовіце створено місце для розваг. Відвідувачі цього місця перенесуться у дитинство й до культового роману Яна Бжехви «Akademia Pana Kleksa». Казка містера Клекса розрахована на дітей 5-12 років.
Казка Пана Клякси. Фото Фейсбук сторінка музею
6. Американський парк розваг "Twinpigs" (Western City Twinpigs, Katowicka 24, Żory)
Понад 10 гектарів парку розділено на тематичні зони. Відкривати Америку ви почнете з входу, де пришвартувався легендарний корабель Христофора Колумба. Далі гавайський пляж, космічна станція та мексиканська фазенда. Над міні-зоопарком розташований один із двох мотузкових парків, а поряд із ним – зона каруселей та багатовимірних кінотеатрів.
7. Funzeum, музей кольору та світла, де наука зустрілася з розвагами (Pszczyńska, 315 (ТЦ "Європа центральна"), Gliwice)
Це сучасний музей, дуже інстаграмний, але водночас повчальний. Складається з кількох залів: частина з них оформлена неоновими фарбами, частина — це величезні ігрові зоні, наприклад, з різнокольоровими кульками.
Funzeum, музей кольору та світа. Фото Фейсбук сторінка музею
8. Kolejkowo, найбільша модель залізниці в Польщі ((Pszczyńska, 315 (ТЦ "Європа центральна"), Gliwice)
Тут можна помилуватися мініатюрами автентичних сілезьких будівель, наприклад, залізничного вокзалу в Ґлівіце. Можна побачити, як виглядає життя на селі, взяти участь у рятувальній операції, зіграти різні ролі: купця, лісника, циркача, механіка.
9. Парк розваг «Джампсіті» (Jumpcity, ul. Tadeusza Kościuszki 227, Katowice)
На 3000 м2 втілюють мрії про політ і доводять, що боротися з гравітацією можливо. Подушка для стрибків, надувний парк розваг площею 400 м2, зона скелелазіння із самозахистом, обертовий доджбол «Нокаут», акробатичні доріжки, батути з кошиками для відпрацювання данків, гладіаторська зона та спеціальна зона для діти — та багато іншого цікавого.
10. Будинок для папуг, Катовіце (Papugarnia Carmen, Obroki 77, Katowice)
Хочете відчути себе у тропічному лісі? Відвідайте місце, де на площі 700 квадратних метрів проживає понад 100 різнокольорових птахів.
Будинок для папуг, Катовіце. Фото Фейсбук будинку
10 ідей, куди піти в Катовіце, щоб відчути дух міста
1. Сілезький центр свободи і солідарності (Śląskie Centrum Wolności i Solidarności, Pola 38, Katowice)
Знаходиться в будівлі колишнього складу спецодягу, що є частиною комплексу шахти «Вуєк». Там відбулися трагічні події 16 грудня 1981 року, коли страйк шахтарів був жорстоко пригнічений поліцією та військовими. Тоді загинуло 8 людей, багато були поранені та заарештовані. Музей дуже інтерактивний.
2. Нікішовець (Nikiszowiec)
Робітничий район на околицях міста збудували на початку минулого століття для людей, що працювали в навколишніх шахтах. Там звели кам’яниці з червоної цегли, які створили особливу колористичну композицію міста.
Нікішовець, фото Галини Халимоник
3. Гішовець (Giszowiec)
Ще одне мальовниче поселення, закладене в 1907-1910 роках для робітників вугільної шахти «Гіше». Сюди варто приїхати, щоб подивитися на архітектуру робітничих котеджів, побудованих за зразком старої верхньосілезької дачі.
4. Порцеляновий завод (Porcelanowa 23, Katowice)
Комплекс будівель колишнього промислового заводу (фарфоровий завод Гіше) має надзвичайно цікаву архітектуру, яка в поєднанні з сучасними елементами створює унікальне ціле. Багато компаній, художні галереї, ресторани та клуб мають свої штаб-квартири в цих будівлях. Влітку тут проходять концерти. Тут досі виготовляють порцеляну, яку можна придбати на місці.
Катовіце, фото Галини Халимоник
5. Музей історії Катовице (Pola 38, Katowice)
Музей знаходиться у будівлі 1908 року. Тут є кілька експозицій про те, як будувалося місто та про те, чим воно живе сьогодні. Більшість експонатів подарували мешканці міста. Відкриття музею історії Катовіце відбулося 21 серпня 1976 року. Особливою гордістю музею є колекція вишуканого порцелянового посуду.
6. Сілезький музей в Катовіцах (Muzeum Śląskie w Katowicach, Dobrowolskiego 1, Katowice)
Експозиції знаходяться під землею, а на поверхні встановлені скляні споруди, зроблені у формі куба. Вони служать входом до закладу, в якому можна дізнатися про життя і культуру місцевих жителів. Знаходиться музей на місці шахти, яка була відкрита в 30-х роках XIX століття і пропрацювала до кінця минулого століття. На її території змогли добути понад 120 млн тонн корисних копалин.
7. Копальня Гуїдо, Забже (Kopalnia Guido, 3 Maja 93, Zabrze)
Копальня була збудована в 1855 році графом Гуїдо Генцкель вон Доннерсмарском і від його імені дістала свою назву. У 1960-х роках вона перетворилася на Експериментальну копальню кам’яного вугілля «М-300», а в 1982 році стала частиною Музею кам’яновугільного виробництва. Відвідувачі відправляються в підземну подорож стайнями, каплицями і навіть справжніми вугільними стінами.
Копальня Гуїдо, Забже, фото з фейсбук сторінки музея
8. Станція Бібліотека, Руда Шльонська (Stacja Biblioteka, Ruda Śląska)
Якщо ви в Польщі досить давно, то не могли не помітити, що тут дуже багато читають. Одна з найбільш відомих бібліотек Сілезії знаходиться на залізничному вокзалі, повз який ви неодноразово проїжджали - у приміщенні вокзалу на станції Руда Шльонська.
9. Кут трьох імператорів
Поблизу міста Мисловіце знаходиться точка перетину кордонів трьох великих імперій – Пруссії, Австрії та Росії. Саме тут стикалися кордони імперій у 1846 (ліквідація Краківської республіки) – 1915 (початок Першої світової війни). До початку Першої світової війни трикутник кордону був відомим і популярним місцем майже в усій Європі. За різними даними, з туристичною метою сюди приїжджало близько 4,5 тисяч осіб на тиждень, річкою ходили навіть круїзні пароплави.
10. Радіовежа в місті Глівіце
Вежа має висоту 111 метрів і повністю зроблена з дерева. Конструкція була зведена без використання жодного сталевого цвяха, а для з’єднання колод модрини було використано понад 16 000 латунних гвинтів. Наразі це також найвища дерев’яна споруда в Європі. А ще це місце, з якого почалася ІІ-га світова війна.
10 ідей, куди піти гуляти в Катовіце на природу
Хоча стереотипно Катовіце асоціюється з гірничодобувною промисловістю, Сілезія є третім найзеленішим місцем Польщі. Ліси займають 40% площі міста. Однак не лише лісами славиться цей край.
1. Долина Трьох ставів (Dolina Trzech Stawow)
Місцеві називають цю місцевість Sztauwajers (від німецького Stauweiher — загороджений ставок, що загороджує), — це лісова місцевість посеред Катовіце. Це частина Лісового парку в Катовіце. У Долині Трьох Ставків варто подивитися на скульптури, які були створені під час мистецького пленеру, організованого тут у 1980-х роках. Їх майже 30. Це місце також люблять рибалки. У ставках водяться лящ, короп, плотва, карась, окунь, щука.
2.Ченстохова, луки над Страдомцею (Częstochowa. Łąki nad Stradomką)
У Страдомці, яка є притокою річки Варта, плаває риба, гніздяться водоплавні птахи та з'являються бобри. Якщо вас приваблює тиша і дика природа, вам сюди.
3.Забже, Міський ботанічний сад (Zabrze. Miejski Ogród Botaniczny)
Ботанічний сад був відкритий для публіки в 1938 році. Паркова частина ботанічного саду містить близько 5000 екземплярів дерев та чагарників. У 2004 році закладений розарій, в якому росте 2500 кущів троянд 64 сортів. У теплицях представлені 5000 рослин з різних кліматичних зон всього світу.
Величезна вугільна електростанція в Рибнику потребувала охолодження енергоблоків. У результаті утворилося величезне водосховище довжиною сім кілометрів, що містило майже 22 мільйони кубометрів води! Це місце почали називати Рибницьке море. Тут регулярно проходять регати.
5.Битом, Міський парк ім. Ф. Кахла в Битомі (Park Miejski im. Franciszka Kachla)
Парк заклали у 1840 році, коли Губерт фон Тіле-Вінклер подарував спільноті Битома 330 акрів садибного лісу з алеєю та доріжками для прогулянок. Площа парку була розширена за рахунок пустиря колишньої каламінової шахти «Тереза» («Theresa») з метою ізоляції центру міста від діяльності кам’яновугільної шахти. В теплу пору року тут можна скористатися тенісними кортами, відкритим басейном. У літні місяці - покататися на водному велосипеді.
6. Погорія III, Домброва-Гурнича (Pogoria III - Dąbrowa Górnicza)
Озеро Погорія III — одне з чотирьох озер у Домброві-Гурнічі , які мають спільну назву — Погорія . Лагуна Погорія III є найпопулярнішою з них і найкраще підходить для туристів і відпочиваючих, хоча слід мати на увазі, що вона також є найпопулярнішою і, отже, найбільш багатолюдною. Тут ви знайдете красивий і великий піщаний пляж, зону для купання під охороною та вражаючий дерев'яний пірс , який освітлюється після настання темряви. На набережній є паби та дитячі майданчики.
Погорія III, Домброва-Гурнича, фото Галини Халимоник
7. Парк Ґрудек у Явожно, (Park Gródek, Jaworzno)
Він розташований у колишньому кар’єрі, це місце називають польськими Мальдівами чи Сілезькою Хорватією.
Парк Ґрудек у Явожно, фото з фейсбук-сторінки парку
Канатна дорога з прекрасними краєвидами. Шиндзельня (1028 м над рівнем моря), розташована в ландшафтному парку Бескид Сілезький, є однією з найпопулярніших вершин Бескидів і улюбленим напрямком для мандрівок сотень людей.
9. Демонстраційний заповідник європейських зубрів у Пщині (Pokazowa Zagroda Żubrów, Pszczyna)
Чи знаєте, що Сілезькі зубри врятували вид? Історія починається з 1865 року, коли на Пщину, що знаходиться неподалік від Катовіце, були завезені зубри з Біловезької пущі. Там вся дика популяція була знищена до 1919 року. З 42 тварин у 1919 році в 1929 році залишилося лише 7 зубрів. Вид відтворили саме у Пщині. Наразі там є чудовий виставковий вольєр, де можна побачити цих могутніх тварин.
10. Palmiarnia Miejska (ul. Aleksandra Fredry 6 (Park Fryderyka Chopina), Gliwice)
Вона була створена ще у XIX столітті, тут зібрані 3000 об'єктів флори та фауни. Є велика зала акваріуму.
Міська пальмарія у Глівіцах, фото з фесбук сторінки
Це лише невелика частина цікавих місць, які можна відвідати в Катовіце та його околицях за вихідні. Якщо ви любите подорожувати, то радимо 10 маловідомих місць для відпочинку в Польщі.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
