Ексклюзив
20
хв

Український Святвечір традиційно починається з куті, а польська Вігілія — з облаток

Чим відрізняються 12 основних польських та українських страв на Різдвяному столі?

Юлія Ладнова

Улюблені страви польського вігілійного столу. Фото: Shutterstock

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Цьогоріч українці разом з усім світом відзначають Святвечір або Вігілію (Wigilia означає «нічне бдіння», утримання від сну) — вечір напередодні Різдва.

Коли ввечері 24 грудня на зимовому небі з'являється перша зірка, яка символізує Вифлеємську, родина традиційно збирається за столом.

У польської Вігілії та українського Святвечора багато спільного. На святковому столі присутні 12 пісних страв — за кількістю апостолів Ісуса Христа. В обох країнах на вечерю готуються страви з риби, капусти, грибів і маку. Разом з тим існує різниця в технологіях приготування святкових страв, через що їжа на українському та польському столах часто смакує зовсім по-різному.

1. В Україні починають з куті, в Польщі — з облаток

В українців різдвяний стіл асоціюється з кутею. Фото: Shutterstock

В Україні та Польщі на Різдво готують кутю — зернову кашу з сухофруктами, медом, маком та горіхами. В Україні це головна страва святкового столу. Але якщо у нас ця страва вважається традиційною для всіх регіонів, то в Польщі її шанують здебільшого на сході країни. Кутя вважається символом достатку та благополуччя, а пшениця символізує вічність (адже зерно щороку проростає). Мак — символ родючості та багатства, мед — допомога від сил природи, горіхи — оберіг від хвороб.

Істотна відмінність у тому, що український Святвечір традиційно починається з куті, а польська Вігілія — з облаток (opłatek). Це тонкі прісні вафлі, які називають різдвяним хлібом. Символ примирення, прощення образ, які були завдані протягом року. І в Польщі ритуал ділення облатками найдзвичайно важливий. Кожен член родини під час вечері відламує шматочок облаток інших родичів і ділиться з ними своєю. Весь процес супроводжується побажаннями щасливого Різдва та символізує єдність родини та прощення.

У Польщі кладуть під скатертину сіно та діляться облатками. Фото: Shutterstock

2. Червоний борщ з вушками та борщ із чорносливом і грибами

Польський вігілійний стіл важко уявити без червоного борщу з вушками. Тоді як на українському різдвяному столі борщ не обов'язковий. А якщо його все ж подають, то додають чорнослив, гриби й сметану. Українці впевнені, що справжній борщ має бути настільки густим і наваристим, що в ньому ложка стоїть.

Кажуть, українцю ніколи не вгодиш чужим борщем. Але різниця між цією стравою в Україні та Польщі дійсно феноменальна. Польський червоний борщик готується на основі закваски з буряка з додаванням селери, цибулі, оцту або лимонного соку. І смак страви залежить від того, наскільки ця закваска кисла чи солодка. «У хорошому борщику багато цукру», — говорять поляки. А ось картоплі, капусти та квасолі в польському борщі не зустрінеш. До бурякової закваски в тарілки кладуть «вушка» — вироби з тіста на кшталт пельменів, фаршированих капустою та грибами.

Польський борщ з вушками сильно відрізняється від традиційного українського борщу. Фото: Shutterstock

3. Узвар та суп із сухофруктів зі спеціями

Узвар у Польщі часто називають різдвяним супом. Готують його зазвичай із сушених яблук, слив, груш, родзинок, абрикосу та інжиру. Ще в Польщі люблять додавати до узвару спеції: корицю, гвоздику, імбир і навіть ваніль.

Як його не назви, а компот із сухофруктів завжди смакує взимку. Фото: Shutterstock

4. Вареники та пероги (pierogi)

Традиційно як на Вігілію, так і на Святвечір подають вареники з квашеною тушкованою капустою. Нерідко до страви додають гриби. І завжди — цибулю, обсмажену до золотистої скоринки. В Україні популярними є також вареники з картоплею.

Традиційна українська страва припала до душі людям в усьому світі. Фото: Shutterstock

5. Вінегрет та sałatka jarzynowa

У Польщі король салатів на вігілійному столі — овочевий з майонезом (sałatka jarzynowa). Це місцева версія салату Олів'є. Заправляється пісним майонезом і готується з варених моркви, картоплі, яєць з додаванням маринованих огірків, зеленого горошку та цибулі. В Україні на Святвечір прийнято готувати вінегрет із солоним огірком, квашеною капустою та квасолею. Деякі додають до вінегрету горошок, оселедець чи тюльку.

Українці звикли їсти салат Олів'є на Новий рік, а на Різдво готують вінегрет. Фото: Shutterstock

6. Голубці з картоплею в Польщі, з рисом та грибами – в Україні

У Польщі традиційні пісні голубці до різдвяного столу готуються із пропарених капустяних листів та начинки із сирої тертої картоплі, обсмаженої цибулі та манної крупи. В Україні їх прийнято начиняти рисом та грибами. У Польщі цю страву люблять запікати в соусі з томатної пасти та сметани, а в нас віддають перевагу тушкованню у сметані з цибулею та морквою.

В Україні мало хто додає до голубців манну крупу. Варто спробувати! Фото: Shutterstock

7. Тушкована капуста з горохом і без

Страви з тушкованої капусти — обов'язкові на польському й українському столах, от тільки готують їх по-різному. У нас прийнято свіжу капусту нашаткувати та тушкувати її в каструлі з олією й водою чи грибним відваром, додати за смаком томатну пасту, цибулю чи гриби. Тоді як у Польщі ця страва є досить оригінальною, бо до капусти додають горох.

Тушкована капуста з горохом — вігілійна страва. Українці замість гороху додають квасолю. Фото: Klopotenko.com

8. Смажений короп і товстолобик на овочевій подушці

Смажений короп зі хрусткою скоринкою — одна з головних страв на святковому столі. в Польщі. Часом коропа маринують у пиві або подають у желе. Риба символізує багацтво та нібито виконує бажання на наступний рік.

В Україні рибу частіше запікають у духовці з овочами. І це не обов'язково має бути короп. Підійдуть і товстолобик на овочевій подушці чи форель.

Короп вважається символом багацтва та достатку. Фото: Shutterstock

9. Оселедець маринований і в сметані

На Різдвяному столі в Польщі та Україні оселедець — завжди бажана страва. Але в нас зазвичай подають його маринованим і заправленим олією з цибулькою, тоді як в Польщі віддають перевагу оселедцю в сметані. Для цього вже готовий малосольний оселедець змішують з жирною сметаною, маринованою цибулею, шматочками кислого яблука, додають трохи гірчиці, оцту, лимонного соку та цукру, дозволяючи оселедцю в усьому цьому кілька годин поплавати.

Оселедець до польського столу подають у сметані. Фото: Shutterstock

10. Грибна юшка з лазанками

Традиційний польський суп із лісових грибів на Вігілію подають з тонкими домашніми лазанками (шматками тіста з пшеничного, житнього чи гречаного борошна). В Україні страву готують із сушених білих грибів з додаванням борошняної заправки, що надає густої консистенції й перетворює рідину на суп-пюре.

Грибна юшка в українців часто густіша, а в польський варіант додають лазанки. До речі, на Галичині така юшка теж дуже популярна. Фото: Shutterstock

11. Різдвяний калач в Україні — локшина з маком у Польщі

Польську вечерю на Вігілію неможливо уявити без макового рулету (makowiec). Нерідко його замінюють на локшину з маком (kluski z makiem). Для цього достатньо зварити макарони, додати до них мак, мед і волоські горіхи за смаком. В Україні готують з маком витушки, рулети й вареники. А ще люблять ялбучні пляцки з корицею та кекси з цукатами.

Польський варіант маковика завжди містить багато маку. Фото: Shutterstock

12. Пиріжки, пряники та paszteciki

На польскому столі на Вігілію часто можна побачити листкові пиріжки paszteciki з капустою або грибами. В Україні теж часто пекуть пиріжки, але з дріжджового тіста. З капустою, грибами, гречкою з кропом, квасолею або горохом, а також зі смаженою цибулею та вареною картоплею. В Україні пиріжки часто роблять солодкими — з повидлом, маком, фруктами, тоді як в Польщі віддають перевагу різдвяним торуньським пряникам.

Маленькі пиріжки з листкового тіста начиняють капустою та грибами. Фото: Shutterstock
















No items found.

Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
Скульптура, пам'ятник, Волинь
Катажина Сурмяк-Доманьська. Фото: Michał Woźniak/East News

Як нащадок жертв етнічних чисток на Волині, хочу сказати, що я не чекаю жодних ексгумацій. Я вважаю жахливою ідею розкопувати землю в країні, де йде війна, щоб знайти кістки 80-річної давнини, в той час, як її ще треба розкопувати, щоб встигати ховати свіжі. І негідно ставити такий ультиматум людям, притиснутим до стіни.

У травні 1944 року в Пустомитах під Львовом сусіди замордували кільканадцять членів моєї родини під час зустрічі Сурмяків. Серед них, наприклад, моя далека тітка Юлія — українка, єдиною провиною якої було те, що вона вийшла заміж за «ляха», Сурмяка — померла в тортурах. Вона була на дев'ятому місяці вагітності. Після війни цвинтар з їхніми останками розгромили бульдозером. 

У вересні 1943 року улюблена тітка мого батька Розалія була вбита у власному будинку. Поховали її щоправда з великою помпою на Личаківському цвинтарі у Львові, але сьогодні від її могили не залишилося й сліду. Коли я була там п'ять років тому, я навіть не знала, де поставити свічку.

В українській землі лежить багато кісток з моїм ДНК. Якщо їх ексгумують, чи буде хтось ретельно їх ідентифікувати? Чи попросять мене, моїх двоюрідних сестер і двоюрідного брата здати зразки ДНК, а потім отримати розподіл своїх кісток? Я заздалегідь відмовляюся. Я не в захваті від реліквій, ампул з кров'ю, розкопування кісток померлих. Я поважаю почуття людей, які мають потребу в близькості до останків предків, але я — ні. Сьогодні для мене важливіше копатися в кістках живих людей з ортопедичною метою.

Нехай кістки моїх померлих живлять дерева. Пам'ять про людину можна вшанувати по-різному

Однак, щоб краще зрозуміти точку зору тих, хто має іншу думку з цього приводу, я поїхала минулого року на Підкарпаття, щоб бути присутньою на урочистому відкритті пам'ятника жертвам УПА. Я поїхала туди в основному у зв'язку з моєю новою книгою, сподіваючись зустрітися з сім'ями загиблих. Мене вразили величезні натовпи людей. Я ніколи не бачила такого моря мотоциклів і стільки чоловіків у чорних шкірянках одночасно.

Однак після кількох випадкових розмов я переконалася, що, окрім мене, тут, здається, не було жодної родини загиблих. Жоден з відвідувачів, з якими я розмовляла (20-30 осіб), не мав нічого спільного зі Східною Галичиною чи Волинню. Найбільше їх хвилювало в пам'ятнику те, що стільки років його не могли встановити, бо «навіть партія «Право і справедливість» боялася!». Тепер, коли він стоїть, він вже не має такого значення. Головною темою було те, що тепер треба вимагати ексгумації. Тому що українці на це точно не погодяться, а Туск зламається. Більшість моїх співрозмовників представляли Конфедерацію. Спочатку вони ставилися до мене як до нащадка жертв з повагою, але коли з'ясувалося, що я не в захваті від ексгумації, та ще й висловлюю сумніви щодо естетики пам'ятника, їхня повага швидко перейшла в роздратування. Я відчувала, що втручаюся. Атмосферу, що згущувалася, на щастя, розрядила «радісна» новина про те, що нібито «укри» готуються вискочити з кущів під час меси і зірвати церемонію. Мої співрозмовники покинули мене і збуджено почали готуватися до бійки. Очевидно, для них це було б найкрасивішим завершенням паломництва. 

Однак жоден українець з кущів не вискочив. Служба пройшла без перешкод. А ті, хто вшанував пам'ять моїх родичів, вирушили до іншого села, де ввечері відбулася патріотична реконструкція різанини.

Переклад: Анастасія Канарська

20
хв

Нехай кістки моїх померлих живлять дерева

Sestry
українці допомагають американцям пожежа Лос-Анджелес

Лос-Анджелес горить. У штаті Каліфорнія — одна з наймасштабніших пожеж в історії регіону. Вогонь охопив територію у 12,5 тисяч гектарів. Змусив сотні тисяч людей евакуюватися. Згоріли щонайменше 25 осіб і понад 10 тисяч будівель. Пожежники працюють без відпочинку, але найпотужніші осередки займання досі не вдалося повністю локалізувати. 

Причиною трагедії стали стихійна лісова пожежа та потужний штормовий вітер. Постраждалим через пожежі надається допомога, збираються волонтерські ініціативи. До допомоги долучаються й українці. Sestry поговорили з представниками української громади в Каліфорнії, які працюють в одному з волонтерських центрів біля Лос-Анджелеса.

Олександра Гілова, фотографка з Одеси, переїхала до Лос-Анджелеса рік тому через війну. Розповідає, що коли в США спалахнули пожежі, навколо постійно звучали новини про те, скільки людей втратили житло. Українці одразу стали організовуватися, щоб допомогти цим людям:

— Алекс Денисов, український активіст із Лос-Анджелеса, шукав волонтерів, які допоможуть роздавати українські страви постраждалим від пожеж. Страви готують українки з Сан Дієго з організації House of Ukraine. Вони вже приготували понад 300 літрів українського борщу та близько 400-500 кримськотатарських чебуреків. Зібравшись з подругами, ми вирішили долучитися до цієї ініціативи. 

Роздавали їжу ми недалеко від тієї частини міста, де були пожежі. Під волонтерський табір нам віддали велику парковку. Там була наша їжа та великий український фудтрак від Easy busy meals — вони частували варениками. Інші люди роздавали одяг, постільну білизну, засоби гігієни тощо. Кожен робив, що міг. Нашим завданням було нагодувати людей. Почали ми о 10.00 та закінчили близько 20.00.

Загалом нас було приблизно 30 людей. Кожен робив свою справу. Українку, яка смажила чебуреки з 10 ранку до 8 вечора без відпочинку, на сонці, ми жартома називали «Генерал». Вона — справжня українка, яка взяла все в свої руки й кожному з нас давала завдання. Сильна і добра. 

— Ми роздали щонайменше 1000 тарілок борщу. Площа, де ми це робили, була досить великою, тому ми ходили по всій території новоствореного «центра допомоги» з гучномовцем і оголошували, що у нас є гаряча смачна українська їжа — безкоштовно. Спочатку місцеві люди трохи боялися брати незнайому їжу. Але коли куштували, не могли зупинитися. Їм дуже сподобалися чебуреки, вони нагадали місцевим страву «ємпанадес». За ними була дуже велика черга.

Ганна Бубнова, волонтерка, учасниця ініціативи, написала: «Було дуже приємно допомогти та познайомити людей з нашим найсмачнішим борщем. Всі були в захваті та поверталися за добавкою». 

Алекс Денисов, актор і активіст, один із організаторів ініціативи допомоги мешканцям постраждалих районів Лос-Анджелеса, розповідає, що українська громада в південній Каліфорнії велика і активна. Тому їм вдалося швидко зібрати волонтерів, приготувати страви та приїхати на місце, аби допомогти постраждалим від пожеж. 

У своєму інстаграмі Алекс закликав долучатися до ініціативи: «Беріть воду, санскрін і гарний настрій. І давайте допоможемо американській громаді, яка допомагає українській всі ці роки».

— Багато українців живуть в районах, з яких евакуювали людей, як у моєму випадку, або на межі з такими районами, — каже Алекс. — Нам було важко бачити, що відбувалося. Явною була паралель з нашою війною і горем втрат, яке щодня відчувають українці. Пітер Ларр, американець 3-го покоління з українським корінням, придумав цю ідею, а ми організували та втілили її в життя буквально за 24 години.

На жаль, місця небагато, тому багатьом, хто хотів допомогти, ми вимушені були відмовити. Американці були неймовірно вдячні та у захваті від того, наскільки смачна наша їжа. Звісно, вони не тільки їли, але й спілкувалися, ділилися своїм горем, розпитували про наше. 

Близько 1500 людей скуштували наші борщ, вареники, чебуреки та інші страви

Але набагато більше людей підходили просто поговорити з нами, спитати про війну в Україні, про наші життя і культуру.

Жителі Лос-Анджелеса масово залишають небезпечні райони, через що на дорогах утворилися величезні затори. Пожежами охоплено вже 5 районів навколо міста. Закрито всі навчальні заклади. Цю пожежу вже назвали найдорожчою у світі. Внаслідок стихії будинки втратили десятки голівудських зірок: Ентоні Гопкінс, Мел Гібсон, Періс Гілтон, Біллі Крістал тощо.

Фото надані Олександрою Гіловою й Алексом Денисовим

20
хв

Борщ для погорільців. Як українці допомагають постраждалим у Лос-Анджелесі

Ксенія Мінчук

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Казка про культурні події у Львові (під час війни)

Ексклюзив
20
хв

Їздити без страховки в Польщі стало ще більш невигідно: у 2025 зросли штрафи за відсутність автополісу

Ексклюзив
20
хв

Нова фінансова допомога непрацездатним у Польщі: 2520 злотих на місяць 

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress