Ексклюзив
20
хв

ТОП-5 місць для осінніх подорожей Польщею

Осінь у Європі ніби спеціально існує для тих, хто любить тепло, без літньої спеки.

Юлія Ладнова

Ланцкорона восени. Фото: operacjapodroz.pl

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Гарно, але без туристичних натовпів. Смачно, але не так дорого, як у літній сезон. І якщо ви ще не відкрили для себе осінні поїздки Польщею, то ще встигаєте захопити останні дні, коли ще сонячно і яскраво.

Куди вирушити восени, щоб насолодитися барвистим пейзажем? Sestry підготували для вас ТОП-5 місць для осіннього відпочинку у Польщі.

Прогулятися мальовничою Ланцкороною

За 36 кіломерів від Кракова розташоване невелике село Ланцкорона з чарівними дерев'яними будинками.

Найкрасивіші краєвиди з видом на Татри та Бабину Гору відкриваються з Ланцкоронської Гори - улюблене місце відпочинку художників. З розваг: прогулянка пішохідним маршрутом, руїни замку часів Казимира Великого, місцевий ринок та краєзнавчий музей.

Можна вибрати із 5 пішохідних маршрутів:

 Давній Королівський шлях

Алея Закоханих

Дорога на болота

Алеї Тихого Шепоту

Дорога до Старого кар'єру.

Романтичні вулички Ланцкорони. Фото: www.operacjapodroz.pl

Казімєж-Дольний на річці Вісла (Kazimierz Dolny nad Wisłą)

Серед мальовничих Пулавських пагорбів над Віслою за 50 кілометрів від Любліна мальовничо розгорнулося місто, що не потребує представлення. Дивовижні краєвиди поєднуються з архітектурою епохи Ренесансу. З часів заснування міста Казімєжем Великим зберігся замок та кам'яна вежа. Тут варто зазирнути до порту, прогулятись бульваром. Навколо міста тягнеться ландшафтний парк. Це ідеальне місце для прогулянок вулицями, що ведуть до лісових ущелин та високих пагорбів з видами на Віслу. Полюбляєте спостерігати захід сонця? Тоді вам точно до Казімєжа-Дольного.

Казімєж-Дольний. Фото: damskiesprawy.pl

Мендзидро (Międzyzdroje) з пірсом та дорогою в море

Балтійське море справляє незабутні враження. Мальовниче узбережжя –  в холодну пору року тут панує особлива романтика. Мендзидро привітає вас Променадою Зірок, Океанаріумом і Музеєм воскових фігур. Пляж із дрібним світлим піском відокремлений від міста високою скелею та безліччю дюн. На морському курорті розташований найдовший пірс у Польщі – 395 метрів. Оглядові майданчики Кавча-Гора та Госань для тих, хто мріє про красиві фотографії біля моря. Дістатися сюди можна, якщо йти чорною стежкою з центру міста або пляжем. На оглядовий майданчик ведуть довгі дерев'яні сходи, а зверху відкривається чудовий краєвид на пристань та німецькі порти.

Мендзидро. Фото: miedzyzdroje.com

Вісла (Wisła) із мисливським палацом Габсбургів

На півдні Польщі, у Сілезькому воєводстві, де бере свій початок найбільша однойменна польська річка Вісла, розташований цей великий туристичний та спортивний центр. Окрім найкрасивіших пейзажів, готелів, підйомників, ресторанів із смачною кухнею, тут збереглися цікаві історичні пам'ятки. Наприклад, мисливський палац Габсбургів. У 1897-1898 роках його збудував Фрідріх Австрійський, герцог Тешенський. Цікаво подивитись і Президентський палац, збудований у стилі архітектурного модернізму у 1928-1931 роках. Справжня прикраса міста – дерев'яні вілли початку XX століття.

Вісла. Фото: wisla.pl

Польська Прага Клодзко (Kłodzko)

Це місто часто порівнюють із Прагою. Воно розташоване у Клодзькій долині, біля підніжжя Бардських гір, і тут панують три культури – чеська, німецька та польська. Старе місто Клодзко, над яким височіє незграбна прусська фортеця, є одним із найцінніших комплексів Старого міста в Нижній Сілезії (Dolnym Śląsku). Під Старим містом можна відвідати підземний туристичний маршрут, який проходить через історичні підвали. Ще з часів середньовіччя вони використовувалися місцевими торговцями та майстрами як склади. Старе місто в Клодзко наповнене історичними багатоквартирними будинками та церквами. Серед них виділяються готичний костел Успіння Пресвятої Діви Марії та францисканський монастир у стилі бароко, а також костел Святих Георгія та Адальберта. Дуже атмосферним куточком є ​​готичний собор Св. Іоанна зі фігурами святих у бароковому стилі, що нагадують знаменитий Празький Карлів міст.

Клодзко. Фото: Shutterstock
No items found.

Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
Скульптура, пам'ятник, Волинь
Катажина Сурмяк-Доманьська. Фото: Michał Woźniak/East News

Як нащадок жертв етнічних чисток на Волині, хочу сказати, що я не чекаю жодних ексгумацій. Я вважаю жахливою ідею розкопувати землю в країні, де йде війна, щоб знайти кістки 80-річної давнини, в той час, як її ще треба розкопувати, щоб встигати ховати свіжі. І негідно ставити такий ультиматум людям, притиснутим до стіни.

У травні 1944 року в Пустомитах під Львовом сусіди замордували кільканадцять членів моєї родини під час зустрічі Сурмяків. Серед них, наприклад, моя далека тітка Юлія — українка, єдиною провиною якої було те, що вона вийшла заміж за «ляха», Сурмяка — померла в тортурах. Вона була на дев'ятому місяці вагітності. Після війни цвинтар з їхніми останками розгромили бульдозером. 

У вересні 1943 року улюблена тітка мого батька Розалія була вбита у власному будинку. Поховали її щоправда з великою помпою на Личаківському цвинтарі у Львові, але сьогодні від її могили не залишилося й сліду. Коли я була там п'ять років тому, я навіть не знала, де поставити свічку.

В українській землі лежить багато кісток з моїм ДНК. Якщо їх ексгумують, чи буде хтось ретельно їх ідентифікувати? Чи попросять мене, моїх двоюрідних сестер і двоюрідного брата здати зразки ДНК, а потім отримати розподіл своїх кісток? Я заздалегідь відмовляюся. Я не в захваті від реліквій, ампул з кров'ю, розкопування кісток померлих. Я поважаю почуття людей, які мають потребу в близькості до останків предків, але я — ні. Сьогодні для мене важливіше копатися в кістках живих людей з ортопедичною метою.

Нехай кістки моїх померлих живлять дерева. Пам'ять про людину можна вшанувати по-різному

Однак, щоб краще зрозуміти точку зору тих, хто має іншу думку з цього приводу, я поїхала минулого року на Підкарпаття, щоб бути присутньою на урочистому відкритті пам'ятника жертвам УПА. Я поїхала туди в основному у зв'язку з моєю новою книгою, сподіваючись зустрітися з сім'ями загиблих. Мене вразили величезні натовпи людей. Я ніколи не бачила такого моря мотоциклів і стільки чоловіків у чорних шкірянках одночасно.

Однак після кількох випадкових розмов я переконалася, що, окрім мене, тут, здається, не було жодної родини загиблих. Жоден з відвідувачів, з якими я розмовляла (20-30 осіб), не мав нічого спільного зі Східною Галичиною чи Волинню. Найбільше їх хвилювало в пам'ятнику те, що стільки років його не могли встановити, бо «навіть партія «Право і справедливість» боялася!». Тепер, коли він стоїть, він вже не має такого значення. Головною темою було те, що тепер треба вимагати ексгумації. Тому що українці на це точно не погодяться, а Туск зламається. Більшість моїх співрозмовників представляли Конфедерацію. Спочатку вони ставилися до мене як до нащадка жертв з повагою, але коли з'ясувалося, що я не в захваті від ексгумації, та ще й висловлюю сумніви щодо естетики пам'ятника, їхня повага швидко перейшла в роздратування. Я відчувала, що втручаюся. Атмосферу, що згущувалася, на щастя, розрядила «радісна» новина про те, що нібито «укри» готуються вискочити з кущів під час меси і зірвати церемонію. Мої співрозмовники покинули мене і збуджено почали готуватися до бійки. Очевидно, для них це було б найкрасивішим завершенням паломництва. 

Однак жоден українець з кущів не вискочив. Служба пройшла без перешкод. А ті, хто вшанував пам'ять моїх родичів, вирушили до іншого села, де ввечері відбулася патріотична реконструкція різанини.

Переклад: Анастасія Канарська

20
хв

Нехай кістки моїх померлих живлять дерева

Sestry
українці допомагають американцям пожежа Лос-Анджелес

Лос-Анджелес горить. У штаті Каліфорнія — одна з наймасштабніших пожеж в історії регіону. Вогонь охопив територію у 12,5 тисяч гектарів. Змусив сотні тисяч людей евакуюватися. Згоріли щонайменше 25 осіб і понад 10 тисяч будівель. Пожежники працюють без відпочинку, але найпотужніші осередки займання досі не вдалося повністю локалізувати. 

Причиною трагедії стали стихійна лісова пожежа та потужний штормовий вітер. Постраждалим через пожежі надається допомога, збираються волонтерські ініціативи. До допомоги долучаються й українці. Sestry поговорили з представниками української громади в Каліфорнії, які працюють в одному з волонтерських центрів біля Лос-Анджелеса.

Олександра Гілова, фотографка з Одеси, переїхала до Лос-Анджелеса рік тому через війну. Розповідає, що коли в США спалахнули пожежі, навколо постійно звучали новини про те, скільки людей втратили житло. Українці одразу стали організовуватися, щоб допомогти цим людям:

— Алекс Денисов, український активіст із Лос-Анджелеса, шукав волонтерів, які допоможуть роздавати українські страви постраждалим від пожеж. Страви готують українки з Сан Дієго з організації House of Ukraine. Вони вже приготували понад 300 літрів українського борщу та близько 400-500 кримськотатарських чебуреків. Зібравшись з подругами, ми вирішили долучитися до цієї ініціативи. 

Роздавали їжу ми недалеко від тієї частини міста, де були пожежі. Під волонтерський табір нам віддали велику парковку. Там була наша їжа та великий український фудтрак від Easy busy meals — вони частували варениками. Інші люди роздавали одяг, постільну білизну, засоби гігієни тощо. Кожен робив, що міг. Нашим завданням було нагодувати людей. Почали ми о 10.00 та закінчили близько 20.00.

Загалом нас було приблизно 30 людей. Кожен робив свою справу. Українку, яка смажила чебуреки з 10 ранку до 8 вечора без відпочинку, на сонці, ми жартома називали «Генерал». Вона — справжня українка, яка взяла все в свої руки й кожному з нас давала завдання. Сильна і добра. 

— Ми роздали щонайменше 1000 тарілок борщу. Площа, де ми це робили, була досить великою, тому ми ходили по всій території новоствореного «центра допомоги» з гучномовцем і оголошували, що у нас є гаряча смачна українська їжа — безкоштовно. Спочатку місцеві люди трохи боялися брати незнайому їжу. Але коли куштували, не могли зупинитися. Їм дуже сподобалися чебуреки, вони нагадали місцевим страву «ємпанадес». За ними була дуже велика черга.

Ганна Бубнова, волонтерка, учасниця ініціативи, написала: «Було дуже приємно допомогти та познайомити людей з нашим найсмачнішим борщем. Всі були в захваті та поверталися за добавкою». 

Алекс Денисов, актор і активіст, один із організаторів ініціативи допомоги мешканцям постраждалих районів Лос-Анджелеса, розповідає, що українська громада в південній Каліфорнії велика і активна. Тому їм вдалося швидко зібрати волонтерів, приготувати страви та приїхати на місце, аби допомогти постраждалим від пожеж. 

У своєму інстаграмі Алекс закликав долучатися до ініціативи: «Беріть воду, санскрін і гарний настрій. І давайте допоможемо американській громаді, яка допомагає українській всі ці роки».

— Багато українців живуть в районах, з яких евакуювали людей, як у моєму випадку, або на межі з такими районами, — каже Алекс. — Нам було важко бачити, що відбувалося. Явною була паралель з нашою війною і горем втрат, яке щодня відчувають українці. Пітер Ларр, американець 3-го покоління з українським корінням, придумав цю ідею, а ми організували та втілили її в життя буквально за 24 години.

На жаль, місця небагато, тому багатьом, хто хотів допомогти, ми вимушені були відмовити. Американці були неймовірно вдячні та у захваті від того, наскільки смачна наша їжа. Звісно, вони не тільки їли, але й спілкувалися, ділилися своїм горем, розпитували про наше. 

Близько 1500 людей скуштували наші борщ, вареники, чебуреки та інші страви

Але набагато більше людей підходили просто поговорити з нами, спитати про війну в Україні, про наші життя і культуру.

Жителі Лос-Анджелеса масово залишають небезпечні райони, через що на дорогах утворилися величезні затори. Пожежами охоплено вже 5 районів навколо міста. Закрито всі навчальні заклади. Цю пожежу вже назвали найдорожчою у світі. Внаслідок стихії будинки втратили десятки голівудських зірок: Ентоні Гопкінс, Мел Гібсон, Періс Гілтон, Біллі Крістал тощо.

Фото надані Олександрою Гіловою й Алексом Денисовим

20
хв

Борщ для погорільців. Як українці допомагають постраждалим у Лос-Анджелесі

Ксенія Мінчук

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Їздити без страховки в Польщі стало ще більш невигідно: у 2025 зросли штрафи за відсутність автополісу

Ексклюзив
20
хв

Нова фінансова допомога непрацездатним у Польщі: 2520 злотих на місяць 

Ексклюзив
20
хв

Нова програма від NFZ «600+ на стоматолога»: які послуги входять і як скористатися?

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress