Етнографічний музей у Варшаві

Що робити і куди піти восени в Закопане?

1. Czerwone Wierchy — прогулянка рудими горами  

Коли немає дощу, це місце може стати улюбленим в осінніх Татрах. Масив Червоне Верхи складається з чотирьох гір: Темняк (Ciemniak), Кшесаниця (Krzesanica), Малолучняк (Małołączniak) та Копа Кондрачка (Kopa Kondracka). З вершин цих гір відкриваються неймовірні краєвиди на Західні, Високі та Словацькі Татри. Але саме восени масив вкриває рослина, яку поляки називають sit skucina (ситник трироздільний). І створює ефект рудих марсіанських гір на тлі холодного синього неба. Шлях на Червоні Верхи краще починати з Долини Кощеліської, а закінчити —  у Кузницях. Це трохи більше 15 км і щонайменше 8 годин часу. 

2. Muzeum Oscypka: готуємо сир під історії про горців 

Тут можна не лише послухати історію про традиції польських регіональних сирів, особливо зосереджуючись на oscypek, але й виготовити такий сир власноруч на півторагодинному майстеркласі. Головний пастух розповість про традиції та фольклор горців. Музей має високий рейтинг у Google й чимало позитивних відгуків. 

3. Пивне SPA: солод та хміль проти депресії 

Якщо погода зіпсувалась, можна відвідати пивне SPA — пивна купіль, сауна, розслабляючий масаж, процедури краси, в основі яких корисні властивості хмелю, солоду та дріжджів. І все це супроводжується дегустацією живого пива, звареного за кращими традиціями пивоваріння. Після процедур на вас чекає відпочинок на ліжку, що застелено вівсяною соломою. 

4. Jaskinia Mroźna: не для клаустрофобів

Печера відкрита для відвідування з 1958 року. Це загадкове та відокремлене місце, природний тунель на глибині понад 45 метрів. Деякі проходи в печері настільки вузькі, що доводиться пробиватись боком. А деякі — настільки низькі, що потрібно лізти плазьма. Довжина — близько 700 метрів, але через складність маршруту долати цю відстань потрібно кілька годин. Локація дуже популярна серед туристів, перед входом до печери мандрівники проходять інструктаж, а адміністрація парку стежить, щоб кількість людей усередині не перевищувала норму. Обов'язково одягатися тепліше — температура повітря всередині навіть влітку нижче за 10С. Раніше печера була освітлена, а зараз рекомендується брати з собою ліхтар, щоб було зручніше пробиратися. 

5. Kaplica Najświętszego Serca Jezusa: одна з найкрасивіших дерев‘яних церков Польщі 

Ця церква з двосхилим дахом збудована у 1904-1906 рр. на схилі гір та є однією з найкрасивіших і самобутніх дерев'яних храмів Польщі. Інтер'єр каплиці особливий: головний вівтар має форму гірської хатини, з боків якого можна милуватися гарними вітражами роботи архітектора Станіслава Віткевича. Праворуч — зображення Ченстоховської Богоматері та П’ястського орла, ліворуч — Остра-Брамської Богоматері та Литовської погоні. Доїхати можна однією з маршруток у бік Murzasichle.

6. Papugarnia Egzotyczne: поговорити та сфотографуватися з папугами

Це найбільша папугарня у всьому Малопольському воєводстві. Тутешні папуги здатні імітувати людський голос, їх можна годувати, гладити, фотографуватись. Тут мешкає понад 100 прекрасних птахів: гірські лорикети, какаду, ара та інші. Деякі настільки великі, що їх розмах крил сягає 120 см. Птахи живуть у великому приміщенні без кліток і почуваються вільно, кожна із задоволенням спілкується з гостями і сідає на плече. 

7. Пішки найкрасивішими маршрутами 

У Закопане безліч мальовничих пішохідних маршрутів, які вас вразять. Ось список, який підійде для всієї родини для осінньої прогулянки. Це не вимагає особливої ​​підготовки й витривалості. Просто візьміть із собою гарний настрій та перекус.

• Хала Гансеніцова через долину Сухої води (Hala Gąsienicowa przez Dolinę Suchej Wody);
• Долина Лейова (Dolina Lejowa);
•Перевал Ментусі (Przysłop Miętusi);
•Долина Малої Лонки ( Dolina Małej Łąki );
•Біла Долина ( Dolina Białego);
• Долина Кондратова (Dolina Kondratowa);
•Долина Стронжиска ( Dolina Strążyska);
• Шлях на Морське Око (Morskie Oko);
• Русинова Поляна (Rusinowa Polana);
• Перевал Ментусі (Przysłop Miętusi);
• Ваксмундська Поляна (Polana Waksmundzka);
•Олчиська долина ( Dolina Olczyska);
•Долина під Реглами та Шлях над Реглами (Droga pod Reglami), (Ścieżka nad Reglami);
• Поляна Собача Трава (Psia Trawka).

‍8. Релакс у термах — від депресії та болю в суглобах 

Яка ж поїздка до Закопане без відвідування термальних басейнів? Місцеві гарячі джерела — це те місце, куди можна поїхати всією родиною будь-якої пори року. Тут можна відпочити, поніжитися у теплій мінеральній воді, відновити сили та зарядитися здоров'ям і гарним настроєм. 

У районі Закопане чимало таких басейнів, але найвідомішими та найпопулярнішими вважаються Termy Bukowina, Terma Bania та Chochołowskie Termy. Хохолівські терми — це понад 15 басейнів з аквапарком та вражаюча скляна сауна з видом на гори. Термо Баня зручна тим, що має дві зони: релакс і розваги. Тож ті, хто прийшов відпочивати, і ті, хто прийшов розважатися, не заважають одне одному. З розваг доступні водні каруселі, штучна хвиля, гірки, грот із гейзером і навіть водоспад. Терми Буковина існують дуже давно і позиціонують себе як лікувальний комплекс: купання у місцевих водах стабілізує пульс, лікує хвороби кровообігу, зменшує ожиріння, заспокоює біль в суглобах й усуває безсоння.

Олена Клепа:  Кого чекаєте в лавах Українського легіону? 

‍Олег Куць:  Ми запрошуємо всіх придатних до військової служби громадян України віком від 18 до 60 років, які зараз перебувають за кордоном. Йдеться не лише про чоловіків, а й про жінок. Можна приїхати до Любліна, поспілкуватись, подивитись на роботу рекрутингового центру, дізнатись умови та вимоги, а вже тоді вирішувати, підписувати контракт чи ні.

Таким чином ми боремося з дезінформацією ворога в інформаційному просторі України і за кордоном. Ніхто і нікого без підготовки чи без належного обмундирування на фронт не відправляє.

Все прозоро, все на добровільній основі і згідно з підписаним контрактом

Спочатку будуть навчання, тренування на полігоні, які забезпечують польські партнери. Вони ж надають надають озброєння, техніку. З українського боку забезпечується форма і тилове забезпечення

‍Яким чином працює рекрутинговий центр? 

Рекрутинговий центр при консульстві в Любліні допомагає організаційно. Цей проєкт — як перша ластівка. Ми вдячні польській стороні за можливість його реалізувати. Ми розраховуємо і очікуємо, що наші іноземні партнери теж долучаться до цієї ініціативи і за нашим прикладом будуть робити подібне в інших країнах. Більше інформації з цього приводу повідомить Міністерство оборони.

З першого жовтня йде повноцінна робота центру рекрутингу — співбесіди, медичні огляди, перевірка документів, щоб все було оформлено, згідно з чинним законодавством. Потім визначається дата, коли прибувають добровольці підписувати контракт і розпочинають навчання.

‍Чи можна вибрати війська, в яких хочеш служити чи конкретну бригаду?

У даному випадку в Польщі Український легіон формується як один злагоджений підрозділ — тому ні. Цим цей рекрутинг і відрізняється від того, що відбувається в Україні. Добровольці разом починають навчання як сформований один підрозділ — разом тренуються, їдуть на фронт і так само разом повертаються на ротацію до Польщі до своїх родин.

Набагато легше і спокійніше, коли знаєш і довіряєш одне одному

‍Якщо чоловік отримав повістку, перебуваючи за кордоном, і вчасно не повернувся, а зараз хоче підписати контракт, чи може він це зробити і не боятися, що його потім не випустять до родини за межі України?

Коли людина підписує контракт, то вона вже стає військовослужбовцем. Потім всі добровольці разом повертаються до Польщі на тренування і відпочинок. 

‍Чи може іноземець записатися до Українському легіону?

Цей проєкт передбачений виключно для громадян України. Такою була безпекова угода, підписана під час візиту Президента України до Республіки Польща — між Володимиром Зеленським і Дональдом Туском.

‍Що, окрім патріотизму, може спонукати підписати контракт? 

Хтось, наприклад, не може за кордоном знайти гарну роботу, щоб оплатити житло, дати гарну освіту дітям чи просто переживає за своє майбутнє. Коли чоловік чи жінка записуються до легіону і йдуть служити, то отримують достойне грошове забезпечення, їхні родини мають гарантію того, що потім ті повернуться у Польщу у відпустку чи на ротацію.

А є громадяни, які просто бояться, не знають, як повернутися, бо, наприклад, та ж повістка прострочена. І для них це досить хороша опція: і свій обов'язок виконати, і бажання здійснити. 

‍Яку фінансову винагороду можуть отримати бажаючі вступити до легіону?

Фінансові умови для захисників України однакові. Є загальний стандартний контракт. Суми для тих, хто підписав контракт вдома, і для тих, то підпише за кордоном, подібні. У тилу менше, на передовій, де ведуться активні бойові дії, — більше. Залежно від складності бойового завдання — до 190 тисяч гривень на місяць для рядового складу. Ми не могли допустити, щоб фінансування було різне для тих наших захисників, хто в Україні записується, і хто тут. Але цього цілком достатньо, щоб забезпечувати проживання сімей навіть за кордоном.

Бонус — відпустку можна провести в будь-якій країні за вибором військовослужбовця

Для вступу до Українського легіону досвід служби у війську не обов'язковий. Ми гарантуємо навчання на базах НАТО за вашою посадою в підрозділі. Кожен доброволець обов'язково проходить 35 днів базового військового вишколу, а також злагодження у складі підрозділу. Також добровольці можуть бути ще направлені на підвищення навичок на одну з європейських баз. Це ще кілька місяців навчать. 

‍Як долучитися до Українського легіону?

Можна подати заявку на сайті або завітати безпосередньо до Центру рекрутингу за адресоб: м. Люблін, вул. Спокойна, 2 (ul. Spokojna, 2, 20-074 Lublin, Polska).

Можна зателефонувати і запитати все, що цікавить, прийти на співбесіду. Все відбувається, згідно зі стандартами НАТО. Це можливість стати частиною чогось більшого, того, що надихає весь світ. Разом боремося за майбутнє наших дітей. Це все веде нас до тої великої перемоги, яка дозволить нам жити в кращому майбутньому для нас і наших дітей.

Нещодавно довелося працювати з фактажем про стереотипи щодо українських біженців, якими повняться не лише закордонні медіа і Твітер, а й європейські кухні, затишні курилки, закордонні соцмережі тощо. Окрім класичного «українці сидять на допомозі» й «забирають наші робочі місця», що їх вдається цілком аргументовано розвінчати, трапляються й інші — неочікувані, дивні. А часом навіть такі, що не налазять на голову.

— В Європі часом доходить до смішного, — розповідає Анастасія. — Я почала колекціонувати судження, з якими стикнулася дорогою з Польщі до Австрії. Часом це крайнощі й взаємозаперечувані судження — як от «українці — неосвічений народ, але більшість із них закінчили університети».

Анастасія — біженка з України — відгукнулася на мій запит розповісти, із якими стереотипами щодо нас стикнулася в Європі. Спілкуємося у групі Фейсбуку, яка об’єднала українців за кордоном. Тут біженці, які опинилися в різних країнах, діляться найдивнішим, що чули про себе з уст європейських обивателів.

До слова, стереотипне мислення властиве нам усім. Його мета цілком благородна: розвантажити наш мозок через спрощення, виявити дрібні закономірності, обробити і узагальнити їх. Таким чином мозок намагається пришвидшити реакцію на те чи інше явище і зекономити життєву енергію

Утім, соціальні стереотипи й твердження, що їх ми приписуємо іншим на основі їхнього походження, соціального статусу, статі, зовнішнього вигляду і віку є неявним проявом прихованого упередження. Ми часто формуємо собі список аргументів під уже заготовлений висновок і тішимося, що маємо рацію.

— У Польщі застосунок для знайомств оновив мою локацію, — продовжує Анастасія. — Знайомитися ні з ким не планувала, але уже перший співрозмовник, з котрим стався метч, розсмішив тим, що чимало знає про українок. Я дізналася, що ми дуже домашні, любимо готувати й сидимо вдома, не намагаємося перебрати на себе чоловічі ролі. Доводити, що я не така, було зайве — далі був монолог про те, що мені просто ще не трапився справжній чоловік. Тому я просто скасувала пару.

Стереотипи про українців в Європі можна умовно розділити щонайменше на три групи. Перша — судження, що формуються на основі власного досвіду взаємодії з українцями. Тривалість цього досвіду може бути зовсім несуттєвою. Іншими словами — якщо перший-ліпший українець, що його зустрів сферичний житель Європи, має пофарбоване у кольори прапора волосся й дірку в носі, то схожий типаж йому теж видасться українцем.

— Якось італійський лікар, до якого раніше зверталася, і який щиро підтримує українців, запропонував чудове безплатне житло з видом на Колізей у Римі, — розповідає Валентина. — Нічого платити не потрібно було: лише підтримувати чистоту у чотирьох кімнатах і спілкуватися з господарями — літньою італійською парою. Лікар дуже дивувався, що нікому з українців не припала до душі така пропозиція.

Напевне, він і досі вважає, що це так типово для українки — прибирати і бути компаньйонкою

Бо хіба ж за природне українське «”прибери-розкажи” треба платити?». 

— «Поляк робить, щоб робити, українець — щоб зробити», — таке я почула в Польщі, — продовжує Анастасія. — А потім ще у котрійсь європейській країні дізналася, що ми дуже працьовиті й відповідальні. Це звучить приємно і зобов’язує «тримати марку», але ж це — теж стереотип.

Друга група європейських стереотипів про нас виникла, здається, через обмежений кругозір і брак освіти. Ми надто довго ідеалізували Європу з її найкращими університетами, аж раптом на практиці виявилося, що у декого шкутильгає початкова школа. Звісно, із початком повномасштабного вторгнення в Європі уже й не почуєш, що Україна — це десь у Росії, але дехто часом досі дає у штангу.

— Менеджерка відпочинкового комплексу для дітей в іспанській Коста-Дораді, куди нас поселили у квітні 2022 року, увесь час казала, що нарешті ми нагріємося, — каже Надія. — Коли ми порозумілися, то мусили спростувати її уявлення про Київ як про вічно засніжене місто. Здається, вона колись була у зимовій Москві й плутала нас зі східним сусідом.

Це звучить смішно, але деколи хочеться кричати: ти, молодий бельгієць або француз, який бував у Малайзії і відпочивав на Філіппінах, мав би мати ширший кругозір, аніж у твоєї бабусі, яка нікуди не виїжджала!

Ольга, яка опинилася у Бельгії, розповідає про свій досвід: 

— На прийомі в мерії одного великого міста, який закінчувався невеликим частуванням, нас вчили користуватися ножем і виделкою. Коли ми роздуплилися, чому за столом досі немає «приймаючої сторони» і навіщо біля нас товчеться чоловічок із помічників мера, стало незручно і йому, і нам.

— У нас була цікавіша історія, — коментує у Фейсбуці ще одна Надія, теж переселенка до Іспанії. — У дорогому мережевому готелі десь у Барселоні, куди нас розселили тимчасово на одну ніч, музикант за фортепіано у холі урочисто привітав нас мелодією «Калінка-малінка». Пробачте, ми нечемні біженці, ми трималися, а ось наші діти фукали.

Утім, тут варто внести пояснення. Донедавна українці й самі не надто прагнули, аби їх ідентифікували інакше, ніж росіян. Моя френдеса, яка проводить екскурсії в італійському Римі, каже: «Українці жодного разу не вимагали і не просили провести екскурсію українською, хоч ми напередодні знайомилися і вони знали, що я родом із Тернопільської області, розмовляю українською. Якось навіть була група із заходу України. На екскурсію вони усі сумирно зібралися під таблицею з написом RUS. Тож чому дивуватися, якщо інші теж нас інакше не ідентифікують?».

Третя група стереотипів про українців — з розділу вільної творчості. Сюди можна віднести все фантазійне, що не налазить на голову.

— За 16 років життя у Німеччині я ні разу не чула про те, що забираю чиєсь робоче місце, зате дивувалася іншому. Ти з України, значить, добре граєш в шахи? Ти з України, то твій тато інженер? Це, здається, найдивніше, із чим доводилося стикатися, — розповідає Ганна.

— У мене першого тижня роботи в австрійському офісі стався дивний конфуз, — каже координаторка міжнародних проєктів Настя. — Коли я знімала пальто в офісі, то зауважила, що спідницю дивним чином забула вдягнути. Тонкі колготки потім вдалося прикрити мало не до колін, добряче розтягнувши светра. Але колега встигла оцінити колір білизни на мені. Вона анітрохи не здивувалася, стенула плечами: «Ну, ти ж українка» і запропонувала випити кави. Що це означало з її вуст — я не наважилася запитати й досі.

Коли я думаю про стереотипну українку в Європі, мій мозок теж намагається спростити, тож чомусь мені бачиться Настя в одних колготах. Така собі домогосподарка з борщем із засніженого Києва, яка вибила твого ферзя, бо в неї тато — інженер. Може, навіть з кольоровим волоссям, бо тут — суцільне поле для експериментів. І не ясно, що і як вистрілить, коли ти — українка.