Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Пані Матвійчук подарувала ювіляру, Леху Валенсі, дві картини українських художників. Фото: Wojciech Stróżyk/REPORTER
No items found.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Нас, Україну та Польщу, багато об’єднує. Це продемонстрували події, присвячені ювілею легендарного поляка. Так, 29 вересня 2023 року в Гданську був особливий день – відзначається 80-ліття Леха Валенси – символу польської незалежної профспілки «Солідарність», першого президента посткомуністичної Польщі (1990-1995).
Валенса справжня людина-легенда. 14 серпня 1980 року, у відповідь на звільнення з роботи профспілкової активістки Анни Валентинович, як недавно стало відомо – українки за походженням, Лех Валенса разом Богданом Борусевичем організовують страйк в Гданській корабельні. Валенса, якого звільнили з корабельні кілька років тому, перелізає через паркан і очолює страйк. Комуністична влада, побачивши як шириться страйкова хвиля, змушена була погодитись на вимоги страйкарів. 31 серпня підписуються серпневі порозуміння (між владою і страйкуючими), які зокрема містять дуже сильні політичні вимоги – легалізація незалежної від партії профспілки, гарантія свободи слова і права на страйки, звільнення ув’язнених і затриманих за участь у страйках. Ця перемога демократії у період глибокого застою і тоталітаризму фактично ознаменувала початок краху комуністичного режиму в Європі.
Пізніше будуть і воєнний стан грудня 1981-го у Польщі, і Нобелівська премія миру 1983-го і круглий стіл 1989-го, та саме Лех Валенса є незмінним лідером поляків на шляху до свободи і демократії. У 1990 році Валенсу обирають першим президентом вільної посткомуністичної Польщі.
Після завершення політичної кар’єри Лех Валенса продовжує активне громадсько-політичне життя, виступає з лекціями, зустрічається з молоддю. Свою місію він вбачає в тому, щоб робити цей світ кращим, вільнішим, демократичнішим.
Лех Валенса активно підтримав Помаранчеву революцію в Україні і особисто виступав зі сцени Майдану в Києві. Після анексії Криму, в інтерв'ю газеті Rzeczpospolita, Валенса заявив: «Путіна треба судити у Гаазі». У жовтні 2014 року, під час візиту до Києва, вшанував пам'ять героїв Небесної сотні. У серпні 2018 року він підтримав пропозицію Польської кіноакадемії щодо висунення українського режисера Олега Сенцова на здобуття Нобелівської премії миру.
Ювіляра вітало багато відомих людей – це і маршалок Сенату РП Томаш Гродський, екс-голова Європейської Ради Дональд Туск, колишній президент Польщі Броніслав Коморовський, ветерани Солідарності – віцемаршалок Сенату РП Богдан Борусевич, Владислав Фрасинюк, Божена Грживачевська, Яцек Федорович, колишній Премєр РП Ян Кшиштоф Бєлецькі, Генрика Кшивонос-Стрихарська, відомі громадсько-політичні діячі Адам Боднар, журналістка Моніка Олейнік, Кристина Захватовіч-Вайда, Яцек Тейлор, Ярослав Курскі, мер Гданська - Александра Дулкевіч, актор Роберт Вєцкевич, що зіграв роль Леха Валенси у фільмі «Валенса – людина надії». Серед гостей було багато представників дипломатичного корпусу з різних країн.
Очевидно такий великий ювілей не міг обійтись без України яку репрезентувала наша лауреатка Нобеля – Олександра Матвійчук, яка говорила про те що ще школяркою вона захоплювалась історією «Солідарності», що дуже важливим для України є досвід «Солідарності» – в умовах коли не діє право, коли боротьбу за свободу і права людини веде громадянське суспільство. Пані Матвійчук подарувала ювіляру дві картини українських художників – перша з них представляє солідарність – і є символом вдячності українського народу за ту неймовірну допомогу і підтримку яку польський народ виявив після початку великої війни, а темою другої картини є свобода, бо власне за неї Україна сьогодні бореться.
На жаль, в урочистостях не взяли участь ні чинні президент ні прем’єр-міністр Польщі – гостре політичне протистояння останніх років в країні, а також чинна виборча кампанія стали сильнішими за можливість вшанування одного з найвідоміших у світі поляків.
Уповноважений Директора Європейського центра солідарності до справ Польсько-Української Солідарності. Український громадський і політичний діяч, підприємець, активіст пластового руху. З березня 2016 до червня 2021 — консул України у Гданську (Польща).
R E K L A M A
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Влада Німеччини прогнозує нову хвилю українських біженців. Таке повідомлення з'явилось у німецькому виданні Welt. Невтішний прогноз директора Асоціації північнонімецьких житлових компаній (VNW) Андреаса Брайтнера пов'язаний з рішенням Дональда Трампа призупинити військову допомогу Україні, що вже в найближчому майбутньому спричинило б брак ракет для систем ППО й наразило б цивільне населення України на ще більшу небезпеку. І хоча військову допомогу Україні Трамп відновив, ризик, що Німеччині (як і іншим країнам Європи) ще доведеться приймати нових українських біженців, залишається — ніхто не може бути впевнений, до яких саме наслідків може призвести непередбачувана політика нового президента США.
За словами Брайтнера, влада німецьких земель Мекленбург-Передня Померанія і Гамбург вирішила про всяк випадок підготувати місця для розміщення українців.
Це в інтерв'ю Sestry підтверджує Оксана Шоорлеммер, засновниця організації Nord Haus UA, яка допомагає Україні й українським біженцям. Оксана — українка, яка багато років живе у німецькому місті Шверін. З початком повномасштабного російського вторгнення вона запустила декілька проєктів допомоги українцям, які прибувають до Німеччини. Також Оксана є директоркою журналу Business Woman — видання для успішних українок у Німеччині.
Sestry Оксана Шоорлеммер розповіла, які проблеми, перспективи й можливості зараз є в Німеччині для українських біженців і як вони цими можливостями користуються.
Оксана Шоорлеммер. Приватний архів
«Німеччина велика, місце завжди знайдеться»
— Питання про нову хвилю біженців з України справді обговорюється владою, — розповідає Оксана Шоорлеммер. — Ніхто не знає, чого чекати — і Міністерство внутрішніх справ розглядає різні сценарії.
На нашій землі Мекленбург-Передня Померанія є порожні приміщення, які зарезервовані владою на випадок нової хвилі людей з України
Так було і після першої хвилі у 2022 році: влада готувалася, що у разі загострення ситуації сюди знов почнуть масово прибувати біженці. На жаль, так і сталося.
Це завжди залежить від подій в Україні. Наприклад, коли восени 2024 року Росія посилила бомбардування Харкова, до нашої організації почали звертатися саме з цього регіону. Багато дзвінків було і після скандалу в Овальному кабінеті. Люди злякалися, що стане ще гірше.
— Українців приймають на тих самих умовах, що й у 2022 році?
— Так, але у багатьох землях вже може не бути місць. Це не розповсюджується на людей, які їдуть до близьких родичів. Наприклад, якщо після початку війни сюди приїхала жінка, а зараз вона хоче забрати з України своїх батьків чи дітей, вона може це зробити навіть якщо на землі, де вона знаходиться, не залишилося місць. З тими, у кого близьких родичів тут немає, ситуація інша. Якщо людина приїхала до певного міста, але з'ясувалося, що ця федеративна земля вже не приймає, її відправлять на іншу землю. Ситуація із місцями швидко змінюється.
— А якщо місць не буде на жодній землі?
— Поки що такого не було: Німеччина велика, десь місце завжди знаходиться. Але вибору у людини в такому разі немає: якщо кажуть їхати, наприклад, до Берліна, ти не можеш сказати, що хотів би до Мюнхена.
— Знаю, що більшість українців у Німеччині самі шукають квартири під оренду. Чи є шанс, що з цим допоможе влада?
— Так, але пошук може зайняти багато часу, бо вільного житла майже немає. 2022 року все було інакше: у перші тижні повномасштабної війни мені дзвонили сотні німців (зокрема й дуже забезпечені люди) і пропонували свої квартири та будинки для українців — безоплатно. Моя подруга віддала свій п'ятизірковий готель…
Пізніше з'явилася програма: тим, хто розміщував українців, держава компенсувала орендну плату. Програма діє і зараз, але ті, хто хотів здати квартири за такою схемою, вже це зробили. До того ж у Німеччині є певні норми: мінімум 12 квадратних метрів житлової площі на людину. Відповідно, у сім'ї з двома-трьома дітьми має бути велика квартира, знайти яку складно.
— А де мешкають люди, які не знайшли постійне житло?
— У нас їх спершу приймає готель «Європа». Після першого дня в готелі українець подає запит до мерії — і якщо підтверджується, що земля, на яку він приїхав, приймає біженців, починається оформлення документів. Поки і сама людина, і координатори (це може бути Червоний Хрест чи, наприклад, наша організація) шукають житло, її можуть розмістити у гуртожитку чи іншому спеціально обладнаному для українців приміщенні. 2022 року це були і школи, і актові зали з наметами…
За час повномасштабної війни Німеччина прийняла найбільшу кількість українців — понад 1 110 600. Фото: AP/Associated Press/East News
Правила для українських біженців стали жорсткішими
— Поширена думка, що в Німеччині українці можуть «вічно ходити до школи й отримувати соціальну допомогу». Під школою маються на увазі інтеграційні мовні курси. Статистика працевлаштування українців у Німеччині поки що не дуже вражаюча. Чи є у цьому частка правди?
— На жаль, є — деякі люди справді не хочуть працювати.
Німеччина — єдина країна в ЄС, де українцям досі у повному обсязі виплачують бенефіти: це і виплати на життя (450 євро на місяць на дорослу, 250 на дитину), і житло, оренду якого повністю покриває держава
Частина біженців вважає, що їхня зарплата (а якщо не знаєш німецької, то, швидше за все, це буде саме мінімальна зарплата) практично дорівнює виплатам, і тому не поспішає шукати роботу. Але здебільшого так поводяться ті, хто і в Україні шукав можливості нічого не робити. А ті, хто працював, розвивався, і в Німеччині роблять те саме. Тому хтось за рік з нуля вивчив німецьку до рівня В2, а хтось ось уже три роки не може скласти іспит на А2 чи В1.
Нині правила для українських біженців стали жорсткішими — «ходити до школи» вічно тепер не вийде. Раніше, склавши німецьку на В1, людина могла бути впевненою, що зможе вчитися далі на В2. Зараз держава оплачує курс В2, тільки якщо переконаєш джоб центр, що тобі це дійсно необхідно. Наприклад, доведеш, що твоя спеціальність дуже потрібна, а ще краще — покажеш запрошення на роботу чи практику. У такому разі, найімовірніше, дадуть довчитися. Якщо ж довести потребу не вдалося, — відправлятимуть на роботу.
Тому для активних людей, які виконують усі вимоги інтеграційної програми, джоб центр — це допомога, а для тих, хто шукає можливість нічого не робити — стрес, адже постійно потрібно приходити та звітувати, як відбуваються пошуки роботи
— У якій сфері українець з рівнем німецької В1 може знайти роботу у Німеччині?
— Це може бути ресторан, кафе, готель. У місті Шверін є два Макдональдси, і практично весь персонал там — українці. Наших хочуть брати, бо працюють швидко, ефективно і не виставляють додаткових умов (біженці із Сирії, наприклад, не можуть торкатися свинини). З В1 це може бути й робота в офісі або волонтерській організації. Якщо рівень мови нижче, це — клінінг, склади, кухні в готелях.
Але якщо людина вчить мову, вона має всі шанси знайти хорошу роботу. Можливості в Німеччині є. Наприклад, вища школа, в яку можна піти, маючи В2. Це безкоштовно. Там є багато різних спеціальностей (зокрема, бізнес, економіка). Вступивши до вищої школи, людина один тиждень навчається, а другий — працює, отримуючи практичні навички. Якщо працює добре, є шанс на цій роботі залишитися, отримавши паралельно диплом європейського зразка. У такій школі зазвичай навчаються чотири роки (якщо успішність дуже хороша, можливо і менше). Це можливість, наприклад, для тих, хто в Україні був юристом чи економістом, — і тут за допомогою вищої школи може стати фінансовим радником. У Німеччині це зараз дуже популярна професія. Можна вивчитися і на медсестру — на це також завжди є попит.
Українські біженки працюють на кухні одного з німецьких ресторанів, 2024. Фото: Uwe Anspach / DPA / dpa Picture-Alliance via AFP/ East News
— Як німецькі роботодавці ставляться до українських дипломів?
— Добре, якщо диплом підтверджено у Німеччині. Зробити це можна. Потрібно скласти іспит з німецької на В2 та подати заяву на визнання свого диплома до Центрального регістру Європейського Союзу. Допомагаючи з цим українцям як держрадник із визнання іноземних дипломів, я запустила проєкт, який ми назвали «Шанс для землі Мекленбург-Передня Померанія». Суть проєкту в тому, що ми не лише допомагаємо людині підтвердити диплом, а й одразу шукаємо для неї роботу. Ми створили цілі каталоги українців різних спеціальностей та підшукували для них вакансії. Допомагали їм писати резюме, супроводжували на співбесіді. Німців, до речі, шокує, що в деяких українців є по три-чотири дипломи. Особливо після біженців із Сирії, багато з яких навіть не закінчили школу.
Проєкт допоміг знайти роботу сотням українців — серед них багато лікарів та вчителів. Оскільки до Німеччини приїхала величезна кількість дітей, вчителі зі знанням української мови були затребувані. Щоправда, згодом стало зрозуміло, що українські інтеграційні класи були помилкою, бо інтеграції саме і не відбувалося. Навчання проходило українською, і діти між собою спілкувалися лише українською — відповідно, у німецькій не було жодного прогресу. Коли батьки почали це розуміти, вони стали самі просити перевести їхніх дітей до звичайних німецьких класів, адже іспити вони потім складатимуть нарівні з німецькими дітьми.
— Повертаючись до спеціальностей, можу сказати, що ще потрібні україномовні психологи, які можуть працювати як з дорослими, так і з підлітками. Багатьом українцям потрібна психологічна допомога. На початку повномасштабного вторгнення у нас на всю землю, де проживає понад мільйон людей, знайшлося лише шість україно- чи російськомовних психологів. Це була величезна проблема, адже були випадки, коли діти кидалися з ножем на батьків, одна українка взагалі повісилася…
Стрес стає причиною тяжких хвороб і несвоєчасного лікування. За час війни ми вже поховали шість українок, які померли від раку. Жінки не звертали уваги на тривожні симптоми, не обстежувались, а потім вже було надто пізно. Страшно згадати, як ми потім відправляли їхніх дітей назад до України, бо родичі залишилися тільки там…
Зараз завдяки програмі Міністерства соцполітики чимало українок, які приїхали сюди з дипломами педагогів, закінчили спеціальний курс і стали коучами. Ще один приклад того, як люди змогли влаштуватися за фахом і зараз допомагають іншим.
— Яким категоріям українців, за вашими спостереженнями, швидше вдається знайти роботу й влаштувати своє життя?
— Тим, хто в Україні втратив все. Вони розуміють: назад шляху немає і роблять усе, щоб побудувати життя заново. Є неймовірні історії. Наприклад, Наталя, яка приїхала сюди з двома дітьми. Її чоловік загинув на війні, у неї невдовзі після цього виявили рак. Вона не здалася, і, проходячи хіміотерапію, паралельно активно вивчала німецьку. Склала іспит на В2 і після того, як лікування було завершено, знайшла роботу в компанії з догляду за людьми похилого віку. Зараз Наталя вже стала завідувачкою відділення. Такі приклади вражають і нас, і німців. Останні знову ж таки порівнюють українців із сирійцями:
Якщо із Сирії приїжджають здебільшого молоді чоловіки із сім'ями (там у небезпеці, скоріше, залишаться літні, тоді як молодих чоловіків вивезуть, щоб вони продовжували рід), то з України приїжджають переважно жінки з дітьми — і багато хто з них за три роки встиг більше, ніж чоловіки з інших країн за десять.
Ще я щиро захоплююсь нашими підприємицями. Наприклад, жінки, які працювали в Україні в сфері краси, тут ані дня не сидять на виплатах — відразу знаходять клієнтів, багато хто відкриває свої салони.
Федеральний міністр праці Губертус Хайль (праворуч) вітається з Альоною Каменюк, біженкою з України, під час візиту до дитячого садка. Позаду — посол України в Німеччині Олексій Макеєві Карл-Йозеф Лауманн, міністр праці, охорони здоров'я та соціальних справ землі Північна Рейн-Вестфалія. Фото: Rolf Vennenbernd / DPA / dpa Picture-Alliance via AFP/East News
Німецький паспорт можна отримати вже після трьох років безперервної роботи в Німеччині
— Напевно, місцевим подобається український сервіс…
— Подобається. Але й конкуренція серед наших вже велика. Тут є один не дуже приємний момент. Ті ж сирійці теж відкривають салони й нормально співіснують одне з одним — вони вважають, що заробітку всім вистачить. А от українці (особливо ті, хто приїхав до Німеччини до війни), не завжди раді появі своїх земляків на ринку. Доходить навіть до того, що пишуть на своїх же скарги.
Я завжди в таких випадках кажу, що ми не можемо просити країну бути до нас толерантною доти, доки наші співвітчизники їдять одне одного
Загалом українцям на німецькому ринку праці раді. Усі ці інтеграційні програми існують не просто так — населення Німеччини старіє. Розрахунки показують, що вже у 2036 році понад вісімдесят відсотків населення буде у віці 60+. Німеччині дуже потрібні люди працездатного віку.
— Разом з тим наразі українці перебувають у Німеччині в статусі тимчасового захисту, який не є одним з іміграційних маршрутів. Чи мають ті, хто хоче залишитися в Німеччині, шанс це зробити?
— Варіанти є. Наприклад, поки що діє закон, за яким німецький паспорт можна отримати вже після трьох років безперервної роботи в Німеччині. Якщо всі три роки ти справно сплачував податки й разом з цим знаєш німецьку на В2, плюс складеш іспит з політології, можна стати громадянином цієї країни. Що буде з тими, хто не працює, поки не відомо. Я говорю «поки», бо з приходом нової влади міграційне законодавство може змінитися.
На жаль, зараз у країні дуже сильні праві настрої, а це впливає і на ставлення до мігрантів загалом, і на їхні подальші перспективи
— Як німці реагують на останні події у світі? У країнах Балтії серйозно обговорюють підготовку до можливої війни.
— Нещодавно мій 14-річний син прийшов зі школи і сказав: «Мамо, ми маємо готуватися до війни»
Їм оголосили, що у школах з 14 років розпочнеться військова підготовка. Уряд збільшує витрати на обороноздатність, про це зараз справді багато говорять. При цьому відсотків 60 німців і чути не хочуть про війну. Вони «втомилися» від війни в Україні і поготів не готові думати про те, що війна може прийти до їхнього дому. На жаль, багато людей не вчили історію і не хочуть думати. Тому ультраправа проросійська AfD (партія «Альтернатива для Німеччини») і набирає популярності. Якщо подивитися, як на останніх виборах голосували люди, можна побачити, що поділ проходить за колишнім кордоном між НДР та ФРН — східна Німеччина підтримала AfD. Ось така сумна, навіть страшна тенденція.
Місце розташування клініки AboTak не випадкове. Саме на вулиці Вейській знаходиться не лише Сейм, але й головний офіс «Громадянської платформи» й Канцелярія Президента, тобто місця на політичній карті, де приймаються найважливіші для країни рішення. Саме тому борчині за право жінок на аборт, — як вони повідомили на пресконференції під час відкриття клініки, — вирішили «забрати собі шматочок цієї вулиці».
Відтепер сюди може прийти будь-хто, кому потрібні аборт, інформація або просто підтримка. «Це центр сестринства», — кажуть активістки. Сестринство важливе й цінне завжди, а особливо сьогодні, коли політики продовжують блокувати зміни до закону про аборти
Відкладено не лише закон про лібералізацію абортів, але й ті зміни, які під час виборчої кампанії називали «мінімальними». Йдеться про декриміналізацію абортів, тобто зміни до Кримінального кодексу, згідно з якими особа, яка допомагає комусь зробити аборт, не ризикує потрапити до в'язниці, як це відбувається зараз. У Польщі жінки не підлягають кримінальному переслідуванню за нелегальне переривання вагітності, але допомога в здійсненні аборту — кримінальний злочин (за операцію незаконного переривання вагітності польським лікарям загрожує до трьох років позбавлення волі). Зрештою цей закон паралізує лікарів.
У Польщі аборт є законним у двох випадках: якщо він є наслідком забороненого діяння, тобто зґвалтування або інцесту, і коли він становить загрозу для здоров'я та/або життя жінки. На практиці останню передумову складно застосувати саме тому, що пособництво та сприяння аборту карається. І лікарі, посилаючись на «застереження совісті», нерідко відмовляються переривати вагітність, навіть коли вона становить загрозу плоду й матері. У Польщі вже померли декілька жінок, яким лікарі відмовились переривати вагітність на пізніх термінах, хоча ситуація становила пряму загрозу життю жінок.
До жовтня 2020 року в межах так званого «абортного компромісу» 1993 року законними вважались також аборти через дефекти плода, зокрема, несумісні з життям (завмерла вагітність). Але в 2020 році Конституційний суд Польщі визнав і це незаконним.
Після цього, за даними Міністерства охорони здоров’я РП, кількість легальних абортів у Польщі скоротилася вдесятеро. І в 2021 році було зафіксовано 107 проведених абортів замість 1076 у 2020 році. Але урядова статистика не має нічого спільного з реальною ситуацією з абортами в Польщі.
За оцінками ADT, жінки з Польщі роблять понад 100 000 абортів щороку
Минулоріч тільки Abortion Dream Team допомогла близько 50 000 жінок отримати доступ до фармакологічного аборту, оскільки саме на цей метод переривання небажаної вагітності жінки зважуються найчастіше.
Активісти ADT наголошують, що клініка AboTak — це місце, де вони не лише вимагатимуть доступу до аборту, а й надаватимуть цю послугу. Зараз у центрі доступна послуга медикаментозного аборту (за допомогою пігулок), а жінкам, які потребують хірургічного переривання вагітності, в центрі допомагають знайти відповідний заклад за кордоном, організовують транспорт, часом навіть фінансову підтримку. У центрі можна також зробити безкоштовний тест на вагітність і отримати консультацію лікаря.
Наталія Бронярчик підкреслює, що ADT допомагає всім, хто потребує допомоги в доступі до аборту. «Щодня до нас звертаються не тільки польки, але й жінки з України. Від початку повномасштабної війни понад 3 000 жінок з України зробили з нашою допомогою аборти», — каже вона. І додає, що ADT — не єдина організація, де люди можуть отримати допомогу. Чимало людей звертаються до «Мартинки» — організації, заснованої українськими жінками.
Мартинка була заснована через 19 днів після початку великої війни в Україні. За три роки роботи вона отримала близько 4 000 звернень за допомогою, а за останній рік ця кількість зросла вдвічі. Це випадки, пов'язані з насильством та торгівлею людьми.
Якщо ви маєте потребу поговорити, спитати поради — приходьте на вул. Wiejska, 9. «Ми для всіх. Ти не одна», — запевняють засновниці центру.
Місце розташування клініки AboTak не випадкове. Саме на вулиці Вейській знаходиться не лише Сейм, але й головний офіс «Громадянської платформи» й Канцелярія Президента, тобто місця на політичній карті, де приймаються найважливіші для країни рішення. Саме тому борчині за право жінок на аборт, — як вони повідомили на пресконференції під час відкриття клініки, — вирішили «забрати собі шматочок цієї вулиці».
Відтепер сюди може прийти будь-хто, кому потрібні аборт, інформація або просто підтримка. «Це центр сестринства», — кажуть активістки. Сестринство важливе й цінне завжди, а особливо сьогодні, коли політики продовжують блокувати зміни до закону про аборти
Відкладено не лише закон про лібералізацію абортів, але й ті зміни, які під час виборчої кампанії називали «мінімальними». Йдеться про декриміналізацію абортів, тобто зміни до Кримінального кодексу, згідно з якими особа, яка допомагає комусь зробити аборт, не ризикує потрапити до в'язниці, як це відбувається зараз. У Польщі жінки не підлягають кримінальному переслідуванню за нелегальне переривання вагітності, але допомога в здійсненні аборту — кримінальний злочин (за операцію незаконного переривання вагітності польським лікарям загрожує до трьох років позбавлення волі). Зрештою цей закон паралізує лікарів.
У Польщі аборт є законним у двох випадках: якщо він є наслідком забороненого діяння, тобто зґвалтування або інцесту, і коли він становить загрозу для здоров'я та/або життя жінки. На практиці останню передумову складно застосувати саме тому, що пособництво та сприяння аборту карається. І лікарі, посилаючись на «застереження совісті», нерідко відмовляються переривати вагітність, навіть коли вона становить загрозу плоду й матері. У Польщі вже померли декілька жінок, яким лікарі відмовились переривати вагітність на пізніх термінах, хоча ситуація становила пряму загрозу життю жінок.
До жовтня 2020 року в межах так званого «абортного компромісу» 1993 року законними вважались також аборти через дефекти плода, зокрема, несумісні з життям (завмерла вагітність). Але в 2020 році Конституційний суд Польщі визнав і це незаконним.
Після цього, за даними Міністерства охорони здоров’я РП, кількість легальних абортів у Польщі скоротилася вдесятеро. І в 2021 році було зафіксовано 107 проведених абортів замість 1076 у 2020 році. Але урядова статистика не має нічого спільного з реальною ситуацією з абортами в Польщі.
За оцінками ADT, жінки з Польщі роблять понад 100 000 абортів щороку
Минулоріч тільки Abortion Dream Team допомогла близько 50 000 жінок отримати доступ до фармакологічного аборту, оскільки саме на цей метод переривання небажаної вагітності жінки зважуються найчастіше.
Активісти ADT наголошують, що клініка AboTak — це місце, де вони не лише вимагатимуть доступу до аборту, а й надаватимуть цю послугу. Зараз у центрі доступна послуга медикаментозного аборту (за допомогою пігулок), а жінкам, які потребують хірургічного переривання вагітності, в центрі допомагають знайти відповідний заклад за кордоном, організовують транспорт, часом навіть фінансову підтримку. У центрі можна також зробити безкоштовний тест на вагітність і отримати консультацію лікаря.
Наталія Бронярчик підкреслює, що ADT допомагає всім, хто потребує допомоги в доступі до аборту. «Щодня до нас звертаються не тільки польки, але й жінки з України. Від початку повномасштабної війни понад 3 000 жінок з України зробили з нашою допомогою аборти», — каже вона. І додає, що ADT — не єдина організація, де люди можуть отримати допомогу. Чимало людей звертаються до «Мартинки» — організації, заснованої українськими жінками.
Мартинка була заснована через 19 днів після початку великої війни в Україні. За три роки роботи вона отримала близько 4 000 звернень за допомогою, а за останній рік ця кількість зросла вдвічі. Це випадки, пов'язані з насильством та торгівлею людьми.
Якщо ви маєте потребу поговорити, спитати поради — приходьте на вул. Wiejska, 9. «Ми для всіх. Ти не одна», — запевняють засновниці центру.
Коли починається і закінчується прийом у дитячі садки Варшави, Кракова, Вроцлава, Гданська й Білостока?
З початку березня й аж до 20 березня до 13:00 у Варшаві триває процес електронного запису й набору в державні дитячі садочки. Подати заявку можна за посиланням.
Якщо ви не встигли подати заявку онлайн до 20 березня, 21 березня можна зробити це офлайн до 16:00.
У Кракові набір розпочався 3 березня 2025 року і триватиме до 31 березня. Подати заявку можна за допомогою рекрутаційного сервісу.
У Вроцлаві набір до дитсадків розпочнеться 20 березня і закінчується 27 березня 2025 року. Але буде ще другий етап, коли можна були зареєструватися на вільні місця, що залишилися, — з 21 до 23 травня до 15:00. У Гданську та Білостоці онлайн-набір можливий з 10 березня до 21 березня.
Основні правила набору в дитсадки Польщі
Батьки самостійно обирають садок і заповнюють форму заяви. Для цього потрібні номери PESEL одного з батьків і дитини. Можна вибрати 3-5 садків, але при виборі кількох варіантів завжди необхідно вказувати варіанти за пріоритетом.
На 2025-2026 навчальний рік прийматимуть дітей 2019-2022 років народження. Як виняток дитина може почати ходити в дитячий садок з 2,5 років (2023 року народження). Однак у такій ситуації рішення приймає безпосередньо директор дитсадка. Шестирічки повинні пройти один рік дошкільної підготовки в дитячому садку або відділенні дитячого садка.
Якщо дитину не приймуть під час набору до жодного з обраних батьками і вказаних у заяві дитсадків, гміна має надати місце в іншому.
Є певні критерії, згідно з якими дитина може отримати пріоритет при наборі, а саме:
• дитина з багатодітної родини • дитина з інвалідністю • дитина, чиї батьки або брати та сестри є інвалідами • дитина, яку виховує один з батьків • дитина з прийомної родини • дитина, чиї брати/сестри вже ходять в обраний садок.
Ці критерії є рівноцінними для кожної гімни і завжди є перевагою при відборі. Є також другорядні критерії, що встановлюються органами місцевого самоврядування.
Якщо ваша дитина вже ходить в садок, вам все одно треба щороку підписувати заяву про бажання продовжити отримання освіти в цьому закладі (якщо не збираєтеся шукати новий садок). Набір до державних дитячих садків суворо регламентований законодавством, що забезпечує рівний доступ до дошкільної освіти. Всі ці правила спрямовані на створення справедливої системи, що враховує різноманітні потреби дітей та родин.
Як подати апеляцію, якщо не прийняли в дитсадок?
Заяву про прийом дитини до дитячого садка розглядає приймальна комісія. Але її рішення можна оскаржити, а тим часом ще й взяти участь в додаткових наборах. Рішення комісії оскаржується не пізніше, ніж через три дні після отримання офіційної відповіді. Спочатку апеляцію розглядає директор дошкільного закладу. Якщо він все одно відмовляється прийняти вашу дитину до дитячого садка, ви можете подати скаргу до адміністративного суду.
Прийом у недержавні дитячі садки. Як записатись у приватний садочок?
Правила набору в недержавні дитячі садки можуть відрізнятися, оскільки вони встановлюються не гміною, а дирекцією чи власниками закладу. Приватні дитячі садки можуть розробити власні критерії, які не повинні точно відповідати положенням державних установ.
Зазвичай сюди можна потрапити майже в будь-який час, якщо є, чим платити. Приватні садочки коштують в середньому 1000-4000 злотих в місяць (розцінки Варшави). Перевагою приватних дитсадків є свобода у створенні власних правил, гнучкість і відсутність дискримінації.
У Польщі подорожі автодомом користуються популярністю. Кемпер можна не тільки купити, але й взяти в оренду. Ціна оренди кемпера залежить від сезону: найдорожчий період — з червня по вересень — коштує 600-800 злотих за добу в залежності від моделі. У квітні, травні, вересні, жовтні — дешевше: 450-650 злотих/доба. А найприємніші ціни в березні й листопаді — 400-500 злотих/доба.
Як вибрати модель автотрейлера
Найпопулярніша модель кемпера в Польщі — MERCEDES Balcamp SP720. Комфортним цей автодім буде для максимум чотирьох дорослих: тут можна готувати, прийняти душ, тут є холодильник і спальні місця. Зручними і більшими (на 5 спальних місць) є моделі Kronos 284M и Kronos 265TL.
Що потрібно для подорожі автодомом
Для поїздок підійде звичайне посвідчення водія категорії B. Є можливість орендувати кемпер з водієм, який вже знає всі популярні маршрути в країні.
За оренду будинку на колесах треба буде залишити заставу: від 3 до 6 тисяч злотих. Ці гроші вам повернуть після подорожі, якщо автомобіль буде неушкодженим і чистим. Зазвичай гроші повертають без проблем, адже автівка застрахована, але можуть вирахувати частину коштів за брудний салон, сміття та меншу кількість палива в бензобаку.
Готель на колесах
Також в Польщі є окрема категорія кемперів преміум-класу, оренда якіх буде значно дорожчою — від 2000 до 2900 злотих за добу у високий сезон. Від звичайного автотрейлера його відрізняє сучасний дизайн салону, максимальна укомплектованість і більша кількість спальних місць. Це вже як готель на колесах: білизна, рушники, весь посуд, базові продукти, снеки й вода, телевізор тощо. Є можливість розкласти навіс і стіл, аби відпочити на природі. Зазвичай в таких автодомах залишають розкладні столи й стільці, набори для ігор на свіжому повітрі, креми від комарів, аптечку, гігієнічні засоби, також є кріплення для велосипедів і містке сховище для речей. Іноді навіть є сауна! Але кожна нова опція — це додаткові кошти.
Як купити кемпер у Польщі
Купити кемпер у Польщі можна за 40-тисяч 250 злотих. Зазвичай хороший автомобіль в базовій або вище середнього комплектації коштує 100-130 тисяч злотих. Купують також старі автотрейлери й самостійно їх доробляють. Популярним варіантом є купівля на американських аукціонах, де ціни набагато нижчі. Наприклад, там можна придбати хороший кемпер за 60 000 злотих.
Найкращі маршрути для подорожі кемпером у Польщі
Насамперед — це дорога до Балтійського узбережжя. Воно надзвичайно красиве, до того ж там чимало місць для зупинки (кемпінгів).
Не менш красивою буде подорож до Західного Помор’я (Pomorze Zachodnie), наприклад, у райони навколо Свіноуйсьце, Мендзиздроє чи Реваля. У цьому регіоні теж багато кемпінгів європейського рівня.
Озеро Соліна (Jezioro Solińskie) — також одне з улюблених місць для кемпоманів у Польщі. Озеро та Бещади гарантують краєвиди, як з рекламних проспектів. А зупинитися можна, приміром, у Соліні чи Полянчику, де є вибір кемпінгів.
Також великий вибір кемпінгів на Мазурах. Вибір місць тут настільки великий, що кожен дійсно зможе знайти щось для себе. Якщо вам подобається спокій і тиша, можна подумати про те, щоб відправитися трохи далі — до національного парку Бебжа.
Мендзибродське озеро (Jezioro Międzybrodzkie) — маловідоме чарівне місце, розташоване недалеко від Живця. Живецькі Бескиди — одне з найкрасивіших місць Польщі, де завжди тихо і немає натовпу. До того ж тут є цікаві туристичні місця. Наприклад, Живецький музей пивоваріння чи міні-зоопарк, який так люблять діти.
На Краківсько-Ченстоховській височині (Jura Krakowsko-Częstochowska) також значна кількість кемпінгів і лісових стоянок. А ось в Щавниці (Szczawnica), де все це також є, можна на додачу спробувати рафтинг по річці Дунаєць.
Вартість ночівлі в кемпінгах Польщі на власному авто складає 80-150 злотих.
Карту кемпінгів Польщі доступна за посиланням. Найбільша база кемпінгів у Європі знаходиться тут.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.