Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Домашнє насильство над дітьми: що робити та як реагувати
Діти, які зростають в умовах домашнього насильства, стають його тихими жертвами. Причому вони страждають не лише тоді, коли безпосередньо над ними знущаються або ними нехтують батьки. Діти мучаться і тоді, коли стають свідками насильства з боку дорослих
Як реагувати на домашнє насильство над дітьми. Фото: Shutterstock
No items found.
Домашнє насильство може завдати дитині фізичної, емоційної та психологічної шкоди. Психологи зазначають, що наслідки домашнього насильства над дітьми можуть бути як короткостроковими, так і довготривалими.
Тип і ступінь шкоди, яка завдається дітям домашнім насильством, залежать насамперед від трьох факторів:
типу примусового контролю, який використовує кривдник, та подій, що його супроводжують;
віку, статі та стадії розвитку дитини;
ситуативних факторів, як-от види соціальної підтримки.
Найпоширеніші види домашнього насильства над дітьми
Заподіювання шкоди дітям дорослими особами можна розділити на чотири категорії дій:
навмисне заподіяння фізичної шкоди, що розглядається як спосіб покарання та контролю над дитиною (наприклад, переховування, ізоляція, погрози накладення кари з метою примусити її бути слухняною);
ненавмисне заподіяння дитині фізичної шкоди під час нападу на партнера, коли дитина випадково наближається на відстань витягнутої руки або при спробі втрутитися (наприклад, штовхання матері з дитиною на руках; отримання дитиною травми при спробі зупинити напад кривдника);
створення середовища, в якому діти стають свідками насильства або його наслідків. Дослідження показують, що спостереження за домашнім насильством може мати такий самий вплив на дітей, як і фізичне та сексуальне насильство. Незалежно від того, що говорять кривдники чи жертви, діти часто стають безпосередніми свідками фізичного чи психологічного насильства або дізнаються про нього опосередковано — підслуховуючи епізоди сварки чи спостерігаючи бійку або її фізичні наслідки у вигляді тілесних ушкоджень та знищеного майна;
використання дітей для контролю над партнером як під час стосунків, так і після розлучення.
Куди звертатися дітям, які стали жертвами домашнього насильства?
Якщо діти стали жертвами домашнього насильства, важливо негайно звернутися до відповідних організацій та служб, які можуть надати допомогу.
Ось кілька можливих варіантів реагування на домашнє насильство над дітьми:
Зверніться до місцевої поліції або служби безпеки. Вони мають надати захист та порадити, що робити далі.
Зателефонуйте на гарячу лінію допомоги для жертв домашнього насильства. Кожна країна має такі служби, де вам нададуть конфіденційну підтримку.
Зверніться до місцевих організацій, які спеціалізуються на допомозі жертвам насильства. Вони можуть надати притулок, юридичну підтримку, психологічну допомогу тощо.
Поговоріть зі шкільними працівниками або соціальними педагогами, які можуть надати допомогу та поради щодо захисту дітей.
Кожна країна має власні служби та організації, які надають допомогу жертвам домашнього насильства. Тому рекомендації щодо отримання допомоги можуть відрізнятися залежно від вашого місця перебування.
Як зрозуміти, що дитина стала жертвою домашнього насильства
Розуміння, що дитина стала жертвою домашнього насильства, є важливим кроком для її захисту.
Ось деякі ознаки, на які варто звернути увагу:
Фізичні ознаки
Синці, подряпини, переломи, опіки або інші видимі травми, які не можуть бути пояснені або які не збігаються з поясненням дитини.
Психологічні ознаки
Дитина може виявляти страх, тривогу, низьку самооцінку, депресію, постійну напругу або інші дивні зміни в поведінці та настрої.
Соціальні ознаки
Дитина може відчувати сором, відчуження, відмовлятися від спілкування з іншими дітьми. У неї також можуть спостерігатися проблеми з навчанням або відсутність друзів.
Сексуальні ознаки
Дитина може мати проблеми зі сном, виявляти знання або інтерес до сексуальних ситуацій, мати статеві травми або інфекції.
Якщо ви спостерігаєте будь-які з цих ознак у дитини, важливо негайно вжити заходів для її захисту. Зверніться до місцевих органів соціального захисту дітей або правоохоронних органів, які можуть надати допомогу в цій непростій ситуації.
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
У Польщі за кермо не можна навіть після келиха вина
Якщо в інших країнах Євросоюзу, таких як Литва, Німеччина чи Франція, можна сісти за кермо після келиха вина, шампанського чи кухля пива, то у Польщі це неприпустимо. Згідно з польським законодавством, результат від 0,2 до 0,5 проміле розцінюється як порушення, а перевищення позначки 0,5 проміле карається позбавленням волі на строк до 3 років. Обидва випадки передбачають заборону на керування авто.
0,2 проміле в крові — це дуже низький показник, і прилад покаже такий рівень вже після пляшки неміцного пива або келиха сухого вина протягом кількох годин після вживання. Тут результат залежить від стану організму, а також чи було спиртне випито натщесерце чи після їжі.
Сьогодні на дорогах Польщі поліція має право перевіряти тверезість водіїв без пояснення причин, відповідно до art. 129 Kodeksu drogowego. Однак водій може відмовитися пройти миттєву перевірку алкотестером, якщо він має проблеми з дихальною системою, наприклад, астму або бронхіт. У такому разі поліцейські мають право запропонувати водієві здати аналіз крові, від якого відмовитись не можна. У разі відмови водія, поліція має право застосувати силу та примусово доставити його на аналіз.
Цей метод вимагає часу, адже передбачає оформлення протоколу, супровід водія до лабораторії, очікування своєї черги тощо. Тому іноді його використовують ті, хто не впевнений, чи вже тверезий. Можна виграти час та шанс знизити концентрацію алкоголю в крові, щоб понести менш суворе покарання.
Але якщо сталася ДТП, де є постраждалі чи загиблі, перевірка на тверезість є обов'язковою, і тут вже немає місця для дискусій. Перевіряти у такому разі будуть усіх учасників дорожньо-транспортної пригоди. Навіть якщо аварія сталася не з вашої вини, але у вас виявиться алкоголь у крові, ви також стаєте винним і відповідатимете за наслідки.
Яке покарання і який штраф за водіння у нетверезому стані в Польщі?
Нетверезим станом вважається концентрація 0,2-0,5 проміле (0,1-0,25 мг алкоголю на 1 дм3 повітря, що видихається). У Польщі це є правопорушенням та передбачає:
• штраф від 2500 до 30000 злотих, або позбавлення волі на строк до 30 днів; • заборона на керування автомобілем від 6 місяців до 3 років; • 15 штрафних балів.
Якщо в крові водія понад 0,5 проміле алкоголю (понад 0,25 мг алкоголю на 1 дм3 повітря, що видихається), це класифікується як стан сп'яніння та є злочином з більш суворим покаранням:
• штраф від 5000 до 60000 злотих, обмеження або позбавлення волі; • заборона водіння від 1 до 15 років; • 15 штрафних балів; • також розглядається довічне позбавлення прав, якщо у водія були серйозні порушення до цього інциденту або сталася смертельна аварія з вини п'яного водія.
Чи конфіскують автомобіль за керування у стані сп'яніння?
З 14 березня 2024 року у Польщі набули чинності нові зміни у правилах дорожнього руху, згідно з якими конфіскація автомобіля у водія можлива за наявності 1,5 проміле, навіть без участі у ДТП.
Втратити авто можна і за 0,5 проміле алкоголю в крові — у разі ДТП, незалежно від його серйозності.
Чи можна відновити права після покарання за водіння у нетверезому стані?
Все залежить від того, які наслідки мало правопорушення, чи це злочин чи провина, а також від рішення суду.
Крім цього, будь-який алкотестер може помилятися та давати збій. Якщо є сумніви в результаті, ви маєте право попросити провести офіцера провести повторний тест: якщо два наступні виміри покажуть тверезість, поліцейський повинен вважати, що водій тверезий.
На вибір оптимального девайса для відстеження місцезнаходження дитини впливають вік і темперамент чада. Якщо дитина схильна до протесту, з нею складно домовитися, потрібно шукати щось непомітне й надійне. Якщо дитина готова співпрацювати й слухатися, вибір девайсів значно ширший.
Важливі технічні параметри, на які варто орієнтуватись при виборі гаджета:
• наявність кнопки SOS для зв'язку з батьками; • можливість односторонніх дзвінків з боку батьків, які допоможуть бути в курсі того, що відбувається навколо дитини. Навіть якщо син або донька не бере трубку, то за допомогою пристрою можна «підслухати», щоб переконатися, чи все гаразд; • Невелика похибка у визначенні геолокації: тут можливі варіанти від 5 до 200 метрів. Оптимально, щоб девайс підтримував і GPS, і Wi-Fi, оскільки це підвищить точність визначення геолокації; • здатність девайса налаштовувати безпечні маршрути та відстежувати маршрути, які пройдени за день; •підтримка відео- та аудіо зв'язку; • тривалість автономної роботи батареї; • датчик зняття з руки або удару. Це потрібно для того, щоб батьки відразу дізналися, що девайс пошкоджений або втрачений; • вологостійкість; •сумісність з Android та iOS.
Гаджети й прилади, які допоможуть відстежувати місцезнаходження дитини:
1. AirTag
Один AirTag від Apple коштує 130-150 злотих за штуку, але можна відразу купити набір із чотирьох штук за 450-470 злотих. За розміром цей гаджет як кругла плоска батарейка розміром з монету. Плюси локалізатора в тому, що він дуже точно показує місцезнаходження на карті, а заряду вистачає на 1,5-2 роки. AirTag не заряджається, в ньому не можна змінити батарею, але коли аксесуар почне сідати, то за кілька місяців він покаже в додатку низький заряд.
Це означає, що скоро вам доведеться купити новий. Слідкувати за місцезнаходженням можна з айфона у програмі Find me. Але якщо ви мешкаєте в Україні, зверніть увагу, що в роботі GPS можливі збої під час повітряних тривог. Також якщо будівля стоїть на перехресті, а дитина постійно переміщується нею, то геолокація може часто змінюватися.
Ще одна зручність цього пристрою в тому, що його можна вшити в одяг так, що дитина його не дістане і не втратить. Часто можна зробити це непомітно. Наприклад, за підкладку куртки, за гумку в штанях, пришити додаткову кишеньку до одягу і зашити на ньому мітку. У моєму випадку це дуже зручно, тому що SMART-годинник моя дитина не носить і може зняти.
Крім Air Tag від Apple, існують аналогічні пристрої для Android: Samsung Galaxy Smart Tag, Xiaomi MiTag.
2. SMART-годинник
Це також дуже зручний гаджет, адже є безліч моделей, які допоможуть не тільки відстежити місцезнаходження, а й ведуть запис розмови поряд з дитиною, дозволяють в режимі реального часу включити режим прослуховування поряд з нею, а також виміряють пульс, замінюють телефон. Є моделі, які можуть використовуватись для відеодзвінків. Це хороший гаджет для дитини, яка знає, що знімати годинник не можна. Годинник буває з мінімальним функціоналом для відстеження гео-локаціі, а також з іграми та можливістю завантажувати музику. Це супер опції, щоб зацікавити дитину і мотивувати її носити годинник, але постійне використання девайса для розваг досить швидко розряджає годинник. Популярні моделі: Smartwatch GARETT Kids Essa 4G , vívofit jr 3 – Garmin, Smartwatch Locon Watch Video.
3. Брелоки для стеження та фітнес-браслети
Вони працюють за принципом GPS-трекера, але з тією різницею, що гарний брелок або фітнес-браслет можна просто подарувати дитині і не говорити, що збираєтеся стежити за нею. Погодьтеся, протестуючий підліток охоче візьме в подарунок цікавий браслет або брелок для ключів, який можна пристебнути до рюкзака або джинсів, ніж пристрій для стеження.
Програми батьківського контролю:
• Qustodio Parental Control – це батьківський фільтр, який відстежує та блокує сумнівний трафік. За допомогою нього можна блокувати порносайти, сайти з онлайн іграми, контролювати, з ким спілкується дитина в мережі та відстежувати місцезнаходження.
• SafeKiddo допомагає створити розклад для веб-серфінгу та блокує небажані ресурси, також створює звіти про активність дитини в інтернеті. Ви можете планувати скільки часу та в якій аплікації або на якому сайті проводитиме дитина.
• FamilyTime Parental Control забезпечує точну геолокацію та історію переміщень дитини. Також сюди, крім батьків, можуть бути додані інші: педагоги чи няні.
Додаткові пристрої безпеки:
Якщо ваша дитина ходить одна зі школи або сама гуляє на вулиці, то їй може знадобиться:
• ультразвуковий відлякувач собак. Цей компактний брелок випромінює неприємний для тварин звук, що посилюється коли собака наближається. Сучасні моделі також обладнані LED-підсвіткою. Для тварин такий пристрій хоч і неприємний, але абсолютно безпечний. Вартість в Польщі 50-60 злотих.
• відбивачі світла, стікери та наклейки. Це ті дрібниці, які рятують життя. Світловідбивачі на одязі роблять дитину помітною у темряві та видимою для водіїв. Є спеціальні набори,що можна помістити на куртку, рюкзак та інші дитячі речі.
• Ідентифікаційний браслет. Цільова аудиторія браслета з биркою всі діти віком від 2 до 6 років, а також діти з інвалідністю, які не можуть розмовляти.Якщо раптом дитина загубилася у торговому центрі чи громадському транспорті, небайдужі люди зможуть зв'язатися з батьками та повідомити, де вона знаходиться. Також напишіть свій телефон та адресу на браслеті.
<frame>Вам довелося покинути всіх і все? Почати жити в іншій країні? З вами немає близьких людей, яким можна довіряти? Потребуєте поради, підтримки?Дозвольте допомогти вам. Напишіть нам redakcja@sestry.eu, і ми подбаємо про те, щоб психолог або психотерапевт відповів вам доброю порадою. Це може стати першим кроком у вирішенні проблеми, і це полегшить ваше життя за кордоном. Ми публікуємо лист, який отримали від української читачки, а також відповідь психолога.<frame>
Правда важка, але неправду прийняти важче
Я живу в Польщі з майже шестирічним сином. Коли ми тікали від війни, йому було три роки. Незважаючи на величезний стрес і страх, я намагалася не дати йому відчути жах, який мене переповнював. Тому сказала, що ми їдемо в подорож у прекрасне місце. Але він все одно здивувався, що ми їдемо без тата.
У мого чоловіка від початку були чудові стосунки із сином, він балував його і присвячував йому кожну вільну хвилину. Я пояснила синові, що тато повинен залишитися, тому що у нього немає відпустки, і коли він її отримає, то приєднається до нас. Пам’ятаю, щоразу, коли дзвонили у двері, він схоплювався, кричав «тато» й біг відчиняти. І кожного разу був дуже розчарований.
«Бо якби він мене любив, то прийшов би до мене»
Ми живемо в районі, де осіло багато українців. У мене в Польщі не було знайомих, тому поселитися тут було найкращим варіантом. Є також українські родини, які перед війною обрали жити в Польщі. Мій син грає з друзями у дворі і ходить до них у гості.
Батьки його друзів розповідають, що мого сина більше цікавить спілкування з татами приятелів, ніж гра з дітьми. Він навіть якось запитав одного з батьків, чи може той бути його татом. Той сподобався сину, бо грав з ними у футбол і водив на майданчик. Малий був у захваті, коли міг тримати свого старшого друга за руку або сидіти у нього на колінах.
Він дуже сумує за батьком. Були у нас, звісно, й питання про те, чи тато його більше не любить? Бо, мовляв, якби любив, то прийшов би до нього. Я вже не можу приховувати від свого сина, що відсутність його батька була не вибором, а вимушеним наслідком війни.
Батько наче є, але разом з тим його немає
Ми з чоловіком домовилися, що він буде говорити з сином по телефону хоча б раз на тиждень. Іноді перерви довші, але ми намагаємося. Син завжди сильно чекає цих розмов, розповідає татові про те, що робить, показує кубики і питає, коли тато прийде додому.
Нещодавно ми були на дитячому майданчику. І там знову його приятелі були з батьками. Коли син прибіг до лавочки попити води, то сказав, що теж хоче, щоб його тато був поруч, а не тільки в телефоні. Я розумію його жаль, тому що майже половину свого короткого життя він провів з батьком, який наче і є, але разом з тим його немає.
У мене багато сумнівів. Чи може така розлука пошкодити зв’язок сина з батьком? Чи можуть їхні стосунки бути нормальними після всього цього часу? Чи їм доведеться вчитися знову?
Я також боюся, що коли закінчиться війна — сподіваюся, якнайшвидше — моєму чоловікові буде важко знайти своє місце вдома з родиною в цих надзвичайно важких умовах. Адже стільки говорять про посттравматичний стресовий розлад, а перебування на фронті — одна з основних причин цього синдрому.
Мій чоловік запевняє, що сумує за нами, любить нас і хоче якнайшвидше бути з нами, і це мене дуже тішить, але десь всередині живуть ті страхи, про які я написала. Можливо, я переживаю через такі проблеми даремно, але я бачу, як мій син страждає і як йому набридло мати тата, який існує тільки в телефоні...
Агнешка Ботта, клінічний психолог на платформі Avigon.pl:
Шановна читачко, перестаньте, прошу, приховувати від свого сина, що відсутність батька — це не вибір, а примус, принесений війною.
Я розумію, що ви хотіли захистити свого сина, коли ви приїхали до Польщі, адже тоді йому було три роки. Але зараз йому шість і він бачить інших дітей, у яких є батьки, і не розуміє, де його тато і коли він повернеться.
Розлука впливає на стосунки, але ця розлука не є вибором
Між батьком і сином міцний зв'язок, хлопчик має велику потребу в цьому контакті. Йому, безумовно, важко зрозуміти, що він не може щодня розмовляти з татом, як інші діти, але важливо говорити синові правду, адже діти багато розуміють і часто здатні відчувати наші емоції. Розлука впливає на стосунки, але ця розлука не за власним вибором — її спричинила війна.
Коли ваш чоловік приїде до Польщі і приєднається до вас і вашого сина, йому обов'язково знадобиться час, щоб зорієнтуватися на новому місці і побути з родиною тут і зараз на чужині, згадуючи образи війни.
Війна накладає відбиток на людську психіку, це неминуче
Ви сім’я, і ваш зв’язок міцний. Так, можливо, ваш чоловік спочатку матиме проблеми з адаптацією до ситуації, коли побачить свого сина через кілька років, і їм доведеться багато чого надолужити.
Війна накладає відбиток на людську психіку, це неминуче, і я закликаю вашого чоловіка поговорити з психологом після його повернення. Це допоможе адаптуватися до нового місця, пережити багато важких почуттів, пов’язаних з війною, розлукою з сім’єю, а також знову знайти себе в ролі батька у житті шестирічного хлопчика, який його дуже потребує.
Іспанія оговтується від урагану DANA, який забрав мінімум 217 людських життів, чимало людей зникли безвісти. 29 жовтня 2024 року в автономній спільноті Валенсія стався несподіваний і дуже стрімкий потоп. Зливи не припинялися всю ніч, річки вийшли з берегів, деякі мости було зруйновано, окремі міста відрізано від транспортного сполучення. Високошвидкісне залізничне сполучення між Мадридом і Валенсією відновлять не раніше ніж за 15 днів. Уряд направив до постраждалих регіонів найбільшу в історії мирного життя країни кількість військових.
Негода не відступила — дощі продовжуються, оголошено про небезпеку помаранчевого рівня в регіонах Мурсія, Каталонія та Валенсійське співтовариство. Інтенсивні дощі зумовлені явищем gota fria — ураганом із сильними опадами, що відбувається раз на кілька років восени вздовж іспанського узбережжя Середземного моря.
У 1957 році місто Валенсія вже зазнавало подібної катастрофи. Тоді через повінь загинуло понад 300 людей. Уникнути повторення трагедії у місті допомогла зміна інфраструктури річки Турія. На жаль, це не врятувало замістя й інші регіони.
Sestry поговорили з українцями, які опинилися в епіцентрі урагану DANA. А також з тими, хто одразу включився в активну допомогу іспанцям у цій трагедії.
Наслідки повені на одній з вулиць Седаві, Іспанія, 30.10.2024. Фото: MANAURE QUINTERO/AFP/East News
«Вода йшла так швидко, наче десь відкрили кран»
Вікторія Ільчі, яка приїхала до Іспанії з Києва через війну, розповідає, що у самій Валенсії не було жодних ознак урагану. Тому ввечері 29 жовтня вона спокійно поїхала до магазину ІКЕА, що за 10 кім від Валенсії.
— Було близько 20.00, коли я приїхала, — все було тихо й спокійно, — розповідає Sestry Вікторія Ільчі. — Аж за 20 хвилин в магазині оголосили прохання перепаркувати машини на верхній паркінг, бо почала підніматись вода. Я не одразу зрозуміла цього оголошення, бо іспанську поки розумію неідеально і в моєму лексиконі не було слова «повінь» — inundacion. Коли я пішла переставляти автівку, води на нижньому паркінгу було вже по коліна і вище шин. І поки я виїжджала на верхній рівень, вода піднялась вже до скла!
Вікторія Ільчі показує, що стихія за кілька хвилин зробила з вулицею та машиною. Приватний архів
Вода дуже швидко прибувала. Її прийшло так багато, ніби десь кран відкрили. Моя автівка залита водою. Думаю, працювати вона більше не буде. Але найголовніше — я жива. Те, що я опинилася в ІКЕА — найкраще, що могло зі мною тоді статися.
Бо ті, хто був на той момент на дорозі, постраждали найбільше. Машини ніби стали пасткою для людей. Якби я виїхала трохи раніше, може, і не говорила б зараз з вами...
Я переночувала в ІКЕА. На підлозі. Працівники надали нам усе необхідне. Змінний одяг, матраци для сну, ковдри, подушки, капці. Нагодували теплою їжею. Феноменально спрацювали. І не тільки у цьому. Вони постійно витягували людей з вулиці. Як могли. Канатами, руками. Усі долучалися до рятування. Когось врятували, когось, на жаль, ні. Я бачила людей, які трималися за стовп протягом 7 годин. У холодній воді. І кричали «Help!» — «Допоможіть!» Але вони були настільки далеко, що їм не могли допомогти. Вода зносила все на своєму шляху.
В ІКЕА я поїхала сама, мої діти залишилися вдома з нянею. Ми живемо у самій Валенсії, де нічого не відбувалося, але страшно все одно було. Я тут — діти там. Коли зрозуміла, що доведеться ночувати в ІКЕА, попросила друзів, щоб вони забрали дітей до себе на ніч. Молодший син не дуже перелякався, а от донька не спала всю ніч — переживала.
Отак люди ночували в ніч потопу в IKEA. Фото: MANAURE QUINTERO/AFP/East News
Зранку вода зійшла. Людей почали евакуйовувати (рятувальні операції не проводилися до того, як вода пішла). Дорога була заблокована, виїхати було неможливо. Тож ми чекали. Десь о 13.00 годині мені вдалося виїхати. Те, що я побачила дорогою, це армагеддон. Тисячі побитих машин, розкиданих по дорозі. Всюди глина. Відчуття катастрофи. Знаю людей, які й досі не знайшли своїх близьких.
Зараз усі включилися в допомогу. І іспанці, і українці. Дуже багато українців. Збирають одяг, продукти, кошти. Надають тимчасове житло тим, хто втратив домівки. Або просто виходять розгрібати завали. Руками.
«Дівчина трималась за вікна нульового поверху. Її зносило водою. Ми кинулись на допомогу»
Ігор з Житомирської області працює в Іспанії вже кілька років. Живе в окрузі Бенетусер, провінція Валенсія. Під час повені Ігор із сусідом рятували дівчину від повені. Своє прізвище Ігор попросив не називати, адже не вважає себе героєм.
— Ми, українці, — народ, підготовлений вже, здається, до всього, — каже Sestry Ігор. — Величезний потік води заскочив мене вдома. Я дивився новини, але не приділив їм належної уваги. Продовжив працювати. Згодом у квартирі зникло світло, і я вийшов на свій балкон на 4 поверсі. І побачив, що дорогами стрімко несеться вода. Тоді води було десь по коліно. За 5 хвилин потік вже зносив автівки. Все розвивалось дуже швидко.
Фото, зроблені з балкона Ігоря. Приватний архів
Світла, зв'язку, інтернету, води в кранах незабаром уже не було. Я опинився заблокованим у квартирі. Спостерігав за цим жахом з балкона. І раптом побачив, що вода вже затопила нульовий поверх нашого будинку. І що мій сусід Володимир (теж українець) намагається витягнути з води дівчину, яку зносило потоком. Вона трималася за вікна нашого нульового поверху. Я зрозумів, що треба допомогти.
На той момент нульовий поверх вже був затоплений майже до стелі. Ми намагалися розбити скло вхідних дверей (скло було броньованим, тому це було непросто). Хвилин 5 вдвох вибивали ті двері. На якийсь момент мені навіть здалося, що ми не справимося. Але нам вдалося. Ми витягнули дівчину й потім затягнули до нашого під'їзду. Вона виявилась іспанкою. Тому ми відвели її до сусідів-іспанців, і далі допомагали їй вже вони.
«Тисячі людей ідуть пішки, аби допомогти»
Ганна Крючкова з Кривого Рогу була вражена наслідками урагану DANA і включилася в допомогу постраждалим:
— О 6.00 я відвела дитину в школу і поїхала на роботу. Бачила, що деякі будівлі обгородили стрічкою. Щоб люди не ходили близько до дахів, бо щось могло впасти просто на голову. Але таке тут часто роблять. Близько 8 ранку пролунала перша сирена. На той момент уже були значні затоплення. Але дощу — ні краплини. Ми бачили, що відбувається, у соцмережах. У центрі Валенсії нічого не було, тільки сильний вітер.
Моя керівниця їхала вздовж порту Картахена. Розповідала, що вода йшла дуже стрімким потоком, постійно лунала сирена. Вона ледь вибралась.
І тільки коли друзі, колеги, знайомі стали надсилати відео того, що вони бачили в передмісті, прийшло усвідомлення, що просто зараз стихія забирає сотні життів. У ту першу ніч я не змогла заснути. І допомогти нічим теж не могла. Відчуття безсилля з’їдало мене зсередини.
Ганна на дорозі до Валенсії. Приватний архів
Вранці наступного дня ми зібралися в офісі — ті, хто зміг добратися. І вирішили, що будемо допомагати Іспанії у цій трагедії. Стали телефонувати в служби Червоного хреста, лікарні, точки збору допомоги. Ми хотіли з’ясувати запит — що саме зараз потрібно. Всюди був хаос — ніхто не розумів, що робити. Ми навіть в консульство України їздили, аби дізнатися, чим можемо бути корисними. Зрештою ми відкрили точки збору гуманітарної допомоги в трьох містах: Аліканте, Бенідорм, Валенсія. Я працюю у великій агенції нерухомості, тож ми змогли собі дозволити надати такий обсяг допомоги. Ми навіть зняли одну нашу будівельну бригаду з об’єкта та відправили на допомогу українському бізнесу розгрібати завали, спричинені ураганом. Закупили інструменти, провізію — все необхідне.
Я бачу, що зараз дуже багато українців включилися в допомогу Іспанії
Підприємці збирають допомогу та розвозять її постраждалим. Допомагають розчищати дороги. Сполучення між містами порушено. Сотні машин залишилися просто на дорогах. Як кладовище автівок. Загинуло також чимало тварин. В епіцентрі руйнувань люди ходять в масках, бо відчувається трупний запах. Ми намагалися потрапити туди, але нас не пропустили поліцейські.
Ситуація виглядає, як фільм жахів. Але люди — неймовірні. Зараз до постраждалих міст, куди неможливо доїхати автівками, тисячі людей ідуть пішки, аби допомогти.
«Я вважаю, що Україна повинна бути в НАТО. У часи Будапештського меморандуму ми віддали ядерну зброю — і нам гарантували безпеку і територіальну цілісність України», — у такий спосіб Володимир Зеленський пояснював Дональду Трампу, чому Україна має бути членом Альянсу. Під час візиту на саміт ЄС в Брюссель 17 жовтня Зеленський повторив ці тези на пресконференцї з генсеком НАТО, мовляв, Україна не створює ядерну зброю, а йдеться виключно про те, що натепер немає сильніших гарантій безпеки, крім членства в Альянсі. А втім, попри те, що ані Володимир Зеленський, ані будь-хто інший з українських високопосадовців публічно жодного разу не говорив про можливість відновлення українського ядерного арсеналу, а якраз навпаки — заперечували таку можливість, ці слова українського президента раптом спровокували хвилю дискусій як всередині України, так і за кордоном на тему: може чи не може Україна зробити ядерну бомбу.
Зеленський у Брюсселі: Україна не прагне повернути ядерну зброю, але хоче отримати членство в НАТО. Фото: ОПУ
А заразом ця дискусія підняла питання, а чи достатньо захищені європейські країни та азійські союзники США від ядерної загрози. Особливо в контексті того, що наприкінці вересня Путін демонстративно оголосив про зміну російської ядерної доктрини, ключовий пункт змін — якщо неядерна держава за підтримки ядерної здійснить напад в якомусь вигляді на Росію, то РФ може розцінити це як спільний напад і, відповідно, завдати удару у відповідь. Чи означає це, що російська ядерна загроза стала реальнішою для Європи? Чи втримають США ядерну парасольку над своїми європейськими союзниками? Чи гарантують безпеку військові альянси?
Cognitive warfare — війна психологічного тиску
Натепер ймовірність ядерного удара Росії по Україні чи будь-якій країні Європи дуже низька. Російська риторика і зміни в ядерній доктрині радше бряцання зброєю і спроба залякати та стримати партнерів від надання більшої допомоги Україні. У цьому певна кандидатка політичних наук, експертка з питань зовнішньої політики та безпеки Євгенія Габер:
— Росії набагато вигідніше весь час розігрувати цю карту, говорячи про можливість застосування ядерної зброї, ніж, власне, її застосовувати. По-друге, у США є абсолютна можливість удару у відповідь, який буде не меншим, а більшим, ніж той удар, який може завдати Росія. Хоча я не думаю, що до цього дійде, але теоретично така можливість існує. І, власне, на цьому побудована вся доктрина стримування, що наступний удар буде сильнішим за попередній і він відбудеться. І, в принципі, незважаючи на всю їхню риторику, політичні сигнали з Росії йдуть про те, що вона не хоче бачити, що відбудеться в разі, якщо вона застосує ядерну зброю.
Водночас не варто забувати і про так званий Глобальний південь, де Росія автоматично перетворюється на failed state, на таку країну-вигнаницю, в разі застосування ядерної зброї. Адже, зрозуміло: що відбувається в Україні — це не лише про Україну, це про глобальну безпеку, продовжує Євгенія Габер:
— Ще одна причина, чому Росія весь час вдається до ядерної риторики: коли піднімається планка ескалації до застосування ядерної зброї, все, що відбувається в Україні, сприймається як умовно допустиме. Тобто використання КАБів, використання авіабомб, які руйнують все вщент, — це, нібито, нормально, бо це конвенційна зброя, а не ядерна.
Хоча, якщо подивитись на ефект тактичної ядерної зброї, то, по суті, все, що робить Росія в Україні, воно вже наближається до 80% ефекту тактичної ядерної зброї
Російська ядерна дубина
На даний момент існує дегуманізуюча риторика щодо українців і дуже вільні розмови про застосування ядерної зброї в російських ток-шоу, де говорять навіть про бомбардування Лондона, Парижа і Берліна. Це один з трьох порогів, які, на думку деяких експертів, необхідні для застосування ядерної зброї, каже Доктор Грем Герд (Dr. Graeme P. Herd) експерт з питань безпеки й оборони (Берлін):
—Другий — це використання систем доставки подвійного призначення — таких, як артилерія або авіація, які дозволяють закріпити ядерні боєголовки на снарядах (якщо це артилерійські снаряди), або скинути їх з певних літаків. І ми це теж бачимо. Третій, якого ми не бачимо, як вони вивозять зброю з 13-ти або близько того нестратегічних об'єктів ядерної зброї. Ми не зупинили дегуманізацію, ми не зупинили подвійне використання, але що ми могли б зробити — побачивши за допомогою супутників, як Росія заходить і вивозить зброю, ми могли, як це зробили США перед повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року, заявити, що Росія збирається це зробити. Тут потрібна максимальна прозорість, і треба оприлюднити цей факт.
Військовослужбовці РФ завантажують крилату ракету на борт корабля у рамках спільних навчань з тактичної ядерної зброї РФ та Білорусі. Червень 2024 року. Фото: Associated Press/East News
Така тактика, пояснює Доктор Герд, називається пре-баттл. І може бути до певної міри ефективною. Інша річ, яку можна зробити у випадку, якщо Росія раптом хилитиметься в бік застосування ядерної зброї в якомусь вигляді, — прямі контакти з керівництвом російського силового блоку:
— Поговорити безпосередньо з Шойгу, нинішнім секретарем Ради Безпеки, або Бортніковим, головою ФСБ, або з Путіним і сказати: якщо ви застосуєте нестратегічну ядерну зброю, це матиме катастрофічні наслідки.
Насправді неможливо виокремити одного, ніби слабшого, члена НАТО, хоча саме цей наратив лежить в основі ядерних погроз Путіна на адресу європейських держав. Однак він якраз добре знає, що такий сценарій безумовно враховуватиме ядерну відповідь, каже запрошений науковий співробітник Стенфордського університету/Гуверівського інституту (visiting fellow at Stanford University/Hoover Institution) Максиміліан Тергалле (Maximilian Terhalle). І те, що Путін зміг інструменталізувати страхи деяких європейських держав, зокрема Німеччини, щоб стримувати постачання конвенційної зброї України, жодним чином не скасовує того факту, що НАТО захищатиме країни НАТО:
— Київ, на жаль, не має такої гарантії. Однак, як показав жовтень 2022 року, американські погрози можуть стримати Путіна від нападу на Україну з використанням тактичної ядерної зброї.
Очільник Кремля знає, що Байден налаштований дуже серйозно. Трамп — інша справа
Трамп і ядерна парасолька НАТО
Щоб бути справедливим щодо Трампа, він сказав: якщо Путін не піде на переговори, які потенційний наступний президент США вважатиме справедливими, тоді він дасть більше зброї Україні. Якщо Україна не піде на переговори, він припинить постачати їй зброю. Отже, каже Доктор Грем Герд (Dr. Graeme P. Herd) експерт з питань безпеки й оборони (Берлін), якби він був прихильником Трампа, то сказав би, що це пропозиція, зроблена обом сторонам зібратися разом і вести переговори:
— Але очевидно, що Росія контролює 18% української території, тож будь-який компроміс, по суті, залишає РФ переможцем. Водночас під час свого першого терміну Трамп говорив одне, а його адміністрація робила інше і насправді зробила більше, ніж адміністрація Обама — і для підтримки України, і для заміни військ у Польщі.
Ніхто не знає, що насправді думає Трамп і що він зробить чи не зробить, у нього немає готового плану, продовжує Максиміліан Тергалле:
— Якщо і тільки якщо Трамп дійсно хоче явно відступити від 5-ї статті НАТО, ми вступаємо в нову еру, яка не обіцяє нічого доброго ні Україні, ні Європі, ні іншим.
Динаміка, що випливає з такого можливого сценарію, може призвести до швидкого розповсюдження ядерної зброї в Європі з непередбачуваними наслідками. Моя давня пропозиція полягала в тому, що в такому випадку Німеччина повинна за згодою зі своїми сусідами стати новою ядерною державою в Європі. Я переконаний, що й поляки думали б так само. Само собою зрозуміло, що й українці наслідуватимуть цей приклад.
За нинішніх обставин, з точки зору України, було б цілком логічно прагнути отримати засоби ядерного стримування, написав в мережі Х експерт норвезького Oslo Nuclear Project Фабіан Гоффманн. Ядерне стримування, на його думку, це очевидне вирішення найгостріших проблем України, що одночасно демонструє провал великої стратегії США щодо нерозповсюдження ядерної зброї.
Основна теза Володимира Зеленського була не про те, що Київ хоче ядерну зброю, а про те, що Україна повинна бути захищена від російської агресії. І є тільки два способи захиститись: своя ядерна зброя чи членство в НАТО. І з цих двох способів, звичайно, Україна як країна, яка поважає міжнародний порядок і режим нерозповсюдження ядерної зброї, має і моральне право, і політичну волю, обирає НАТО. Тож це відповідальність партнерів, які гарантували за Будапештським меморандумом безпеку Києву, сприяти тому, щоб Україна, якщо і не вступила в НАТО прямо зараз, то принаймні отримала конкретне запрошення, що теж було б політичним сигналом для Росії, наголошує кандидатка політичних наук, експертка з питань зовнішньої політики та безпеки Євгенія Габер. Альтернатив колективній безпеці, на її думку, немає :
— Стаття 5 працює, стримування працює, але важливо також вчасно реагувати. Давайте ми спробуємо одним дроном залетіти на територію Румунії, іншою ракетою залетіти на територію Польщі, ще якимось дроном в Хорватії політати, — і якщо реакції не буде, то Росія намагатиметься теж цю ситуацію розхитувати.
Але загалом я не бачу можливості зараз, щоб РФ напала на якусь країну НАТО
Військові альянси і ядерні арсенали
Якщо розглядати гіпотетичні сценарії, то найгірший — це розпад НАТО, каже Доктор Грем Герд (Dr. Graeme P. Herd) експерт з питань безпеки й оборони (Берлін).Це означає, що стаття 5 не працює, північноатлантична рада паралізована, американський SACEUR (Supreme Allied Commander Europe — Верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі. — Авт.), американські війська виводяться з Європи, критично важливі засоби — супутники, розвідка, стратегічні літаки, виведені, розширене ядерне стримування — вилучено. Це абсолютний найгірший сценарій, наголошує Грем Герд:
— За таких умов, європейці розглядали б або створення загальноєвропейських ядерних сил на стратегічному і тактичному рівні, або використання 600 боєголовок, які є у Британії і Франції для європейського стратегічного стримування Росії.
А втім, на практиці це б викликало купу питань — від суто технічних виробничих до правових.
Американський атомний авіаносець USS Gerald R. Ford. Фото: Steve Helber/Associated Press/East News
Європейські країни дотримуються норм міжнародного права і режиму нерозповсюдження ядерної зброї, тому про розширення ядерних арсеналів на континенті нині не йдеться — каже кандидатка політичних наук, експертка з питань зовнішньої політики та безпеки Євгенія Габер:
— Але будуть дискусії, де можна розмістити американську ядерну зброю. Такі країни, як, скажімо, Польща, які безпосередньо вразливі до загрози Росії, будуть вимагати гарантій цієї ядерної парасольки. І очевидно, що РФ буде цим користуватись, щоб показати: от бачите, Сполученим Штатам довіряти не можна, тому що Україна віддала свою ядерну зброю, тепер вона незахищена.
Це дуже-дуже небезпечна тенденція — і це одна із причин, чому Україні потрібно допомагати вистояти і виграти, щоб не підірвати всю систему ядерного нерозповсюдження
Водночас варто зважати: якщо Росія теоретично матиме успіх на полі бою в Україні і Сполучені Штати будуть рухатись в сторону ізоляціонізму і відсторонення від Європи, РФ буде йти на подальшу ескалацію, підсумовує Євгенія Габер.
Доктор Євгенія Габер та доктор Грем Герд висловлюють особисту думку, їхні погляди не обов'язково збігаються з офіційною політикою Сполучених Штатів, Німеччини чи будь-яких інших урядів.
Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
