Ексклюзив
20
хв

Де знайти друзів у Польщі: долаємо самотність, виходимо з бульбашки, інтегруємось у суспільство

Почуття самотності та відірваності від спільноти відчувають 36% українців, які повертаються додому з-за кордону. Українські біженці також стикаються із соціальною ізольованістю — особливо це помітно серед підлітків: 42% з них зізнаються, що почуваються самотніми. Як це змінити? Як знайти нових друзів у дорослому віці, особливо в чужій країні? Ось кілька небанальних порад, які можуть допомогти

Галина Халимоник

Як подолати самотність: практичні поради. Фото: Shutterstock

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

“На корпоратив запросили всіх, крім мене. Всі поїхали колективом у SPA, а мені не було з ким залишити дитину. Всі свята тепер приречені на самотність, бо я з дітьми”, — ділиться українка, яка зараз за кордоном. Друзі залишилися в іншому житті або теж розкидані по світу. Як вийти з бульбашки й інтегруватися у нове суспільство?

Мова відчиняє двері 

Загалом, з досвіду спілкування з багатьма українськими біженцями, найкраще відкриває двері у нове середовище місцева мова. Чим краще ви її знаєте, тим простіше вам будувати нові контакти та створювати дружнє коло в новій для себе країні. Якщо у вас з цим все більш-менш добре, варто йти туди, де потенційно можуть бути цікаві для вас кола спілкування. 

Є чимало додатків і груп для знайомств і дружби у Facebook, Meetup чи Bumble BFF, які можуть допомогти знайти друзів за інтересами. Однак, з власного досвіду — знайти там саме друзів вкрай важко. Рано чи пізно, навіть якщо ви вказуєте в анкеті чіткий запит на дружбу, все зводиться до запрошення на побачення. Тому шукати друзів варто в реальному житті, це більш надійний спосіб, але для цього доведеться вийти з так званої зони комфорту. Тобто подолати внутрішній спротив. 

Ще для дружби в дорослому віці важливо не шкодувати інвестувати свій час у побудову контактів. Адже часто більшість обіцянок “зустрітися після відпустки\наступного тижня”, “якось сходити на каву” — так і залишаються пустими обіцянками. “Люди думають, що дружба буває просто так. Що у нас будуть друзі і все, – розповідає виданню The Guardian доктор Роулінз, фахівець із дружби. Але це не так. Для когось це може бути шоком, але набуття та підтримка дружби вимагають певної праці та зусиль”. 

1.Заведіть собаку, якщо вам дозволяють умови проживання і ви любите тварин 

Один із найпростіших способів завести нові знайомства — гуляти зі своєю собакою. Не раз доводилося допомагати друзям, які терміново поверталися в Україну, беручи до себе їхніх домашніх улюбленців. Що й казати — стільки несподіваної уваги та бажання поспілкуватися, як у моменти прогулянок з твариною, я не відчувала за всі три роки життя в Польщі.

 “Собачники” — привітні, комунікабельні, дружелюбні. З ними можна говорити про тварин, погоду, цікаві місця неподалік, про політику, контакти хорошого лікаря, телефони потенційних працедавців і просто відчути себе живою людиною, до якої виявляють цікавість і увагу. 

Якщо умови проживання не дозволяють вам завести собаку, то є різні можливості долучитися до спільноти. Наприклад, майже у всіх притулках для собак є дні, коли за попереднім записом можна побути безпритульному песику другом чи подругою та вийти з ним на прогулянку. Пошукайте в своєму місці притулок для собак (schronisko), підпишіться на сторінку в соціальних мережах, відстежуйте акції та сміливо до них долучайтеся. 

Акція "Біг в 6 лап" регулярно проходить в Глівіце, тут можна взяти на прогулянку собаку з притулку. Фото Катаржини Кучинської-Будки, президентки Глівиць

2. Шукайте клуби за інтересами й громадські організації

Любите йогу, стрейчинг, айкідо, рукоділля, боритеся за феміністичні ідеї — шукайте однодумців серед місцевої спільноти. Це найкоротший шлях завести приятелів і подолати самотність, оскільки у вас з цими людьми вже є щось спільне і важливе. 

Мовні курси — незрівнянно хороша нагода роззнайомитися з місцевими українцями. А ще — розумними, активними польськими вчителями, з якими можна дійсно подружитися. 

Свого часу я почала відстежувати різноманітні заходи в місцевих ботанічних садах: майстерні з визначення віку дерев, поради з догляду за клумбами та багато інших заходів, які хоч і не принесли мені стійких дружніх контактів, але кілька професійних — точно. Також знаю групу українських і польських жінок, які потоваришували на заняттях з айкідо, створили клуб польсько-української дружби, часто подорожують разом. 

3. У Польщі це працює: бібліотека 

У Польщі бібліотеки — це не просто місця, де зберігаються книги. Тут регулярно проходять зустрічі з письменниками, обговорення книжок, тематичні заходи до свят, майстеркласи. Запишіться до бібліотеки, перегляньте перелік найближчих заходів та беріть у них участь. Особливо в тих, де буде можливість взаємодіяти з іншими: наприклад, якийсь майстерклас з виготовлення предметів декору, традиційних святкових прикрас. Так ви більше дізнаєтеся про країну, її культуру, познайомитися з людьми та їх історіями. 

4. Ставайте волонтерами громадських організацій 

У Польщі добре розвинена культура громадських організацій, які активно залучені до суспільного життя. Не соромтеся писати їм, пропонувати свою допомогу та брати участь у заходах, які вони організовують. Це чудовий спосіб знайти однодумців і подолати відчуття самотності за кордоном. 

Взагалі, допомога іншим — один з найефективніших способів подолання депресії і повернення собі відчуття цінності. А взаємодопомога, доброта, емпатія поєднують людей іноді навіть краще, ніж інтелектуальні тусовки.

5. Місцеві будинки культури: для тих, хто любить активне суспільне життя

Будинки культури в Польщі спеціалізуються на різних напрямах — освітніх, творчих, екологічних — і пропонують безкоштовні або недорогі заходи, доступні для всіх. Для українців це чудова можливість знайти однодумців, долучитися до цікавих проєктів і навіть реалізувати власні ініціативи. Вони не лише сприяють соціальній адаптації, а й допомагають інтегруватися в місцеву громаду через творчість, освіту та активну участь у суспільному житті.

6. Міські громадські городи: спільна активність зближує

Міські городи – це спільні ініціативи для вирощування рослин у місті, які часто функціонують при будинках культури або локальних центрах активності. Тут учасники не лише доглядають за рослинами, а й спілкуються, беруть участь у майстеркласах і долучаються до екологічних проєктів. Процесом керує лідер спільноти, який організовує зустрічі та допомагає новачкам інтегруватися через спільну працю. Щоб знайти такий город у своєму місті, достатньо ввести в пошуку слово Ogród і назву міста польською, наприклад, Ogród społecznościowy Motyka i Słońce (Warszawa). Там є купа цікавих заходів: вони організовують обмін рослинами, конкурси на краще приготування страв з гарбуза, фестивалі та лекції з ботаніки, компостування органічних відходів тощо. 

Спільна праця — зближує. Фото Ogród społecznościowy Motyka i Słońce (Warszawa)

7. Локальні ініціативи: гаражні розпродажі, ярмарки, органічні ринки 

Місцеві заходи, як-от гаражні розпродажі, ярмарки, міські фестивалі, ринки органічної продукції — чудова нагода знайти нових знайомих і краще пізнати місцеву культуру. Такі події об’єднують людей навколо спільних інтересів, дають можливість поспілкуватися у невимушеній атмосфері та навіть знайти корисні контакти. Інформацію про локальні заходи можна знайти на сайтах муніципалітетів, у соціальних мережах або через місцеві Facebook-групи. Дуже радимо користуватися функцією на Facebook, яку дуже люблять у Польщі, — знайти заходи поруч з вами. Ця вкладка показує заходи, які проходять у вашій місцевості. Якщо ви будете обирати те, що вам для душі, соціальна мережа з часом сама буде показувати їх вам. 

8. Онлайн-спілкування в групах за інтересом 

Спільноти в соцмережах s тематичні групи — чудовий спосіб знайти однодумців для інтровертів. Тут легше налагодити контакт, ніж у випадку раптових знайомств, і більше шансів зустріти «свою» людину, ніж у Tinder. Це може бути спільнота поціновуваців мистецтва, садоводів-любителів, велосипедистів, любителів кінного спорту — будь-яка, що вам тематично близька. Пишіть дописи, коментуйте, йдіть на офлайн-заходи — і ви неодмінно знайдете людей, які вам цікаві і приємні. 

9. Групові навчання, подорожі, концерти  

Часто в спеціалізованих групах, наприклад, любителів мандрувати в гори, можна прочитати оголошення: “Йду таким-то маршрутом, хто зі мною?” Любите? Йдіть! Звісно, дотримуючись безпеки: повідомте рідним, з ким йдете, яким маршрутом. Є великі шанси, що ви там знайдете друзів, бо гори допомагають налагоджувати особливі контакти. Схожим чином можна познайомитися з новими людьми на концертах улюблених гуртів, співаків, або ж в групах з навчання, консультування. 

10. Професійний нетворкінг 

Чимало українок знайшли нових приятелів завдяки робочим контактам, професійним виставкам, зустрічам і форумам для обміну досвідом. Хоча ці люди не змогли повністю замінити університетських чи шкільних подруг, вони стали тими, з ким можна випити каву, поговорити й відчути себе менш самотньою в іншій країні.

Зауважте, що Всесвітня організація з охорони здоров'я раніше заявила, що самотність та соціальна ізоляція — глобальна проблема, яка загрожує здоров'ю. Це спричиняє проблеми із психікою, а також підвищення ризику розвитку деменції, ішемічної хвороби або інсульту. Тож уникайте самоізоляції, заводьте приятелів і залишайтеся здоровими. 

<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/658572ee98708d69386065c8_%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C.jpeg">«Читайте також: Самотність на свята? Впораємось!»

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Редакторка та журналістка, авторка текстів про місцеве самоврядування, екологію, людські історії, амбасадорка журналістики рішення, пояснювальної журналістики та соціальних кампаній у ЗМІ. У 2006 році створила міську комунальну газету «Вісті Біляївки». Видання успішно пройшло роздержавлення у 2017 році, перетворившись у інформаційну агенцію з двома сайтами Біляївка.City та Open.Дністер, великою кількістю офлайнових проєктів та соціальних кампаній. Сайт Біляївка.City пише про громаду у 20 тисяч мешканців, але має мільйонні перегляди та близько 200 тисяч щомісячних читачів. Працювала в проєктах ЮНІСЕФ, НСЖУ, Internews Ukraine, Internews.Network, Волинського пресклубу, Українського кризового медіацентру, Media Development Foundation, Deutsche Welle Akademie, була тренеркою з медіаменеджменту для проєктів Львівського медіафоруму. Від початку повномасштабної війни живе і працює у Катовіцах, у виданні Gazeta Wyborcza.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
почутя провини за відпочинок

Почуття провини за відпочинок під час війни — поширений психологічний стан, який виникає через внутрішній конфлікт між природною потребою у відпочинку та почуттям обов’язку, страхом чи соромом через те, що інші страждають. Люди розповідають:

"Я лежала в німецькому парку, дивилась на зелений газон і плакала. Мені здавалося, що я зраджую своєму місту, де зараз бомблять. Мені знадобився час, щоб зрозуміти: якщо я зламаюсь, хто допомагатиме моїй мамі?"

“Виїхала до подруги до океану. Два дні дивилась на воду і нічого не відчувала. Навіть фотографії океану викликали колись більше емоцій. Подруга дивується і каже, що я дивна”.

“Неприємно дивитися світлини з відпочинку тих, хто виїхав за кордон. Я і сама не пощу в соцмережах такі фото. Невже люди не розуміють, що зараз це недоречно?”

"Коли йду з подругами на каву, мене гризе думка: зараз хтось сидить у підвалі під обстрілами, а я тут. Психолог каже, що якщо я перестану отримувати від життя хороші емоції, це ніяк не допоможе тим, хто страждає".

Симптоми почуття провини за відпочинок 

  • Від думки про відпочинок з’являється тривога ("Я маю бути корисним(ною), а не розслаблятися")
  • Відчуття сорому ("Як я можу пити просекко, коли хтось гине?")
  • Фізичне виснаження (відмова від відпочинку призводить до хронічного стресу і втрати продуктивності)
  • Соціальне порівняння ("Волонтери/військові не сплять, а я...")
  • Нав’язливі думки ("Я недостатньо роблю для перемоги").  

Чому ви відчуваєте провину за відпочинок?

1. Основна причина — колективна травма суспільства під час війни. Війна створює відчуття спільної боротьби, спільного горя, тому будь-яка "неучасть" може сприйматися тими, хто залучений, як егоїзм.  

2. Когнітивний дисонанс: конфлікт між "Я маю допомагати" і "У мене немає сил" викликає провину.  

3. Соціальний тиск: заклики до волонтерської активності й небайдужості можуть спровокувати відчуття, що відпочинок — це зрада.  

4. Травма того, хто вижив: якщо близькі люди у небезпеці або страждають, а ви у безпеці — виникає survivor’s guilt.  

5. Порушення картини справедливості світу: "Якщо я в безпеці, а мої рідні чи знайомі під обстрілами — це несправедливо”. Вина стає спробою відновити баланс.  

6. Страх осуду: "Що подумають ті, хто залишився? Що я втекла і тепер розважаюсь?" Людина проєктує власні страхи.  

7. Відірваність від реальності війни: якщо ви виїхали за кордон і далеко від зони бойових дій, мозок може відмовлятися сприймати відпочинок як щось "законне".

8. Емоційне оніміння: відсутність радісних емоцій на відпочинку може бути захисною реакцією психіки. Війна створює постійний фоновий стрес, і мозок "відключає" емоції, щоб не перевантажуватись. Мозок також може блокувати радість, бо вона контрастує зі стражданнями інших. А "якщо я не буду радіти, то нібито допомагаю". 

Що робити з почуттям провини, щоб відпустка і відпочинок приносили задоволення?

Поради психолога Андрія Горяїнова, сімейного і кризового психолога, фахівця з мирного вирішення конфліктних ситуацій: 

Необхідно чітко усвідомити, що війна відбувається незалежно від вашого бажання. І якщо поставити життя на паузу, це не допоможе закінчити війну. А ось щоб донатити, допомагати, бути корисним потрібен ресурс. І мета відпочинку та відпустки — дати цей ресурс. Запамʼятайте головне: якщо ситуація від нас не залежить, то і почуття провини не має бути. 

1. Дозвольте собі дозволене: "Я відпочину 30 хвилин, щоб потім зробити свою корисну справу".  

2. Переформулюйте думки: замініть "Я відпочиваю — я поганий(а)" на "Я відпочиваю, щоб бути сильнішим(ою) для боротьби".  

3. Усвідомте і прийміть, що провина — це насправді тривога. Ви нікого не зраджуєте, відпочиваючи. Навпаки — зберігаєте свої сили для нової допомоги.  

4. Зв’яжіть відпочинок з метою: "Я відпочиваю, щоб мати сили допомагати рідним/армії", "Я дозволяю собі розраду, щоб не впасти у депресію".  

5. Дозвольте собі деякий час не відчувати: немає радості від картин у музеї або навіть біля моря? Не треба змушувати себе "радіти правильно". 

6. Обирайте відпочинок під себе: проаналізуйте, чого саме вам зараз бракує. Якщо їдете на море чи просто в нове місто, не обов’язково завантажувати себе екскурсіями. Якщо хочеться просто лежати біля басейна, нехай так і буде. Головна мета: відчути спокій та розвантажити голову від думок. Тож дайте собі шанс це зробити.

7. Подивіться на себе збоку: уявіть, що ваш друг розповідає вам, що почувається винним за відпочинок. Ви б його осудили? Чому ж ви ставитеся до себе інакше? 

У малих дозах почуття провини — корисне. Воно підштовхує до необхідності допомагати, підтримувати інших. Нічого страшного не станеться, якщо ви не будете якийсь час викладати у соцмережі фото з-під пальм, щоб не дражнити втомлених друзів, травмованих війною. Просто не дозволяйте почуттю провини поглинути вас з головою і відібрати здатність радіти життю.

<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/674aea3172d446861f4f9e67_%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%8E%D1%80%D0%B0%20%D1%88%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BB.avif">«Читайте також: Кількість біженців з депресіями росте з року в рік: як допомогти собі й іншим?»</span>

20
хв

Чому я відчуваю провину за відпочинок?

Юлія Ладнова
традиції ритуали весняного прибирання очищення україна польща швеція японія

Сучасний світ перенасичений інформацією та речами. Весняні обряди очищення — це спосіб повернутися до простоти, яка дає внутрішній спокій. Ритуали очищення дають людині відчуття контролю. Коли ми прибираємо будинок перед святом, ми на підсвідомому рівні «прибираємо» і свій внутрішній світ. Коли людина позбавляється старих речей, вона часто відпускає й старі образи. Це терапевтичний процес, схожий на роботу із психологом.

Очищення заради себе й інших. Ритуали різних культур

У Швеції останнім часом набуло популярності «передсмертне прибирання» (döstädning). Воно означає прибирання для майбутніх поколінь — звільнення від зайвого, щоб не завантажувати рідних після своєї смерті. Якщо замислитись, то це має сенс. Адже після смерті людини її рідні отримують завдання розібрати гори непотрібних речей. Іноді вони знаходять щоденники, інтимні записи й фотографії та інші секрети, яких не хотіли б бачити. «Якщо я помру, які мої речі можуть стати обузою для родини?» — ось принцип, за яким відбувається очищення будинку чи квартири шведами. Цікаво, що такий погляд на прибирання практикується не тільки серед людей похилого віку, але й молодими. І нагадує метод японців «викидай непотрібне».

Японка Марі Кондо прославилась на весь світ як гуру наведення порядку в оселі. Її принцип — зберігати тільки ті речі, зокрема в гардеробі, які ви часто використовуєте і які викликають радість. Геть полиці, забиті невиразними ганчірками й дрібничками. Це допомагає очистити дім зокрема від енергетичного бруду. «Якщо річ не приносить радість, їй треба подякувати і відпустити», — впевнена японка.

Марі Кондо вчить сортувати речі. Фото: скріншот відео

До речі, необов'язково викидати речі — їх можна віддати на благодійність або обміняти. Речі кинути в контейнер, книги віддати в бібліотеку, меблі й техніку віддати за оголошенням в інтернеті.

Оскільки в сучасному світі накопичується не тільки матеріальне, а й цифрове сміття, психологи рекомендують робити також цифровий детокс — видалити непотрібні файли, фотографії, відписатися від токсичних пабліків. А також емоційний «апгрейд» — написати самому собі листа зі списком «що я відпускаю цієї весни» (образи, страхи, старі звички тощо).  

Ритуали весняного прибирання в Україні

Здавна в Україні існував звичай «виганяти зиму» великим прибиранням. Вірили, що разом зі сміттям виноситься усе лихе. 

Чистий четвер — це день весняного очищення. Ще вдосвіта селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір'ї, в хатах. У саду й на городі господар згрібав на купу торішнє листя й підпалював — «щоб очистити землю від морозу, зими, смерті й всякої нечисти». 

Існує повір'я, що в Чистий четвер досхідсонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом року.

За християнським вченням, у цей день пізно ввечері Іуда зрадив свого вчителя Ісуса Христа. Віряни намагаються в цей день скупатися, ходять у бані й сауни, щоб очиститись.

В Україні, як і в багатьох інших культурах, весняне прибирання — це не просто хатня робота, а духовна практика. І має не лише гігієнічний, а й сакральний сенс — підготувати місце для нового життя, сповненого нових надій

До речі, поширені в Україні і багатьох європейських містах екоакції «Зроби місто чистішим» зі збиранням сміття в лісах і біля водойм навесні — один із сучасних проявів великого весняного прибирання й очищення.  

Фото: Shutterstock

Традиції весняного очищення в Польщі

Польща має багату палітру весняних обрядів очищення, які поєднують дохристиянські вірування з католицькими практиками. 

Наприклад, Мажанна (Marzanna) — ритуальне втоплення опудала богині зими й смерті. Це спосіб відреагувати на зимову депресію. Люди символічно знищують усе, що асоціюється з холодом і темрявою, щоб психологічно підготуватися до нового циклу

Великоднє прибирання (Wielkanocne porządki) у Чистий четвер передбачає миття вікон — щоб «світло могло вільно увійти в дім»; викидання або даріння старих речей — особливо тих, які не носилися протягом року; прибирання хліва, балконів, півніц. Адже якщо в будинку безлад, то й у душі буде хаос.  

Ритуал «Поливаний понеділок» (Śmigus-Dyngus) — очищення водою. У перший після Великодня понеділок хлопці поливають водою на вулиці дівчат. Вода в цьому обряді — символ життєвої сили. У давнину вірили, що дівчина, яку облили, буде здоровою і гарною. Сьогодні це веселий фестиваль, але на глибинному рівні він досі працює як спосіб «промити» зимову апатію. Сміх і фізична активність запускають вироблення ендорфінів.  

Фото: Museum Wsi Kieleckiej

Чому після прибирання ми почуваємось краще

Прибирання — хороший спосіб проявити контроль над простором. На деякі обставини в житті ми не можемо впливати, і це вводить в стан тривоги. Але в наших силах зробити простір навколо нас чистішим, організувати його під потреби й красиво. Це піднімає настрій і навіть вселяє почуття гордості.

Плюс прибирання потребує роздумів над тим, куди покласти ту чи іншу річ, як організувати процес і простір. Це завантажує наш мозок, перемикає, і неприємні важкі думки відступають.

Прибирання — класичний приклад «зовнішнього впливу на внутрішнє». Коли людина прибирає, вона відчуває, що контролює своє життя, що особливо важливо під час війни, кризи та після важкої зими
20
хв

Весняне очищення: як у різних культурах світу навесні позбуваються зайвого

Sestry

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Проблеми із сусідами в Польщі: куди звертатися за допомогою?

Ексклюзив
20
хв

Куди віддати старі речі в Польщі?

Ексклюзив
20
хв

Як записатися в дитячий садок у Польщі в 2025 році? Правила й терміни рекрутації

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress