Славомір Сєраковський

Нещодавні вибори у Туреччині продемонстрували не лише незадоволення авторитетним президентом країни Реджепом Ердоганом, але й стали важливим уроком для опозиційних партій, які мають труднощі із пошуком ефективних кандидатів та проведенням ефективних кампаній. 

Ще один приклад — місцеві вибори у Польщі, які відбулись 7 квітня. Вони стали першим сигналом відносного зміцнення демократичних партій після торішніх парламентських виборів, коли ліберальна коаліція нарешті відправила у відставку антиліберальний уряд партії «Право і справедливість» (ПіС).

Для коаліції прем'єр-міністра Дональда Туска ці вибори стали своєрідним референдумом за результатами перших чотирьох місяців її правління 

Водночас ці місцеві вибори мають чимале практичне значення. Велика частина національної політики здійснюється відповідно до ухвалених на субнаціональному рівні рішень. Там само розподіляються кошти Євросоюзу. І, зрозуміло, є сотні посад, які мають обійняти місцеві політики.  

На цих виборах ПіС отримала 34,3% голосів, партія Туска «Громадянська платформа» — 30,6%, блок «Третій шлях» — 14,25%, «Конфедерація» — 7,25%, а «Ліві» — 6,3%. Партії, які входять до правлячої коаліції, перемогли майже у кожному зі 100 найбільших польських міст, як це зазвичай і відбувається з лібералами на муніципальних виборах. Крім того, порівнюючи із результатами торішніх парламентських виборів (36% і 31%), підтримка ПіС зменшилась відносно «Громадянської платформи».

Оскільки партія «Право і справедливість» отримала загалом найбільший відсоток голосів, результати виборів можна трактувати по-різному. При цьому мало хто вважає Туска та партнерів («Третій шлях» і «Лівих») переможцями. Втім, якщо ПіС і може заявляти про якусь перемогу, то вона, очевидно, піррова. У 2018 році ця партія перемогла у дев'ятьох із 16 воєводств Польщі, а тепер два з них вона втратила. 

Тим часом правляча коаліція підтвердила своє домінування, показавши, що її підтримка може зростати навіть за низької явки (близько 52% проти 75% на загальних виборах). Не менш важливо, що місцеві вибори укріпили позиції партії Туска всередині правлячої коаліції, особливо щодо «Лівих». Відносно високий рівень підтримки Магди Беят («Ліві») на виборах мера Варшави став радше виключенням, ніж правилом. Правильною виявилась думка експертів «Лівих», які багато років говорили, що тріумвірат лівих чоловіків (Влодзимежа Чажастого, Роберта Бедроня й Адріана Зандберга), які робили акцент на захисті прав жінок, відштовхує багатьох прихильників цієї партії. 

Хоча «Третій шлях» називає свій результат успіхом, частка цієї партії у загальній кількості голосів виявилась на 9,5 процентних пунктів нижче за показник Польської народної партії (ПНП) у 2018 році (у 2023 році ПНП об'єдналася із «Польщею 2050» у виборчий блок «Третій шлях»). Попри високі показники у передвиборчих опитуваннях, націоналістична антиукраїнська партія «Конфедерація» отримала слабкий результат — 7%.

Все це означає, що «Громадянській платформі» буде складно програти у президентській гонці 2025 року. Її кандидат на посаду мера Варшави, Рафал Тшасковський, впевнено виграв із результатом 57%, а кандидат ПіС, Тобіаш Бохеньський, набрав трохи більше 20%. Ще один можливий кандидат — Шимон Головня з «Третього шляху», маршалок польського Сейму. Хоча він втратив значну частину своєї популярності через занадто самовпевнену поведінку. Його нещодавнє рішення відкласти до закінчення виборів розгляд законопроєктів про захист права на аборт було розкритиковане суспільством. Результати виборів стали хорошим знаком не лише для «Громадянської платформи», але й загалом для польської демократії.

Поки партію ПіС не виженуть із президентського палацу, Польща не зможе впевнено рухатись вперед шляхом відновлення принципів верховенства права після багатьох років поганого правління популістів

Гарні новини для «Громадянської платформи» принесли й вибори у Кракові. До недавнього часу цим містом, яке є другим за чисельністю населення у Польщі, керував незалежний політик Яцек Майхровський. Але він йде на пенсію. У другий тур виборів вийшли Олександр Мишальський (37,2%) від «Громадянської платформи» і незалежний кандидат Лукаш Гібала (26,8%).

У Познані, ще одному великому місті, кандидат у мери від «Громадянської платформи» Яцек Яськовяк набрав менше голосів (43,7%), ніж очікувалось, і не зміг виграти у першому турі. Та будь-хто, хто спостерігав за діями кандидата від ПіС, розуміє, що Яськовяк у реальності змагається сам із собою. Під його керівництвом проводилась масштабна перебудова міста, яка викликала чимало розголосу і яка буквально гарантувала поразку будь-якого іншого політика. Яськовяк завжди був більше менеджером-технократом, аніж політиком, що ідеально для фінансової столиці Польщі. 

Іншими словами, стабільний, на перший погляд, рівень підтримки партії ПіС, можливо, є ілюзією. У кращому випадку ця політична сила може радіти, що її підтримка не знизилась ще більше.

Єдина партія, яка має суттєві причини для оптимізму, — це «Громадянська платформа». Це гарні новини для Польщі, а також для України й Європи загалом 

Copyright: Project Syndicate, 2024‍