Ексклюзив
20
хв

Оксана Шоорлеммер: «Німців шокує, що в українців може бути три-чотири дипломи. Особливо на тлі інших біженців»

Чи продовжує Німеччина приймати біженців з України? Чи готова до можливої нової хвилі мігрантів, якщо в країнах Балтії почнеться криза? Які перспективи у тих українців, які опинились в Німеччині від початку повномасштабного вторгнення? У кого з них є шанси закріпитися і як? В якому психічному стані знаходяться наші біженці?

Kateryna Kopanieva

Люди в Берліні вийшли до Бранденбурзьких воріт підтримати українців, 5.03.2025. Фото: RALF HIRSCHBERGER/AFP/East News

No items found.

Support Sestry

Even a small contribution to real journalism helps strengthen democracy. Join us, and together we will tell the world the inspiring stories of people fighting for freedom!

Donate

Влада Німеччини прогнозує нову хвилю українських біженців. Таке повідомлення з'явилось у німецькому виданні Welt. Невтішний прогноз директора Асоціації північнонімецьких житлових компаній (VNW) Андреаса Брайтнера пов'язаний з рішенням Дональда Трампа призупинити військову допомогу Україні, що вже в найближчому майбутньому спричинило б брак ракет для систем ППО й наразило б цивільне населення України на ще більшу небезпеку. І хоча військову допомогу Україні Трамп відновив, ризик, що Німеччині (як і іншим країнам Європи) ще доведеться приймати нових українських біженців, залишається — ніхто не може бути впевнений, до яких саме наслідків може призвести непередбачувана політика нового президента США.

За словами Брайтнера, влада німецьких земель Мекленбург-Передня Померанія і Гамбург вирішила про всяк випадок підготувати місця для розміщення українців. 

Це в інтерв'ю Sestry підтверджує Оксана Шоорлеммер, засновниця організації Nord Haus UA, яка допомагає Україні й українським біженцям. Оксана — українка, яка багато років живе у німецькому місті Шверін. З початком повномасштабного російського вторгнення вона запустила декілька проєктів допомоги українцям, які прибувають до Німеччини. Також Оксана є директоркою журналу Business Woman — видання для успішних українок у Німеччині.

Sestry Оксана Шоорлеммер розповіла, які проблеми, перспективи й можливості зараз є в Німеччині для українських біженців і як вони цими можливостями користуються. 

Оксана Шоорлеммер. Приватний архів

«Німеччина велика, місце завжди знайдеться»

— Питання про нову хвилю біженців з України справді обговорюється владою, — розповідає Оксана Шоорлеммер. — Ніхто не знає, чого чекати — і Міністерство внутрішніх справ розглядає різні сценарії.

На нашій землі Мекленбург-Передня Померанія є порожні приміщення, які зарезервовані владою на випадок нової хвилі людей з України

Так було і після першої хвилі у 2022 році: влада готувалася, що у разі загострення ситуації сюди знов почнуть масово прибувати біженці. На жаль, так і сталося. 

Це завжди залежить від подій в Україні. Наприклад, коли восени 2024 року Росія посилила бомбардування Харкова, до нашої організації почали звертатися саме з цього регіону. Багато дзвінків було і після скандалу в Овальному кабінеті. Люди злякалися, що стане ще гірше.

— Українців приймають на тих самих умовах, що й у 2022 році?

— Так, але у багатьох землях вже може не бути місць. Це не розповсюджується на людей, які їдуть до близьких родичів. Наприклад, якщо після початку війни сюди приїхала жінка, а зараз вона хоче забрати з України своїх батьків чи дітей, вона може це зробити навіть якщо на землі, де вона знаходиться, не залишилося місць. З тими, у кого близьких родичів тут немає, ситуація інша. Якщо людина приїхала до певного міста, але з'ясувалося, що ця федеративна земля вже не приймає, її відправлять на іншу землю. Ситуація із місцями швидко змінюється.

— А якщо місць не буде на жодній землі?

— Поки що такого не було: Німеччина велика, десь місце завжди знаходиться. Але вибору у людини в такому разі немає: якщо кажуть їхати, наприклад, до Берліна, ти не можеш сказати, що хотів би до Мюнхена.

— Знаю, що більшість українців у Німеччині самі шукають квартири під оренду. Чи є шанс, що з цим допоможе влада?

— Так, але пошук може зайняти багато часу, бо вільного житла майже немає. 2022 року все було інакше: у перші тижні повномасштабної війни мені дзвонили сотні німців (зокрема й дуже забезпечені люди) і пропонували свої квартири та будинки для українців — безоплатно. Моя подруга віддала свій п'ятизірковий готель… 

Пізніше з'явилася програма: тим, хто розміщував українців, держава компенсувала орендну плату. Програма діє і зараз, але ті, хто хотів здати квартири за такою схемою, вже це зробили. До того ж у Німеччині є певні норми: мінімум 12 квадратних метрів житлової площі на людину. Відповідно, у сім'ї з двома-трьома дітьми має бути велика квартира, знайти яку складно.

— А де мешкають люди, які не знайшли постійне житло?

— У нас їх спершу приймає готель «Європа». Після першого дня в готелі українець подає запит до мерії — і якщо підтверджується, що земля, на яку він приїхав, приймає біженців, починається оформлення документів. Поки і сама людина, і координатори (це може бути Червоний Хрест чи, наприклад, наша організація) шукають житло, її можуть розмістити у гуртожитку чи іншому спеціально обладнаному для українців приміщенні. 2022 року це були і школи, і актові зали з наметами…

За час повномасштабної війни Німеччина прийняла найбільшу кількість українців — понад 1 110 600. Фото: AP/Associated Press/East News

Правила для українських біженців стали жорсткішими

— Поширена думка, що в Німеччині українці можуть «вічно ходити до школи й отримувати соціальну допомогу». Під школою маються на увазі інтеграційні мовні курси. Статистика працевлаштування українців у Німеччині поки що не дуже вражаюча. Чи є у цьому частка правди?

— На жаль, є — деякі люди справді не хочуть працювати.

Німеччина — єдина країна в ЄС, де українцям досі у повному обсязі виплачують бенефіти: це і виплати на життя (450 євро на місяць на дорослу, 250 на дитину), і житло, оренду якого повністю покриває держава

Частина біженців вважає, що їхня зарплата (а якщо не знаєш німецької, то, швидше за все, це буде саме мінімальна зарплата) практично дорівнює виплатам, і тому не поспішає шукати роботу. Але здебільшого так поводяться ті, хто і в Україні шукав можливості нічого не робити. А ті, хто працював, розвивався, і в Німеччині роблять те саме. Тому хтось за рік з нуля вивчив німецьку до рівня В2, а хтось ось уже три роки не може скласти іспит на А2 чи В1.

Нині правила для українських біженців стали жорсткішими — «ходити до школи» вічно тепер не вийде. Раніше, склавши німецьку на В1, людина могла бути впевненою, що зможе вчитися далі на В2. Зараз держава оплачує курс В2, тільки якщо переконаєш джоб центр, що тобі це дійсно необхідно. Наприклад, доведеш, що твоя спеціальність дуже потрібна, а ще краще — покажеш запрошення на роботу чи практику. У такому разі, найімовірніше, дадуть довчитися. Якщо ж довести потребу не вдалося, — відправлятимуть на роботу.

Тому для активних людей, які виконують усі вимоги інтеграційної програми, джоб центр — це допомога, а для тих, хто шукає можливість нічого не робити — стрес, адже постійно потрібно приходити та звітувати, як відбуваються пошуки роботи

— У якій сфері українець з рівнем німецької В1 може знайти роботу у Німеччині?

— Це може бути ресторан, кафе, готель. У місті Шверін є два Макдональдси, і практично весь персонал там — українці. Наших хочуть брати, бо працюють швидко, ефективно і не виставляють додаткових умов (біженці із Сирії, наприклад, не можуть торкатися свинини). З В1 це може бути й робота в офісі або волонтерській організації. Якщо рівень мови нижче, це — клінінг, склади, кухні в готелях.

Але якщо людина вчить мову, вона має всі шанси знайти хорошу роботу. Можливості в Німеччині є. Наприклад, вища школа, в яку можна піти, маючи В2. Це безкоштовно. Там є багато різних спеціальностей (зокрема, бізнес, економіка). Вступивши до вищої школи, людина один тиждень навчається, а другий — працює, отримуючи практичні навички. Якщо працює добре, є шанс на цій роботі залишитися, отримавши паралельно диплом європейського зразка. У такій школі зазвичай навчаються чотири роки (якщо успішність дуже хороша, можливо і менше). Це можливість, наприклад, для тих, хто в Україні був юристом чи економістом, — і тут за допомогою вищої школи може стати фінансовим радником. У Німеччині це зараз дуже популярна професія. Можна вивчитися і на медсестру — на це також завжди є попит.

Українські біженки працюють на кухні одного з німецьких ресторанів, 2024. Фото: Uwe Anspach / DPA / dpa Picture-Alliance via AFP/ East News

— Як німецькі роботодавці ставляться до українських дипломів?

— Добре, якщо диплом підтверджено у Німеччині. Зробити це можна. Потрібно скласти іспит з німецької на В2 та подати заяву на визнання свого диплома до Центрального регістру Європейського Союзу. Допомагаючи з цим українцям як держрадник із визнання іноземних дипломів, я запустила проєкт, який ми назвали «Шанс для землі Мекленбург-Передня Померанія». Суть проєкту в тому, що ми не лише допомагаємо людині підтвердити диплом, а й одразу шукаємо для неї роботу. Ми створили цілі каталоги українців різних спеціальностей та підшукували для них вакансії. Допомагали їм писати резюме, супроводжували на співбесіді. Німців, до речі, шокує, що в деяких українців є по три-чотири дипломи. Особливо після біженців із Сирії, багато з яких навіть не закінчили школу.

Проєкт допоміг знайти роботу сотням українців — серед них багато лікарів та вчителів. Оскільки до Німеччини приїхала величезна кількість дітей, вчителі зі знанням української мови були затребувані. Щоправда, згодом стало зрозуміло, що українські інтеграційні класи були помилкою, бо інтеграції саме і не відбувалося. Навчання проходило українською, і діти між собою спілкувалися лише українською — відповідно, у німецькій не було жодного прогресу. Коли батьки почали це розуміти, вони стали самі просити перевести їхніх дітей до звичайних німецьких класів, адже іспити вони потім складатимуть нарівні з німецькими дітьми.

Багатьом українцям необхідна психологічна допомога

— Повертаючись до спеціальностей, можу сказати, що ще потрібні україномовні психологи, які можуть працювати як з дорослими, так і з підлітками. Багатьом українцям потрібна психологічна допомога. На початку повномасштабного вторгнення у нас на всю землю, де проживає понад мільйон людей, знайшлося лише шість україно- чи російськомовних психологів. Це була величезна проблема, адже були випадки, коли діти кидалися з ножем на батьків, одна українка взагалі повісилася… 

Стрес стає причиною тяжких хвороб і несвоєчасного лікування. За час війни ми вже поховали шість українок, які померли від раку. Жінки не звертали уваги на тривожні симптоми, не обстежувались, а потім вже було надто пізно. Страшно згадати, як ми потім відправляли їхніх дітей назад до України, бо родичі залишилися тільки там…

Зараз завдяки програмі Міністерства соцполітики чимало українок, які приїхали сюди з дипломами педагогів, закінчили спеціальний курс і стали коучами. Ще один приклад того, як люди змогли влаштуватися за фахом і зараз допомагають іншим.

— Яким категоріям українців, за вашими спостереженнями, швидше вдається знайти роботу й влаштувати своє життя?

— Тим, хто в Україні втратив все. Вони розуміють: назад шляху немає і роблять усе, щоб побудувати життя заново. Є неймовірні історії. Наприклад, Наталя, яка приїхала сюди з двома дітьми. Її чоловік загинув на війні, у неї невдовзі після цього виявили рак. Вона не здалася, і, проходячи хіміотерапію, паралельно активно вивчала німецьку. Склала іспит на В2 і після того, як лікування було завершено, знайшла роботу в компанії з догляду за людьми похилого віку. Зараз Наталя вже стала завідувачкою відділення. Такі приклади вражають і нас, і німців. Останні знову ж таки порівнюють українців із сирійцями:

Якщо із Сирії приїжджають здебільшого молоді чоловіки із сім'ями (там у небезпеці, скоріше, залишаться літні, тоді як молодих чоловіків вивезуть, щоб вони продовжували рід), то з України приїжджають переважно жінки з дітьми — і багато хто з них за три роки встиг більше, ніж чоловіки з інших країн за десять.

Ще я щиро захоплююсь нашими підприємицями. Наприклад, жінки, які працювали в Україні в сфері краси, тут ані дня не сидять на виплатах — відразу знаходять клієнтів, багато хто відкриває свої салони.

Федеральний міністр праці Губертус Хайль (праворуч) вітається з Альоною Каменюк, біженкою з України, під час візиту до дитячого садка. Позаду — посол України в Німеччині Олексій Макеєві Карл-Йозеф Лауманн, міністр праці, охорони здоров'я та соціальних справ землі Північна Рейн-Вестфалія. Фото: Rolf Vennenbernd / DPA / dpa Picture-Alliance via AFP/East News

Німецький паспорт можна отримати вже після трьох років безперервної роботи в Німеччині

— Напевно, місцевим подобається український сервіс…

— Подобається. Але й конкуренція серед наших вже велика. Тут є один не дуже приємний момент. Ті ж сирійці теж відкривають салони й нормально співіснують одне з одним — вони вважають, що заробітку всім вистачить. А от українці (особливо ті, хто приїхав до Німеччини до війни), не завжди раді появі своїх земляків на ринку. Доходить навіть до того, що пишуть на своїх же скарги.

Я завжди в таких випадках кажу, що ми не можемо просити країну бути до нас толерантною доти, доки наші співвітчизники їдять одне одного

Загалом українцям на німецькому ринку праці раді. Усі ці інтеграційні програми існують не просто так — населення Німеччини старіє. Розрахунки показують, що вже у 2036 році понад вісімдесят відсотків населення буде у віці 60+. Німеччині дуже потрібні люди працездатного віку.

— Разом з тим наразі українці перебувають у Німеччині в статусі тимчасового захисту, який не є одним з іміграційних маршрутів. Чи мають ті, хто хоче залишитися в Німеччині, шанс це зробити?

— Варіанти є. Наприклад, поки що діє закон, за яким німецький паспорт можна отримати вже після трьох років безперервної роботи в Німеччині. Якщо всі три роки ти справно сплачував податки й разом з цим знаєш німецьку на В2, плюс складеш іспит з політології, можна стати громадянином цієї країни. Що буде з тими, хто не працює, поки не відомо. Я говорю «поки», бо з приходом нової влади міграційне законодавство може змінитися.

На жаль, зараз у країні дуже сильні праві настрої, а це впливає і на ставлення до мігрантів загалом, і на їхні подальші перспективи

— Як німці реагують на останні події у світі? У країнах Балтії серйозно обговорюють підготовку до можливої війни.

— Нещодавно мій 14-річний син прийшов зі школи і сказав: «Мамо, ми маємо готуватися до війни»

Їм оголосили, що у школах з 14 років розпочнеться військова підготовка. Уряд збільшує витрати на обороноздатність, про це зараз справді багато говорять. При цьому відсотків 60 німців і чути не хочуть про війну. Вони «втомилися» від війни в Україні і поготів не готові думати про те, що війна може прийти до їхнього дому. На жаль, багато людей не вчили історію і не хочуть думати. Тому ультраправа проросійська AfD (партія «Альтернатива для Німеччини») і набирає популярності. Якщо подивитися, як на останніх виборах голосували люди, можна побачити, що поділ проходить за колишнім кордоном між НДР та ФРН — східна Німеччина підтримала AfD. Ось така сумна, навіть страшна тенденція.

No items found.
Р Е К Л А М А
Join the newsletter
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

A Ukrainian journalist with 15 years of experience. She worked as a special correspondent for the national Ukrainian newspaper «Facts», covering emergencies, high-profile court cases and writing about prominent people, as well as the lives and education of Ukrainians abroad. She has also collaborated with a number of international media outlets.

Support Sestry

Even a small contribution to real journalism helps strengthen democracy. Join us, and together we will tell the world the inspiring stories of people fighting for freedom!

Donate

Over the past week, former President Donald Trump has mentioned various figures regarding the military aid the United States has provided to Ukraine over three years of war. He has cited amounts such as $500 billion and $350 billion.

According to estimates by the "Economists for Ukraine" group, the military aid transferred by the U.S. to Ukraine amounts to $18.3 billion. An additional $32.6 billion represents direct budgetary support in the form of reimbursements, which was distributed, among other means, through the World Bank. Meanwhile, the U.S. government has assessed the total volume of its military aid to Ukraine at $65.9 billion.

— We analyzed a vast amount of publicly available data and identified the reasons for discrepancies in the reported figures, — explains Anastassia Fedyk. — When considering only military aid, our experts assessed all the equipment and technology Ukraine was set to receive, taking into account their condition, age, and usability. It makes a significant difference whether equipment was newly manufactured by American companies last year or if it had been out of use for over a decade and was marked for decommissioning. Evaluating all such equipment at the same value is incorrect.

"In 2024, the total amount of military aid to Ukraine constituted 0.25% of the U.S. annual federal budget" — Anastassia Fedyk

For instance, while the U.S. Department of Defense reports that it has transferred $31 billion worth of weapons and ammunition to Ukraine (under the Presidential Drawdown Authority, which allows the U.S. president to provide military aid from Pentagon stockpiles without congressional approval), the majority of this equipment was outdated and no longer in use by the U.S. Armed Forces. According to expert estimates, the actual value of this aid is around $12.5 billion.

Another crucial aspect to consider when calculating expenses is how much the United States has gained in profit or other benefits by providing aid to Ukraine.

— We plan to analyze this aspect in detail in our next study and evaluate the specific economic benefits the U.S. has gained from military and financial support to Ukraine. This includes increased profits for the defense industry and new contracts for American companies, — notes Anastassia Fedyk.

Scholars from the University of California, Berkeley, the Stockholm School of Economics, Minerva University, and the AI for Good Foundation worked on the report for approximately two months. "The main goal of this study is to prevent disinformation and the spread of false data regarding U.S. aid to Ukraine. It also aims to demonstrate, using concrete figures, that European countries and the United Kingdom have provided Ukraine with equipment, weapons, and other types of aid in proportions comparable to the U.S. contribution," Fedyk explains. Notably, the European Union estimates the total volume of its financial, military, and humanitarian assistance at $145 billion, while the United Kingdom has provided nearly $16 billion.

Why, then, does former U.S. President Donald Trump exaggerate the aid figures so drastically? According to Anastassia Fedyk, this may be an attempt to negotiate more favorable terms in upcoming resource agreements or a strategy to discredit the previous administration by portraying its policies as unprofessional and wasteful. Specifically, Trump may be trying to create the impression that his predecessors neglected American citizens while allegedly spending "enormous" amounts to support Ukraine, which is suffering from the war with Russia.

— That is why it was important for us to present accurate data — specific amounts, figures, and facts — to show the real state of affairs. We wanted to prove that American citizens were not deprived of access to social or government services due to aid to Ukraine, explains Anastassia Fedyk.

On the contrary, many people gained jobs, and companies involved in the production and supply of aid expanded their manufacturing capacities and contributed to budget revenues

In her opinion, the results of this analysis will also be useful for Ukraine, as they will allow for negotiations on equal terms, provide a better understanding of the real value of the aid received, and prevent manipulations regarding its scale.

The researchers from "Economists for Ukraine" also analyzed allegations of corruption and possible embezzlement of funds coming from the U.S.

They found that the level of corruption associated with the use of American aid is among the lowest compared to all other countries that have received support from the United States

— Accusations of corruption can harm Ukraine’s reputation as an aid recipient. However, thorough audits indicate that Ukraine has handled the provided funds responsibly. Moreover, budgetary assistance was granted in the form of expense reimbursements based on receipts. This should be emphasized to prevent the formation of a negative image, which some try to impose, notes Professor Fedyk.

In her view, American citizens' attitudes toward Ukraine have not deteriorated, but many still do not fully understand the actual scale of aid provided to Ukraine. Americans continue to support Ukraine and consider their assistance important and beneficial. Therefore, it is crucial to spread truthful information to avoid misunderstandings, even when high-ranking officials fuel such misunderstandings.

Economists for Ukraine is a non-partisan economic think-tank, part of the AI for Good Foundation, a US 501(c)(3) Public Charity whose mission is to promote economic and community resilience. The Economists for Ukraine network includes more than 400 economists representing the world’s leading academic, scientific, and economic institutions.

20
хв

How Much Did U.S. Aid to Ukraine Really Cost? A Study by Economists for Ukraine

Olga Pakosh

Three years of war is, without exaggeration, a true struggle for all nations. Some are ready to stand side by side with Ukraine until victory, some have begun to momentarily doubt what to do next, and some have completely lost faith. Yet there are those who never cease to do good for the benefit of Ukraine and the entire free world. Thousands of Ukrainian and Polish women make invaluable contributions to the triumph of democracy every day. Despite the exhaustion of three years of war, they continue their relentless work for the sake of a brighter future. And we, the international magazine Sestry.eu, tell the stories of these incredible women who change the world for the better every day.

In 2024, the editorial team of Sestry.eu established a special award, «Portraits of sisterhood», to honour women who, through their active civic stance and willingness to sacrifice, do everything possible to help those who need it most.

<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/65cc6e8f39be6e9d65fcf154_Sestry.eu_Portretysiostrzenstwa250mini.avif">«We are all not competing but cooperating». Sestry.eu has announced the winners of the «Portraits of sisterhood» award</span>

This year, the award ceremony will take place on March 4th 2025 in Warsaw. The Honourable Chapter has selected 12 nominees. From these, the laureates of the «Portraits of sisterhood» award will be chosen - a Ukrainian and a Polish woman as the embodiment of close mutual support and cooperation in Polish-Ukrainian dialogue, as well as an example of true sisterhood.

Honourable committee of the «Portraits of sisterhood» award:

  • Dominika Kulczyk, entrepreneur, President of the Kulczyk Foundation
  • Agnieszka Holland, Polish film director
  • Kateryna Bodnar, wife of the Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary of Ukraine to the Republic of Poland
  • Natalka Panchenko, leader of «Euromaidan-Warsaw», chairperson of the Stand with Ukraine Foundation
  • Adriana Porowska, Minister for Civil Society Affairs
  • Myroslava Keryk, President of the Board of the «Ukrainian House» Foundation, Warsaw
  • Myroslava Gongadze, head of broadcasting for Voice of America in Eastern Europe
  • Bianka Zalewska, Polish journalist
  • Elwira Niewiera, Polish film director
  • Kateryna Glazkova, Executive Director of the Union of Ukrainian Entrepreneurs
  • Joanna Mosiej, Editor in Chief of Sestry.eu
  • Maria Górska, Editor in Chief of Sława TV

Nominees for the «Portraits of sisterhood» Award, Poland:

Agnieszka Zach, Polish volunteer

Photo: Agnieszka Rodowicz

Before the full-scale war in Ukraine, Agnieszka Zach worked as a guide in Poland’s largest nature reserve - Biebrza National Park. She was raising four children and building a house. On February 24th 2022, her life changed drastically. She decided to dedicate herself to helping Ukrainians. In one of her homes, she sheltered women with children fleeing the war. Later, she began travelling to Ukraine as a volunteer. For nearly three years, Agnieszka has been delivering humanitarian aid to the military on the frontlines. Regardless of the weather conditions, she walks barefoot - earning her the nicknames «Barefoot» or «Witch».

Anna Lazar, curator, art historian, translator

Photo: Private archive

Anna Lazar is a Polish curator, art historian, literary translator, and public figure who has been building cultural bridges between Poland and Ukraine for many years. She is a member of the Women’s Archive of the Institute of Literary Research of the Polish Academy of Sciences and the Polish section of AICA. She graduated in Ukrainian and Polish philology, as well as in art history, from the University of Warsaw. For seven years, she served as Deputy Director of the Polish Institute in Kyiv. In her interdisciplinary projects, Lazar combines contemporary art with historical and social reflection. Her translation portfolio includes both classical and modern works of Ukrainian literature.

Anna is also engaged in voluntary work. Her activities bring together artists, writers, and thinkers from both countries, broadening the context of Ukrainian culture.

Monika Andruszewska, war correspondent and volunteer

Photo: private archive

Polish war correspondent and volunteer Monika Andruszewska has lived in Ukraine since the Revolution of Dignity. In 2014, she joined volunteers travelling to eastern Ukraine. In her reports, she actively covered everything that was happening on the frontline. She witnessed combat operations in the Donetsk airport area. When the full-scale war began, Monika Andruszewska risked her life to evacuate 30 Ukrainians from under shelling in Irpin, near Kyiv.

Monika is now actively involved in voluntary work and, in collaboration with the Lemkin Centre (Warsaw), is collecting evidence of Russian war crimes in Ukraine. For her achievements, she has been awarded Poland’s Gold Cross of Merit, the Stand With Ukraine Awards, and the Polish Journalists Association award for her report «Bierz ciało, póki dają» (from Polish: «Take the body while they are still giving it»), dedicated to Ukrainian mothers searching for their sons who have gone missing in the war.

Anna Dąbrowska, president of the Homo Faber association

Photo: private archive

Anna Dąbrowska is the President of the Lublin-based Homo Faber association and Co-Chair of the Migration Consortium. She works on issues concerning the impact of migration on local communities and develops integration policies at the city level. She is also a co-founder of «Baobab» - a social meeting space for communities in Lublin.

Olga Piasecka-Nieć - psychologist, president of the «Kocham Dębniki» foundation

Photo: private archive

Founder and President of the «Kocham Dębniki» («I Love Dębniki») foundation. Today, the foundation supports over 1300 Ukrainian families. In February 2022, she put her life and career on hold to stand with Ukrainian women and families seeking refuge from the war in Poland.

Olga strives to help Ukrainian women and their children rebuild their shattered lives. She believes that the ability to turn crisis into strength and growth depends on a supportive environment and community: «What I actively aspire to achieve is for this experience to be passed on. And it is happening! Women returning to Ukraine take with them what they have learned here and incorporate it into their lives. They build new communities around them, using the knowledge they have gained here».

Anna Suśka-Jakubowska

Photo: private archive

Since 2013, Anna Jakubowska has worked at the Camillian Mission for Social Assistance, coordinating a project to prepare apartments for the homeless. Following the outbreak of the full-scale invasion, she was responsible for temporary accommodation for refugees at the social boarding house «Saint Lazarus» and helped refugee families settle into rented flats.

Nominees for the «Portraits of sisterhood» Award, Ukraine:

Yuliia «Taira» Paievska - servicewoman, paramedic

Photo: private archive

Yuliia Paievska, known by the callsign «Taira», provided medical aid to participants of the Revolution of Dignity. As the leader of the volunteer paramedic unit «Taira’s Angels», she conducted tactical medical training on the frontline from 2014 to 2018. On March 16th 2022, during the defence of Mariupol, she was captured by Russian forces and was released on June 17th 2022.

In 2023, Yuliia Paievska became a laureate of the International Women of Courage award. The US State Department honoured her with the title of «The World’s Bravest Woman». Additionally, she received an award at the «Invictus Games» in Germany. She has been decorated with the President of Ukraine’s distinction «For Humanitarian Participation in the Anti-Terrorist Operation» and the «People’s Hero of Ukraine» order. Currently, Taira has joined the 13th Brigade of the National Guard of Ukraine, «Khartia».

Olena Apchel - film director, servicewoman

Photo: private archive

Olena Apchel is a theatre scholar, director and volunteer. She actively participated in the Revolution of Dignity - both at the Kyiv and Kharkiv Maidans. From 2021 to 2022, she headed the social programmes department at Warsaw’s «Nowy Teatr». During this time, she became one of the active members of the Ukrainian volunteer community in Poland. In the Autumn of 2022, she moved to Berlin, where she worked as co-director of Theatertreffen, the largest theatre festival in the German-speaking world.

After three years abroad, Olena Apchel returned to Ukraine. In May 2024, she joined the Armed Forces of Ukraine.

Mariana Mamonova - former Kremlin captive, psychotherapist, founder of a charity foundation

Photo: private archive

Mariana Mamonova joined the military in 2018, where she met her future husband, a National Guard service member. In the spring of 2022, the military medic was captured while three months pregnant. She was exchanged just three days before giving birth.

Following her release, Mamonova founded a charity foundation to assist women who have survived Russian captivity. Helping these women has become not just her job but her life's mission: «The goal of our foundation is to support women who have endured captivity. To help them rehabilitate - mentally, physically, and spiritually». The foundation also provides assistance to pregnant wives of service members, pregnant veterans, and pregnant women who have lost their husbands in the war.

Olga Rudnieva - CEO of Superhumans Center

Photo: private archive

Olga Rudnieva is the CEO and co-founder of the Superhumans Center, a clinic providing psychological assistance, prosthetics, reconstructive surgery, and rehabilitation for people affected by war. From the first days of the war, she led the largest logistics hub in Europe - HelpUkraine Center, created in partnership with Nova Poshta, Rozetka, and the TIS terminal.

From 2004 to August 2022, she served as the director of the Olena Pinchuk Foundation and was the coordinator of the sexual education space, Dialog Hub. She is also a co-founder of Veteran Hub, a centre providing comprehensive services for veterans.

Under Olga’s leadership, some of the most extensive media campaigns and charitable concerts have taken place, including performances by Elton John, Queen, and Paul McCartney. Over the past seven years, she has consistently been listed among Ukraine’s most successful women by NV and Ukrainska Pravda. In 2024, Olga was included in the BBC’s Top 100 Women of the Year.

Oleksandra Mezinova - director and founder of the «Sirius» animal shelter

Photo: private archive

Oleksandra Mezinova manages the «Sirius» shelter in Fedorivka, near Kyiv. Before the war, it was home to 3500 animals. Currently, the shelter houses just over 3200 - despite military personnel and volunteers constantly bringing in rescued cats, dogs, and other animals. Each month, the shelter takes in around 50 to 60 animals, many from frontline areas and combat zones. The shelter is involved in rescuing, treating, sterilising, and rehoming animals, as well as conducting educational and awareness-raising work. Additionally, «Sirius» supports low-income pet owners, mini-shelters, and their caretakers, who are often elderly people.

This year, the shelter marks its 25th anniversary. Over this time, more than 13 thousand animals have been rescued, with over 10 thousand finding loving homes. In 2023, «Sirius» received the honorary award «Choice of the Country». In 2022, its founder, Oleksandra Mezinova, was awarded the Order of Princess Olga.

Liudmyla Huseinova - human rights defender, head of the NGO «Numo, Sestry!»

Photo: Sasha Maslov

Since the beginning of the occupation, from 2014 to her arrest in 2019, Liudmyla Huseinova cared for children from a disbanded orphanage in the occupied Novoazovsk district. She brought them clothes, as well as Ukrainian books and postcards from free Ukrainian territory. She also assisted Ukrainian soldiers defending Mariupol at the time. She received a signed Ukrainian flag from them, which she managed to smuggle into the occupied territory and hide. The flag was not discovered during a search and remains hidden to this day.

Following her arrest in 2019, she was taken to «Isolation» and later transferred to the Donetsk detention centre. On October 17th 2022, Huseinova was released as part of a «women’s exchange». She now focuses on defending the rights of those affected by conflict-related sexual violence, former civilian prisoners, and supporting women who are still in captivity or under occupation. On 6 December, she founded and took leadership of the NGO «Numo, Sestry!», which unites women who have survived captivity, conflict-related sexual violence, torture, and other consequences of Russia’s war against Ukraine.

Partners of the «Portraits of sisterhood» award:

  • Ambasada Ukrainy w Rzeczpospolitej Polskiej
  • Patronat Honorowy Prezydenta Miasta Sopot
  • Kulczyk Foundation
  • Przemysław Krych
  • Ulatowski Family Foundation
  • Federacja Przedsiębiorców Polskich
  • Fundacja PKO BP
  • Foundation Kredo
  • Fundacja Edukacja dla Demokracji
  • Polsko-Amerykańska Fundacja Wolności
  • Wspieramy Ukrainę
  • Żabka
  • YES
  • Nova Post
  • TVP Info
  • Biełsat TV
  • PAP
  • Onet
  • Espreso TV
  • NV.ua
  • New Eastern Europe
  • СУП

We also encourage our readers to take part in the voting and choose the leader who deserves the special «Portraits of sisterhood» Readers' Award. To vote, simply follow this link. Voting will be open until February 22nd 2025.

20
хв

«Portraits of sisterhood» award: Sestry to Announce winners in March

Sestry

You may be interested in ...

Ексклюзив
20
хв

«Germany - an unfavourable place for entrepreneurs, hence Ukrainians bring their social and charitable initiatives to Berlin»

Contact the editors

We are here to listen and collaborate with our community. Contact our editors if you have any questions, suggestions, or interesting ideas for articles.

Write to us
Article in progress