Ганна Типусяк

Чому діти із закордону розглядають вступ у ЗВО в Україні

Історія Валерії з Варшави

Валерія з Варшави опинилася у польській школі навесні 2022 року. Спочатку все йшло добре, але потім з’явилися проблеми з булінгом з боку однокласника: 

— Коли у вересні, після канікул, довелося повертатися в цей же клас — у мене була справжня істерика: я не могла повернутися туди, де не почувалася безпечно. Мама мене підтримала і 9-й клас я закінчила дистанційно в українській школі.

Коли стало зрозуміло, що залишатися у Польщі доведеться ще принаймні на рік, Валерія вирішила продовжувати вчитися онлайн в Україні, але уже в коледжі:

— У Польщі я пробувала знайти якийсь коледж, але через незнання мови поки що не можу вчитися тут. Тому Аграрний коледж імені Даля виявився для мене ідеальним  варіантом — у них є факультет ветеринарії, а це те, про що я завжди мріяла.

Історія Анастасії з Німеччини

Анастасія (ім’я змінено) закінчила 11-й клас української школи та паралельно 10-й клас німецької гімназії.

— Чому хотіла в Україну вступати? Щоб швидше було: у Німеччині треба ще 2 або 3 роки провчитися, щоб могти вступити у виш, тож не хотіла гаяти часу, — розповідає мама дівчини. 

Незважаючи на важкий навчальний рік через паралельне навчання у двох школах, дівчина вирішила скласти НМТ, щоб мати сертифікат на майбутнє. Вона не відкидає можливості навчання в українському виші онлайн — якщо такий формат навчання буде можливий:

— Поки що плануємо, що Настя продовжуватиме навчання в німецькій гімназії, але, можливо, наступного року вирішить вступати в Україну — з німецькими випускниками конкурувати за місця в німецьких ЗВО буде складно. А НМТ вона здала достатньо добре, щоб вступити в Україні. Ці результати діятимуть ще кілька років.

Історія Марини з Італії

Одинадцятикласниця Марина (ім’я змінено) переїхала з мамою до Італії зі Львова у січні 2024 року, куди виїхали з рідного Донецька у 2014-му. Через мовні бар’єри та відсутність відповідних навчальних закладів поблизу дівчина вирішила закінчити українську школу та скласти НМТ, щоб вступити в український ЗВО:

— Я просто не встигну нормально вивчити мову, щоб поступити в італійський університет. Ті діти, які приїхали на початку повномасштабки і вчилися в місцевій школі, мають більше шансів, бо тут при вступі більше цінується саме італійський шкільний атестат. А я НМТ здала добре, то чому б не спробувати вступити в Україну? Я добре малюю, хочу бути графічним дизайнером. В Україні є дуже хороші виші по цій спеціальності, будемо з мамою обдзвонювати прийомні комісії і з'ясовувати, чи можна там вчитися онлайн. 

‍Онлайн-навчання сьогодні — чи це взагалі можливо?

Онлайн навчання в Україні було більш широким в ковідні часи і на початку повномасштабного вторгнення. Але влітку 2023 року МОН надало нові рекомендації щодо освітнього процесу у ЗВО, які спонукали виші повертатися до навчання офлайн. Тож офіційно у вищих навчальних закладах повністю онлайн навчання немає. Так, наприклад, в університеті імені Шевченка в Києві останній навчальний рік є лише офлайн-навчання. Якщо винятки і трапляються, то надзвичайно в рідкісних випадках. 

Деякі університети зараз мають змішане навчання: практичні роботи та семінари відбуваються офлайн, все інше — онлайн. І з відвідуванням очних занять усе дуже строго: за пропуски студентів відраховують.

Данило виїхав з мамою у Німеччину на початку війни. На той момент він вже вчився на першому курсі в одному із ЗВО Києва. Зараз закінчує третій курс, вчиться онлайн. Протягом цих років дозволялося і сесію складати онлайн — це здебільшого були живі іспити перед камерою, часом завдання в гугл-класі. Але цього року є вимога — приїхати на сесію особисто. Для хлопця це означатиме — залишитися в Україні, бо так передбачено новим законом про мобілізацію.

Можливий, щоправда, варіант дистанційного (колишня заочна форма) навчання. Якщо шукати інформацію на офіційних веб-сайтах українських вишів, можна зустрітися з досить розмитими поясненнями про форми здачі екзаменів під час такого навчання. Наприклад як: «Наші студенти здають іспити онлайн або приїжджають особисто всього на 1-2 дні». Тож, щоб уточнити всі важливі деталі навчання, найкраще телефонувати напряму в прийомну комісію обраного ЗВО. Цікаво, що мало не в кожному закладі існує також телеграм-канал, на якому інформації набагато більше, ніж на офіційному сайті. Там теж можна поставити запитання щодо форм навчання та умов здачі сесій. 

В українських коледжах  вчитися онлайн все ще можливо — Валерія з Варшави розповідає про свій досвід:

— Ми вчимося в режимі реального часу. На 9.00 за Києвом підключаємося і відбувається звичайний урок з викладачем. Крім спеціальних предметів, маємо ще і звичайну шкільну математику, українську мову, історію тощо. Іспити — це зазвичай тестові завдання в гугл-класі або співбесіда з викладачем перед камерою.

Дівчина задоволена тим, як проходить навчання. Вважає, що вчитися, не виходячи з дому,  бути на зв'язку з україномовними студентами та викладачами — дуже зручно.

‍Що впливає на якість онлайн-освіти і що варто врахувати при виборі форми навчання 

— До переваг онлайн навчання безсумнівно відносимо зручність: ми можемо вчитися з будь-якої точки простору. До того ж, синхронне онлайн-навчання, яке описує Валерія, дає ще й момент соціалізації. Особливо коли йде робота в академічних групах на практичних заняттях. Це дуже відчувалося в перші місяці війни — навіть якщо не було можливості увімкнути камери, голосовий зв'язок давав відчуття причетності до групи, — розповідає Олеся Мороз, асистент кафедри біофізики та нейробіології ННЦ «Інститут біології та медицини» КНУ імені Шевченка.

Інший плюс — доступність матеріалів. Викладачі можуть кидати в чат корисні посилання, робити записи занять, студенти можуть їх зберігати. Така доступність матеріалів дозволяє студенту вчитися в його темпі, повернувшись до записів і пропрацювавши їх ще раз:

— У цьому питанні офлайн навчання навіть програє: в тому випадку ми зустрілися, щось встигли зафіксувати, а щось і не до кінця зрозуміли — і все одно  розійшлися на тиждень до наступної лекції.

Водночас викладачка підкреслює, що якість онлайн навчання дуже залежатиме від обраної спеціалізації: там, де є значимий практичний компонент, де важливо наживо відпрацювати певні навички —  онлайн-навчання не дасть стовідсотково тих вмінь і навичок, як офлайн. Особливість онлайн-навчання ще й в тому, що воно вимагає самодисципліни та самоорганізації від студентів.

Найбільшим же мінусом онлайн формату Олеся Мороз вважає складність об’єктивної перевірки знань при низькому рівні культури доброчесності:

— Часом хтось із студентів підключався на пару, я намагалася якось взаємодіяти, ставити питання, але як би не старалася — людина не озивається. Таке враження, що телефон зам’ючений десь у кишені, а мене навіть і не чують. І на онлайн-іспиті перевірити — ця людина сама здає чи користується якимись джерелами інформації — майже нереально, на жаль. І це дуже несправедливо стосовно тих студентів, які наполегливо працюють і сумлінно вчаться.

У результаті маємо ситуацію, коли «на папері» успішність деяких студентів при онлай-навчанні зростає, але насправді рівень знань падає, і наскільки великий цей розрив  — навіть неможливо виміряти. І хоча це в першу чергу питання мотивації і доброчесності студентів, але в офлайн-форматі відстежувати моменти недоброчесності і впливати на них набагато легше.

‍Перспективи і можливості онлайн-освіти в Україні

Враховуючи перелічені негативні фактори, не дивно, що більшість вищих навчальних закладів максимально намагаються проводити навчання в очному форматі. Звісно, із врахуванням вимог безпеки. 

До того ж, враховуючи ситуацію із відключенням струму, в багатьох випадках реалізувати онлайн-навчання стане просто неможливо і усі переваги його переваги просто зникнуть через те, що немає можливості підключитися до Інтернету.

Разом з тим деякі коледжі та ЗВО, особливо перенесені із тимчасово окупованих територій, намагаючися залучити студентів, йдуть назустріч їхнім потребам та дають можливість вчитися онлайн — принаймні поки що. Що буде взимку — передбачити складно.

Серед цьогорічних нововведень — неможливість вступити без приписного свідоцтва і потрібна особиста подача документів у багатьох ЗВО — а цей момент може бути визначальним при виборі закладу освіти навіть більше, ніж власне форма навчання.

Відповідаючи на запит українських абітурієнтів, нині за кордоном виникають нові філії університетів та Центри навчання, як от Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна на базі культурного центру GOROD у Мюнхені. Навчання тут проводиться українською мовою в очному або змішаному форматі, коли студенти слухають дистанційно лекційні курси, а на практичні заняття приїжджають на тиждень щомісяця. Зацікавлені  вступники заповнюють форму реєстрації та отримують інформацію про вступ у Телеграм-чаті. 

Інша можливість навчання онлайн у випадку регулярних відключень електрики — це створення повноцінних курсів (як на Cursera чи Prometeus), вважає Олеся Мороз:

— Але це величезна методична робота — не лише переробити програму під короткі відео-лекції, а ще й продумати, як сформулювати контрольні запитання, щоб унеможливити списування і водночас оцінити рівень набутих знань. 

І йдеться не лише про якісні матеріали, а ще й про те, щоб їх записати і розмістити на потужному ресурсі, який витримає великий потік одночасних відвідувачів. Чи вдасться організувати повноцінне онлайн навчання в українських навчальних закладах в умовах обмеженого енергопостачання — покаже час. Тож виглядає на те, що вступникам більш надійно було б розглянути в першу чергу навчання в очному форматі. Який би варіант ви не обрали — Sestry зичать ефективного та цікавого навчання на обраній спеціальності.

З основним випробуванням — скласти Національний мультипредметний тест (НМТ) — українські вступники впоралися. Згідно з даними Українського центру оцінювання якості освіти, станом на 26 червня 2024 року в основних сесіях НМТ взяли участь понад 265 тисяч осіб. Серед них — понад 16,5 тисяч складали НМТ за кордоном, явка там становила 83,77% від зареєстрованих на іспит (в Україні — 92,81%). Учасники основної сесії вже отримали свої оцінки, а результати додаткової сесії будуть оприлюднені до 26 липня.

Що ж далі? 

Розповідаємо детально про основні етапи вступної кампанії на денну форму навчання на бакалаврат до українських закладів вищої освіти (ЗВО).

‍1. Реєстрація кабінета вступника: доступна з 1 липня.

Саме через цей кабінет слід подавати заяви до обраних закладів вищої освіти. 

Увага! Після подання першої заяви, виправити внесені дані буде неможливо. Тож не поспішайте, перевіряйте все ретельно і передивіться інструкцію щодо коректної реєстрації в кабінеті вступника. 

‍Завчасно підготуйте документи, які слід завантажити:

• Вашу кольорову фотокартку 3х4 у формі jpeg; 
• Фотокопію або скан-копію додатка до свідоцтва про загальну середню освіту у форматі jpeg. Зверніть увагу: подати заяву на вступ через електронний кабінет можна лише атестат, виданий після 1998 року. Якщо атестат виданий раніше — доведеться принести паперову заяву освіти до обраного освітнього закладу;
• Дані сертифікатів НМТ чи ЗНО (номер та PIN). В 2024 році дозволено вступ із сертифікатами 2021-2024рр. Для пільгових категорій на вступ на підставі співбесіди замість НМТ (у межах Квоти 1 та Квоти 2) потрібно приготувати скани відповідних документів (вставити файл), які засвідчують пільги.

Корисно знати! Цьогоріч в усіх ЗВО виділено певну кількість місць для вступників із тимчасово окупованих територій (ТОТ), прифронтових територій та для ВПО — так звана Квота-2, за якою абітурієнт отримує перевагу при вступі на бюджетні місця. Вагаєтеся, чи маєте ви право на пільговий вступ? Тут можна ознайомитися із детальною інформацією про пільгові категорії вступників.

2. Подача заяв про участь у творчому конкурсі або заяву про співбесіду в електронному кабінеті вступника — з 3 липня до 10 липня (на бюджет) та до 25 липня (на контракт)

Перевіряйте терміни подання заяв на сайті або в приймальній комісії обраного ЗВО. Також зверніть увагу, що деякі заклади вищої освіти можуть вимагати додаткові документів на певні спеціальності. 

Увага! Цей етап стосується лише абітурієнтів творчих та спортивних спеціальностей (або пільгових категорій громадян, що вступатимуть на підставі співбесіди). Якщо ви обрали іншу спеціальність чи не маєте відповідних пільг — пропустіть кроки 2 та 3 і перейдіть одразу до пункту 4.‍

3. Проведення творчих конкурсів та індивідуальних усних співбесід: з 8  до 19 липня (бюджет) та до 31 липня (контракт)

Як саме виглядатиме й оцінюватиметься творчий конкурс та в які точно терміни буде проходити — слід дізнатися у вибраному закладі освіти, адже програми в усіх різні, їх затверджує приймальна комісія конкретного ЗВО.

Оцінку за шкалою 100-200 балів абітурієнт отримує на наступний день після конкурсу —  ці результати публікуються на офіційних сайтах закладів вищої освіти.

Вступні співбесіди проводяться за програмами ЗНО. Для осіб з інвалідністю, які з об’єктивних причин не зможуть відвідатти заклад вищої освіти, співбесіда може бути проведена дистанційно. Про таку можливість слід завчасно запитати у прийомній комісії.

У випадку позитивної оцінки з усіх предметів, абітурієнт допускається до участі у конкурсному відборі.

‍4. Прийом заяв на обрані спеціальності: 19 – 31 липня

Абітурієнти можуть подати заяви на 5 бюджетних спеціальностей та 10 спеціальностей на навчання за контрактом до українських ЗВО.

Якщо ви подається в один і той самий ЗВО на різні спеціальності — потрібно подавати дві окремі заяви.

Для розуміння, на які спеціальності можна подаватися, можна розрахувати свій конкурсний бал (прохідні бали кожен навчальний заклад визначає окремо). Для розрахунку вам також можуть стануть у нагоді таблиці переведення тестових балів НМТ у рейтингові.

Корисно знати! Ваш конкурсний бал може вирости за рахунок додаткових 10 балів за цьогорічне успішне закінчення підготовчих курсів до закладу вищої освіти на спеціальності, яким надається особлива підтримка. Збільшують шанси також галузевий та регіональний  коефіцієнти (шукайте їх в додатках 6 та 7) порядку прийому. Таким чином, якщо ви подаєте заяви з пріоритетом 1 і 2 на спеціальності, яким надається особлива підтримка (а таких цьогоріч — понад 50), або якщо обраний заклад знаходиться в Запорізькій, Миколаївській, Сумській, Харківській, Одеській, Чернігівській, Дніпровській, Полтавській областях та Бучанському районі Київської області — ваш конкурсний бал буде збільшено.

Мотиваційний лист цьогоріч повинен супроводжувати кожну подану заяву. Його слід написати звичайним текстом у відповідному полі при складанні заяви. Особливу вагу цей лист матиме у випадку, якщо двоє і більше вступників наберуть однакову кількість балів. При цьому мотиваційні листи перевірятимуть на плагіат та на використання ШІ, а після цього оцінюватимуть за критеріями кожного окремого ЗВО.

Загальні поради щодо структури та змісту мотиваційного листа: писати самостійно, вказавши свій навчальний досвід, досягнення і причини зацікавленості обраною спеціальністю.‍

5. Оприлюднення списків осіб, рекомендованих до зарахування на бюджет: не пізніше 5 серпня

Вступники, що отримали рекомендації, повинні підтвердити вибір ЗВО і виконати відповідні вимоги до 8 серпня,18.00.

Корисно знати! Особливо актуальне питання для вступників, які тимчасово перебувають за кордоном — чи є необхідність особисто їхати для подачі документів у обраний заклад освіти? Деякі ЗВО приймають документи електронною поштою із кваліфікованим електронним підписом (КЕП). Про деталі можна дізнатися у приймальній комісії обраного навчального закладу. 

Виробити КЕП можна, наприклад, у ПриватБанку або в ДіяПідпис.‍

6. Надання рекомендацій про зарахування на контракт: не раніше 9 серпня

Якщо ваша заява на бюджет не пройшла конкурсний відбір, то вона автоматично братиме участь в конкурсі на контракт на цю ж спеціальність, повторно подавати пакет документів не потрібно.‍

7. Зарахування вступників до ЗВО: на бюджет — не пізніше 10 серпня, на контракт — не пізніше 30 серпня

Задля підтримки вступників створено консультативні телефонні гарячі лінії Міністерства освіти і науки (номер телефону: 0-800-50-45-7). Вони працюватимуть увесь основний період вступної кампанії, тобто з 25 червня до 9 серпня за таким графіком: понеділок – четвер 9:00 – 17:00; п’ятниця 9:00 – 16:45. Також у зазначений період консультацію можна отримати за електронною поштою: vstup2024@mon.gov.ua. Радимо ознайомитися з детальною інформацією інформацією на веб-сайті ЄДЕБО.

Бажаємо усім абітурієнтам успішного вступу на омріяні спеціальності!

За даними Центру Економічної Стратегії, станом на початок 2024 року через війну близько 5 мільйонів українців опинились за кордоном. Майже 2 мільйони з них — діти, перед якими стоять чималі виклики: вони  мусять якнайшвидше інтегруватись у середовище, в якому опинилися, опанувати нову мову, культуру та стратегію поведінки іноземного суспільства.

Нещодавні дослідження також свідчать про те, що 52% українців планують повернутись на батьківщину, однак порівняно із минулим роком виріс й загальний рівень адаптації: все більше українців зазначає, що їм більше подобається за кордоном, аніж вдома.

Спостереження психологів і досвід українців останніх двох років свідчить про те, що чим молодша дитина, тим швидше вона адаптується.

І тим швидше забуває рідне.

Ділимося з вами підбіркою корисних безкоштовних ресурсів, яка допоможе зберегти у своїх дітей знання української мови, історії та культури рідного краю. Для тих діток, що залишаться жити за кордоном — щоб пам’ятати свої витоки, а для тих, хто повернеться — щоб пом'якшити реінтеграцію до українських шкіл.

Серія воркбуків, які залюблюють в Україну

Матеріали для скачування у форматі PDF

Вік: 2-4; 4-6; 7-9; 10-13 років

Українознавчі воркбуки «Глина» — це тематично згруповані матеріали у формі різноманітних активностей: тут і вирізки, і розмальовки, і  завдання для міркувань. Дуже якісні не лише методично, а й естетично — містять роботи знаних українських художників.

Теми підібрані так, що дозволяють вивчати різні аспекти українства — від традиційної їжі до сучасного мистецтва.

З ними можна «зварити борщ», дослідивши принагідно кулінарні уподобання українських письменників, написати листа українським скорописом і створити власний герб, роздивитися мозаїки Києва і спробувати себе в ролі мера ідеального міста — тематика воркбуків дуже широка і охоплює вікову аудиторію від 2 до 13 років.

‍

‍Збірка матеріалів для проведення тематичних занять з дітьми

Матеріали для майстрування у форматі PDF

Вік:  6-12 років

‍Меморі крафт від ГО «Валентність. Переосмислення» — авторка розробок, Валентина Мержиєвська, опинившись у Польщі в перші місяці війни, організовувала творчі заняття для українських дітей в одному з музеїв Кракова. Після повернення в Україну, з командою вона створила серію матеріалів, що допомагають не забувати і більше дізнаватись про українські свята чи пам’ятні дати.

Часто при роботі з дітьми нам, дорослим, складно говорити на важкі теми. Водночас обійти їх не можемо, бо вони важливі для розуміння нашої ідентичності. Тоді звертаємося до творчості, мови символів, майструємо.

Тематичні поробки з паперу допомагають переосмислити складні теми, як от вшанування пам'яті Героїв Небесної Сотні чи жертв Голодомору, або ж відсвяткувати День вишиванки, День Незалежності України чи День Соборності.

‍Подкаст-розмова з дітьми про традиції, історію та культуру сучасної України

Формат: аудіо

Вік: 6-12 років

Подкаст «Кльове слово» — 20-хвилинні аудіо-епізоди про те, скільки цікавих явищ, значень та подій може ховатись за одним єдиним словом

Подкаст створено силами трьох українських мам, яким бракувало якісного україномовного контенту для власних дітей. Перший сезон містить 10 епізодів, кожен з яких присвячений тлумаченню понять чи історичних явищ на території України, як от: вечорниці, жорна, літопис тощо.

Гості подкасту — це діти, які разом із  ведучою досліджують походження цікавих слів та відкривають історичні події, що стоять за ними. Діалоги доповнені піснями, загадками та прислів'ями, це додає неформальності та легкості розмові, незважаючи на досить глибоке розкриття кожної теми.

Граматика української мови: весело і цікаво

Формат: пісні, казки, ігри для дітей

Вік: 6-9 років

Ютуб-канал Марічки Лисенко створений в часі карантину, але матеріали на ньому актуальні і досі.

Марічка вчить молодших школярів української мови за допомогою пісень, а не нудних правил. Вона має песика Рексика, який весь час потрапляє у різні цікаві пригоди, про які авторка начитала вже 17 епізодів.

А ще, Марічка — пластова виховниця, тож знає силу-силенну цікавих ігор, найкращими з яких теж ділиться в себе на каналі.

Сучасні та класичні казки українською мовою

Вік: 3+ років

На ютуб-каналі Тося читає казки зібрано безліч казок на будь-який вік та смак.

Тут і величезна збірка «Читання для реготання» поруч із актуальною зараз «Дітям про війну», і цілий «стос» книжок видавництва «Веселка» різних років поруч із сучасним польським бестселлером «Тато Олі» — Тося обирає книги різними мовами, але начитані вони всі лише українською. 

Для дорослих тут знайдуться книги їхнього дитинства із щемно ностальгійними ілюстраціями. Багато з цих видань зараз вже не купити, зате можна послухати разом із своїми дітьми — ану ж, чи розділять вони сьогодні ваш захват від улюблених колись книг?

Скарби для наймолодших

Україномовна література різних жанрів

Вік: 0+ років

Мала сторінка — підбірка творів українських письменників, відсортованих за тематикою та авторами. Вірші, прислів'я та приказки, лічилки і мирилки — в цій «скрині скарбів» знайдеться все, щоб доповнити ваші заняття з дітьми.

Дизайн порталу, можливо, не надто сучасний, зате пошук по ньому працює відмінно.

Для всіх, хто хоче покращити знання української мови

Мова — ДНК нації — цікавий і впізнаваний освітній проєкт, ви точно зустрічали ці графічні зображення в Інтернеті. Творять цей проєкт троє небайдужих ентузіастів, які закохані в рідну мову і мріють про те, що колись в Україні буде модно знати декілька мов, однак говорити — рідною українською.

Більшість інформації подається у форматі зображень, що сприяє кращому запам’ятовуванню.

З 1 квітня в польських школах скасовано домашні завдання. 

Міністерка освіти Польщі, Барбара Новацька, зазначає, що це лише частина запланованої великої освітньої реформи, яка охопить усе шкільне середовище і триватиме кілька найближчих років. Дізнайтеся, як ця зміна вплине на дітей, батьків і вчителів, та чому це лише перший крок масштабної освітньої реформи.

‍Зміни в польських школах: відміна домашніх завдань у початкових класах

Дати дітям більше вільного часу та розвантажити батьків — саме цим мотивувалися в міністерстві освіти Польщі, приймаючи рішення про відміну домашніх завдань в 1–3 класах.

Попри побоювання освітніх експертів, цілковитої відміни домашніх завдань не відбулося, насправді їх скасовано лише у 1–3 класах, та й то не повністю

Вчителі і надалі задаватимуть вправи для розвитку дрібної моторики учням початкової школи. Це можуть бути як прописи, так й інші активності на розсуд вчителя. Наприклад, домашнім завданням з математики може бути «намалюй фігури заданої форми» або ж «розфарбуй за схемою». 

«Такі вправи займають зовсім небагато часу, син навіть не сприймає це як повноцінну домашню роботу», — ділиться враженнями від нововведень українка Наталія, мама третьокласника Сергія, який ходить в одну із шкіл Ґданська. — Мені ж трохи незвично, що немає «справжніх» завдань — задач чи прикладів. З іншого боку, бачу що вже за ці три тижні квітня син став спокійніший, бо все встигає. Та і у мене стало більше вільного часу — дитина справляється самостійно».

‍Досвід інших країн: як організовано навчання без домашніх завдань у Канаді та Швеції

«Оскільки школа у нас з 9.00 до 15.00, то вдома дитина повинна відпочивати» — сказала мені вчителька доньки, коли вона приєдналася до першого класу», — розповідає Олена-Катерина Гарбарук про досвід навчання в державній англомовній канадській школі (public school). 

Родина приїхала до Оттави у листопаді 2022 року, коли навчальний рік уже тривав, але вчителька запевнила маму, що дівчинка дожене клас без жодних додаткових занять, навіть незважаючи на те, що вона не володіла англійською на той момент.   

В першому класі домашнього завдання тут не задають зовсім. «У школі є група продовженого дня, але діти там не вчаться, лише граються або разом із вчителями роблять щось цікаве, як от доглядають за рослинами чи тваринами», — ділиться Олена-Катерина

В другому класі донька Олени-Катерини перейшла до французької католицької школи. [У Канаді існує чотири типи шкіл: англійські звичайні та католицькі або ж французькі звичайні та католицькі. — Ред.] 

«Чи то через те, що діти підросли і стали посидючіші, чи то це особливість саме такого типу шкіл, але у другому класі стали з'являтися домашні роботи», — розповідає жінка. Це виглядає як два аркуші А4 формату із завданнями на тиждень — мінімальні вправи на вивчення нових слів з французької мови чи математики, які дитина цілком здатна виконати сама, без допомоги мами.

‍

Наша читачка Катерина разом із 11-річним сином та 16-річною донькою від початку повномасштабної війни мешкає у комуні Стаффансторп у Швеції. 

«Єдиний предмет, з якого діти регулярно отримують домашні завдання, — це шведська мова, яку вони посилено вчать як іноземці», — розповідає жінка. 

Час від часу дітей просять закінчити те, що не встигли зробити на уроках, але здебільшого такі завдання поодинокі і не потребують залученості мами. Учні також мають командні або самостійні проєктні роботи, але для них є спеціально виділений час у школі.

Дочка Катерини зараз готується до вступних іспитів у гімназію, які в Швеції відбуваються після 9 класу, і тому вчиться інтенсивніше, ніж минулоріч: «Це більше нагадує повторення вивченого у середній школі. Всі активно готуються, увесь клас —  і в школі, і вдома. Такий загальний настрій посилює мотивацію. Дочка дає собі раду без додаткової допомоги — моєї чи репетиторів».

‍Домашня робота в середній школі Польщі: нові правила та виклики

Для учнів 4–8 класів подставових шкіл в Польщі домашні завдання не скасовують, їх роблять необов’язковими та неоцінюваними. Вчитель може задати домашню роботу, але тепер, якщо учень її не виконує,  «нуль» за неприготування він не отримує. Якщо ж роботу виконано, але не зовсім правильно — від вчителя очікують, що він пояснить, в чому саме полягають помилки та як їх уникнути наступного разу. Такий підхід, як сподіваються прихильники реформи, сприятиме розвитку критичного мислення та підвищуватиме заангажованість учнів освітнім процесом.

Разом з тим, залишаються контрольні та самостійні роботи (sprawdziany та kartkówki), і вони оцінюватимуться так, як і раніше. Тепер підготовка до цих робіт вимагатиме від дітей значно більшої організованості та самостійності: регулярні обов'язкові домашні роботи працювали на закріплення отриманих в школі знань і самі по собі вже служили приготуванням до контрольних. Зараз же, виглядає так, що  учням доведеться дбати про підготовку самостійно або ж школі доведеться відводити на це додатковий час. 

Наскільки успішно вдасться реалізувати задумане — стане зрозуміло не раніше вересня 2024 року, адже саме тоді, за словами міністра освіти Барбари Новацької планують вповні розгорнути велику освітню реформу, направлену на зменшення негативного впливу на психічне, соціальне та навіть фізичне благополуччя учнів. 

‍Вплив освітньої реформи на українських школярів у Польщі

Як раніше вже  писали Sestry, з вересня 2024 року усі діти із статусом UKR будуть зобов’язані відвідувати польські школи. Для новачків менша кількість домашніх завдань сприятиме процесу швидшої адаптації в колективах. 

Для багатьох українських дітей в Польщі досі важливо ще й мати достатньо часу на паралельне навчання в українських дистанційних школах, і відміна домашок в польських спростить цю задачу.

До того ж, вивільниться час на позаурочні активності, і тут уже справа батьків — допомогти дітям вибрати щось цікаве

В Міністерстві освіти говорять про впровадження з вересня нової, переглянутої, осучасненої та спрощеної програми, щоб вчителі мали час та  можливість опрацювати увесь необхідний матеріал в школі, залучаючи дітей радше до бесід та дискусій, аніж начитки матеріалу і звичних вправ. Відмова від обов'язкових домашніх завдань та формального їх оцінювання — лише один із перших кроків у цьому напрямку. 

«На НМТ вже зареєстровано більше 220 тисяч потенційних абітурієнтів у системі Українського центру оцінювання якості освіти. З них 20 тисяч осіб, які планують складати НМТ за кордоном», – сказав Винницький.

Подробиці проведення НМТ-2024 та досвід успішної здачі минулорічного НМТ за кордоном вивчало видання Sestry.

Де можна здати НМТ за кордоном?

Щоб охопити усіх охочих здати тест, у 52 містах 32 країн будуть створені тимчасові екзаменаційні центри (ТЕЦ), обладнані комп'ютерами, де з абітурієнтами працюватимуть україномовні педагоги.

Основна сесія НМТ за кордоном відбудеться у таких країнах: Австрія, Азербайджан, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Грузія, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Латвія, Литва, Люксембург, Молдова, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція — повідомляють на сайті УЦОЯО.

Зокрема у Польщі іспит можна буде здати у Варшаві, Вроцлаві, Кракові, Любліні, Бидгощі та Домброві Горничій. Тож, якщо ви при реєстрації вказували одне місто, а зараз бачите в списку більш зручну локацію — до 15 квітня ще є можливість внести зміни до своїх реєстраційних даних у персональному кабінеті.

«Минулого року донька вибрала Варшаву, бо це було найближче місто до Білостока, де ми мешкаємо від часу повномасштабного вторгнення, — розповідає Юлія Косьміна, мама тодішньої абітурієнтки, а зараз студентки університету, Валерії. — Сам тест проходив у дві зміни, їй дісталася друга — на 13.00».

Валерія розповідає, що тимчасовий  екзаменаційний центр було організовано в офісній будівлі: «Пам”ятаю, там був пропускний пункт з турнікетами, де у нас перевірили документи і провели на другий поверх, в кімнату з комп’ютерами».

Останні тижні підготовки. На чому зосередитись абітурієнту?

Зараз підготовка до НМТ в розпалі, і ще є трохи часу, щоб систематизувати знання та виявити, що саме слід надолужити. 

Найкращий спосіб — це проходити тести попередніх років, фіксуючи для себе ті теми, які потребують особливої уваги. 

Відновити прогалини в знаннях можна з допомогою репетиторів або ж і самостійно, використовуючи онлайн ресурси.

Так, Валерія вчилася сама, зареєструвавшись на платформі ILearn. Дівчині вдалося підготуватися до іспиту цілком самостійно.

Як батьки можуть допомогти абітурієнту зробити підготовку до НМТ максимально ефективною?

Дитина потребуватиме, крім якісних навчальних ресурсів, ще й підтримки батьків  — психологічної і повсякденної. Великий обсяг матеріалу, швидше за все, викличе розгублення, тож найперше, з чим ви можете допомогти — це планування часу підготовки. 

«Я допомогла доньці створити план навчання на тиждень та періодично розпитувала, як у неї йдуть справи», — ділиться Юлія. Жінка розповідає, що сама старалася ставитися до іспиту спокійно, і це створило спокійну, підбадьорливу атмосферу. 

Діти надзвичайно чутливі до того, як налаштовані батьки — пояснюють психологи. Тож загальна нервозність сім'ї буде лише підвищувати рівень стресу абітурієнта, тоді як врівноваженість та спокійне ставлення до ситуації — сприятиме зростанню впевненості у своїх силах.

Подбати про повноцінне харчування та допомогти із дотриманням режиму сну і прогулянок — теж задача, яку можуть взяти на себе батьки. Для підлітка підготовка до іспиту — уже чималий виклик, тож подумати про такі «банальні» речі як їжа, сон і свіже повітря, просто не буде часу. А разом з тим, саме ці прості речі забезпечать хорошу роботу мозку. 

Порадьтеся з вашим лікарем щодо введення додаткового вітамінного комплексу і Омега-З для покращення когнітивних процесів та препаратів магнію — для якісного сну. Слідкуйте, щоб їжа була поживною та збалансованою. Коли мозок працює посилено, перше, що хотітиметься їсти — це щось солоденьке. Але краще його залишити на десерт після повноцінного обіду, який міститиме жири, білки і вуглеводи. 

Добре, якщо паузи в навчанні заповнюються фізичною активністю на свіжому повітрі, прогулянками чи пробіжками

Експерт з навчання Барбара Оклі у своєму курсі “Навчитися вчитися” наголошує, що довге навчання без перерв дає обернений ефект — мозок перевантажується від надміру інформації і перестає її сприймати. Натомість періодичні 20-40 хвилинні паузи після інтенсивного навчання сприяють кращому засвоєнню матеріалу.

Не забудьте також подбати про різні «бюрократичні» справи: перевірити як пройшла реєстрація в персональному кабінеті на тест-порталі, чи всі документи підвантажилися, чи в усіх чинний термін дії. До 8 травня з персонального кабінету можна буде скачати та роздрукувати запрошення на НМТ та сертифікат учасника, які обов'язково слід мати з собою на іспиті.

Якщо ваша дитина через проблеми зі здоров'ям мусить носити будь-які медичні прилади (як от слуховий апарат), то краще подбати про довідку від лікаря, яка підтверджує їхню необхідність. 

Доїзд до місця проведення НМТ: бути завчасно

Усі екзаменаційні центри зачиняться за 10 хвилин до початку іспиту, тож краще бути на місці принаймні за 30 хвилин до початку. Враховуйте це, коли плануєте доїзд, особливо, якщо збираєтеся їхати потягом, які в Польщі часто запізнюються. Можливо, варто подумати про ночівлю в місті, де відбуватиметься НМТ.

«Ми приїхали до Варшави прямо з Білостоку за дві години до іспиту. Якраз встигли гарно пообідати неподалік від місця проведення іспиту, — пригадує Юлія. — Але якби Валерії дісталася перша зміна, на 9.00, то, гадаю, ми б ночували у Варшаві».

Жінка розповідає, що трохи часу пішло ще й на те, щоб зорієнтуватися безпосередньо на місці проведення НМТ і знайти вхід до ТЕЦ.

«Коли я побачила групу дітей з батьками перед входом, то зрозуміла, що таки потрапила за адресою», — розповідає Валерія.

Що треба взяти з собою на НМТ?

При вході до ТЕЦ слід пред'явити такі документи:

• оригінал паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу, і був вказаний при онлайн реєстрації на НМТ (важливо, щоб це був саме оригінал, з копією учасник не допускається до тесту);
• сертифікат учасника НМТ;
• запрошення-перепустку.

Сертифікат та запрошення слід завантажити у персональному кабінеті учасника та роздрукувати заздалегідь.

З собою учасники повинні також мати:

• пляшку з водою для пиття без етикетки;
• дві ручки.

Заборонено використовувати будь-які девайси, включно з калькулятором, та підручники. Також не можна приносити з собою чисті аркуші чи зошити для чернеток

Нагадаємо, що цьогоріч іспит триватиме 4 години із 20-хвилинною перервою після перших двох годин. І така значна тривалість може бути найголовнішим викликом для абітурієнтів. 

Більше про особливості цьогорічного НМТ читайте в матеріалі НМТ-2024 за кордоном. Все, що потрібно знати на порталі Sestry.

‍

‍

Програма міжнародного оцінювання учнів — Programme for International Student Assessment або просто PISA — була заснована понад 20 років тому. Тест-дослідження проводять у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) кожні три роки у 80 країнах світу для того, щоб зрозуміти, наскільки ефективно працюють їхні системи освіти.

У 2022-му Україна стала першою країною, де PISA провели у воєнний час. Зокрема, у 18 із 27 регіонів країни оцінювали вміння 15-річних підлітків з математики, читання і природничих наук та перевіряли, як учні застосовують на практиці отримані у школах знання. За словами міністра освіти та науки України Оксена Лісового, заклади освіти проводили тестування попри масовані обстріли й затяжні повітряні тривоги в жовтні 2022 року. 

Результати PISA, які були оприлюднені у грудні 2023-го року, сколихнули хвилю обговорення як на локальних, так і на державному рівнях. Виявилось, що понад 40 відсотків українських школярів не мають базового рівня математичної та читацької грамотності.

«Обставини, які визначали останні роки життя українців, зумовили зниження результатів PISA з усіх галузей, а найбільше — із читання. Та спільна віра в майбутнє і наша сила перетворюють цю інформацію на підстави для планування подальших дій, а не на вирок», — прокоментувала результати тесту PISA директорка Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко.

Однак окрім очевидних несприятливих для навчання причин в Україні, дослідження PISA висвітлили ще одну, не менш важливу проблему української освіти: гостру нестачу педагогів та матеріальних ресурсів. 

Про проблеми української шкільної освіти і можливості для їх розв’язання — ми поговорили з Ольгою Юрчишин, керівницею напрямку співпраці зі школами ГО «Навчай для України». 

Громадська організація «Навчай для України» входить до всесвітньої мережі Teach For All. Мета організації — надати кожній дитині в Україні, незалежно від місця народження та проживання, доступ до якісних освітніх послуг та можливостей реалізації потенціалу. Для цього «Навчай для України» залучає молодих спеціалістів різних галузей у малих населених пунктах України, де вони стають рольовими моделями, відкривають нові перспективи в житті дітей, а також сприяють розвитку громади.

Ганна Типусяк: Як Ви оцінюєте результати останнього тестування PISA? 

Ольга Юрчишин: Думаю, важливо зазначити, що на момент тестування велика частина дітей в Україні вже протягом кількох років не навчались оффлайн — через пандемію коронавірусу, одразу після якої почалась війна. Тобто, коли почався карантин — ці діти були у 5-6 класі: це початок середньої школи й адаптація, яку неможливо осягнути онлайн. І так, опитування підтвердило, що із віртуальною освітою не впорались в потрібному обсязі.

Дистанційне викладання — це окрема методика, її потрібно вміти правильно використовувати, грамотно організовувати роботу. І для цього вчителю потрібні ресурси: не лише хороший комп'ютер, швидкий інтернет, але й знання інструментів та навички роботи онлайн

Водночас варто зазначити, що в часі ковіду було створено багато  дистанційних курсів та платформ, на які можна опиратися й в часі війни. Цих матеріалів справді є дуже багато, але не всі ними користуються. Причини різні: від відсутності електроенергії (як це було торік через масовані обстріли критичної інфраструктури) до поганого забезпечення ґаджетами — діти часто мають один на всю родину, особливо в малозабезпечених сім'ях.  

ГТ: Згідно з оприлюдненими даними PISA, сільські школи в Україні на 4-5 років відстають від міських. З чим це пов’язано?

ОЮ: Так, попереднє дослідження зафіксувало цей розрив на рівні 2,5 років. Зараз він ще більший. Академічна складова, безумовно, дуже важлива, але тут проблема більш глибока. Йдеться й про культуру відвідування музеїв та бібліотек, виїзди на екскурсії і досвід, який там отримують учні. Зараз навіть і у великих містах з цим складно через безпекові моменти. А в селах — тим більше.

Це ще один виклик, на який поки що немає готових рішень. Є думки про те, що в цій ситуації були б корисні впровадження гуртків або позакласних тьюторських занять в малих групах. Але тут знову впираємося в питання оплати праці та мотивації вчителів.

ГТ: Різні дослідження вказують на те, що професія вчителя у багатьох країнах світу стає все менш престижною. В Україні, до того ж, маємо відтік кадрів через війну. Що зараз мотивує українських вчителів працювати у школах?

ОЮ: Це точно не гроші, бо вчительські зарплати  невисокі. Окрім того, українські вчителі в часі війни працюють понаднормово і нерідко — безоплатно. Це, звісно, заслуговує на пошану, але людські можливості обмежені, так не може тривати довго.

Не йдеться й про престижність праці, бо професія вчителя у наш час дуже знецінена. Значною мірою на це мав вплив перехід на онлайн-навчання під час пандемії, який для багатьох освітян став викликом — не всі змогли до цього адаптуватись, не кожен вчитель готовий чомусь навчатися сам. Учні, які швидше підхоплюють інноваційні підходи, це бачать і втрачають до педагогів повагу. Ще гірше — коли батьки втручаються в процес навчання посеред онлайн уроку. Наприклад, коментують методи навчання, роблять завдання за дітей. 

На мою думку, у наш час часто у школах вчителів утримує лише високе почуття обов’язку. Хотілось би, аби воно поєднувалося і з любов'ю до своєї професії

Однак з цим непросто, оскільки вигорання в теперішніх умовах воєнного стану неминуче. Складно вимагати чогось від працівників, які мають подвійне навантаження, умови постійного стресу, при цьому — дуже низьку оплату своєї праці. 

ГТ: За результатами дослідження PISA міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров заявив, що підхід до оплати праці вчителів буде змінений. Однак це все — час. З Вашого досвіду, що ми можемо зробити для того, аби мотивувати педагогів вже зараз? 

ОЮ: Організація «Навчай для України», наприклад, проводила програми для директорів шкіл. Ми намагались донести їм, що навіть попри відсутність певних державних змін, вони мають можливість впливати на свій педколектив як лідери.

Керівникам освітніх закладів треба бути відкритими до діалогу, створювати простір для самореалізації вчителів, залучати їх до прийняття рішень на локальному рівні.

Робота директора школи в нинішніх умовах в Україні — це поєднання роботи менеджера, завгоспа, інженера з техніки безпеки, адміністратора і навіть піарника своєї школи. А заробітня плата часто нижча, ніж у звичайного вчителя

У тих школах, де директори застосували на практиці інструменти вирішення конфліктів — результати були дивовижні. До прикладу, вчителям пропонували взяти участь у дискусії «Як підвищити свою власну мотивацію роботи в школі». Спочатку така ініціатива директорів викликала спротив колективу, однак пізніше відбувалася справжня довірлива розмова, педагоги пропонували дуже цікаві та ефективні рішення. 

Такий досвід дуже надихає, але водночас — потребує від директорів сміливості відмовитися від вертикальної системи управління.

ГТ: ГО «Навчай для України» залучає молодих спеціалістів з вищою освітою до викладання в сільських школах. За якими критеріями проходить відбір педагогів?

ОЮ: Відповідно до умов програми, охочі стати вчителями повинні мати вищу освіту, але не обов'язково педагогічну. Передусім вони мають пройти тест на знання предмета, на викладання якого претендують. Вже на цьому етапі відпадає багато кандидатів. Далі є ряд тестів на soft skills — вони дуже важливі для вчителя, адже протягом щонайменше року вчитель не лише працюватиме в одній із наших партнерських шкіл, а й спробує стати повноцінним членом місцевої громади.

Далі кандидати проходять 6-тижневе інтенсивне навчання, під час якого вивчають усе те, що повинен знати сучасний вчитель: вікову психологію, законодавчу базу, педагогічні інструменти. І після цього — практика: двотижнева Академія: робота з дітьми в форматі літнього денного табору. Минулого року такий проводили, наприклад, в Ірпені. Маємо дуже позитивні відгуки від батьків та учасників.

ГТ: Як таких спеціально навчених вчителів сприймають в школах? Чи траплялись цікаві кейси?

ОЮ: В різних школах складається по різному. Найбільш радують ті, де колектив дружній і відкритий до нової людини та нового досвіду. Наприклад, в одній зі шкіл працює наша вчителька, яка звертається до своїх учнів на «Ви». Це незвично не лише для самих дітей, — які раптом усвідомлюють, що до них ставляться з повагою, — а й для вчителів. Колеги не знецінюють таку практику і ставляться до неї з цікавістю.

Цікавий кейс позакласної проєктної роботи маємо в школі у селі Старі Петрівці на Київщині. Там є дві наші вчительки, одна з яких раніше працювала в компанії Apple, зараз викладає англійську, а інша — ветеринар за освітою, викладає біологію. Педагогині спільними зусиллями створили подкаст «Святі Петрівці». Поступово навколо цього проєкту згуртувалися зацікавлені учні, навчилися робити все самостійно. Тепер подкаст виходить майже повністю за їхньою ініціативою. Це чудовий приклад тьюторської роботи в малих групах як один із дієвих інструментів подолання освітніх втрат.

З багатьма учнями в наших працівників складаються теплі довірливі стосунки.

Бо кожній дитині важливо мати поруч наставника, який в неї вірить.

‍

Різні федеральні землі — різні підходи

Німеччина — це федеративна держава, яка складається з 16 федеральних земель. У кожній з них діють свої правила та порядки. На сьогодні існує три підходи до організації навчання вимушених переселенців та біженців у німецьких школах: 

• Попередня підготовка у інтеграційних чи «привітальних» класах або так званих класах «німецької як другої мови» [Deutsch als Zweitsprache. — Peд.] (Мекленбург-Передня Померанія, Саксонія, Баден-Вюртемберг та Шлезвіг-Гольштейн);
• Повне занурення у мовне середовище, зарахування до звичайних класів з позаурочними інтенсивними курсами німецької мови (Бранденбург, Нижня Саксонія, Рейнланд-Пфальц, Саарланд);
• Змішаний тип навчання, який поєднує інтенсивне вивчення німецької в окремих групах та відвідування окремих уроків в звичайній школі (Гессен, Північний Рейн-Вестфалія, Тюрингія).

Освітня інтеграція залежить також й від величини населеного пункту. Sestry дізнались, в чому відмінність в підходах щодо  навчання вимушених переселенців у німецьких містах та у провінціях на прикладі досвіду школярок Соломії та Олесі. Обидві вони — з Києва. Однак сім’я Соломії після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну опинилася в невеличкому німецькому селищі, а сім’я Олесі — в Гамбурзі.

Як розповідає мама Солі, Марія Криворучко, оформити дитину в населеному пункті, де всього одна початкова школа — було легко. 

«Все швидко. Попередньо узгодили час, потім у призначений день прийшли на зустріч із свідоцтвом про народження, заповнили анкету, і вже на наступний день донька пішла до школи. Директорка володіла англійською мовою, це значно спростило наше спілкування», — каже Марія. Як додає, початкова школа там — сімейного типу: невеличка і дружня, а Соля в ній — єдина українка.

‍

Батько Олесі Медяної з початком великої війни долучився до лав ЗСУ, а вона разом з мамою та молодшим братиком виїхала до Німеччини. Гамбург — друге за чисельністю населення місто країни, а також найбільше нестоличне місто ЄС.

«Тут ти не можеш просто так прийти в школу з вулиці і записати дитину. Треба спочатку подати документи у Департамент освіти за місцем прописки й чекати, поки дитині знайдуть місце в одній із шкіл району», — розповідає Оксана, мама дівчинки. На місце в школі чекали більше місяця, а знайшли його, в результаті, зовсім іншим шляхом.

«Школу нам допомогла знайти українка, яка приїхала сюди ще до війни. Познайомились в парку, коли почули, як вона говорить українською. Жінка, в свою чергу, познайомила нас із вчителькою, яка допомогла доньці потрапити в інтеграційний клас.  В звичайні класи приймали лише учнів перших та других класів, усі старші, в тім числі й Олеся, мусили йти в інтеграційні», — додає Оксана. 

‍«Привітальні» класи у Німеччині

Концепція «привітальних» класів для Німеччини не нова: кілька федеральних земель вже створювали їх для біженців із Сирії 2015-2016 роках. Тоді якість освіти у цих класах критикували експерти, однак альтернативних варіантів вирішення питання на той час не було. 

У зв’язку з величезним напливом українських вимушених переселенців, перед німецькою системою освіти постав серйозний виклик: як забезпечити освітою таку кількість українських дітей? Назріла потреба у створенні нових класів та розширенні тих, що вже існували.

Однак виник катастрофічний дефіцит вчителів. Тож Німеччина прийняла рішення дозволити працювати педагогам без відповідної німецької ліцензії та запровадити систему інтеграційних або «привітальних» класів, де діти та молодь навчаються окремо від німецьких учнів. Таким чином, для українських дітей навесні 2022 року в 11 із 16 федеральних земель Німеччини запрацювали «привітальні» класи, а деякі вчителі з українськими дипломами і знанням німецької мови отримали робочі місця.

‍Інтеграційні класи: очікування та реальність

«Мені пояснили, що завдяки навчанню в такому класі Олеся зможе легше інтегруватись у систему німецької освіти та соціально адаптуватись. І протягом року, поступово, усіх дітей переведуть до звичайних класів», — згадує Оксана Медяна.

На практиці вийшло інакше.

У школі українські діти з німецькими практично не перетинались, лише епізодично під час перерв. Інтеграційний клас, в якому навчались українці, на позашкільні екскурсії — не запрошували

Окрім того, виявилося, що це різновіковий клас, а діти — з дуже різним досвідом, здібностями та інтересами. Частина діток розмовляла українською, частина — російською. 

«Спочатку ставлення до дітей було дуже добрим. Вчителька буквально огорнула їх увагою та підтримкою, діти між собою здружилися, навіть незважаючи на різний вік та досвід. Але з часом, ізольовані від інших у школі, вони почали сильно конфліктувати. Вчителька, звісно, докладала неабияких зусиль, щоб гасити суперечки», — додає мама Олесі.

Проблеми, пов’язані з освітою в інтеграційних класах Німеччини підтверджують також результати дослідження Німецького Інституту молоді (DJI), в рамках якого своїм досвідом поділились українські школярі.

Про досвід вчителювання у німецькій школі видання Sestry розпитало Юлію Куманську (Смаль) — українську письменницю та поетесу, авторку книг «Теплі історії з корицею», «Цікава хімія», «Вибухова історія людства», «П'ять колосків» та інших. Раніше в Україні Юлія працювала вчителькою хімії, а до Німеччини приїхала на початку 2020 року. На момент повномасштабного вторгнення володіла німецькою на достатньому рівні, аби почати працювати в одному із інтеграційних класів у місті Вайден.

‍

«Такі класи були сформовані виключно з українців, дітей інших національностей туди не зараховували», — розповідає Юлія. 

Однонаціональне середовище значно знижує мотивацію до вивчення німецької мови, а саме це було метою інтеграційних класів

За словами української вчительки, діти в класі часто між собою спілкувались російською, оскільки велика частина з них прибула зі східних, російськомовних регіонів України. «З вчителем — в найкращому випадку українською. Але вчитель, як би він не хотів навчити, який би він мотивований не був, після фрази: "Ну добре, ви нам пояснили німецькою — а тепер по-нормальному поясніть", піддається і переходить на "нормальну", тобто спілкується з дітьми українською чи російською. І діти просто не відчувають необхідності говорити німецькою ані на уроках, ані на перервах. Вони залишаються у своєму комфортному середовищі, до того ж ще й зросійщеному».

За даними Конференції міністрів освіти та культури федеральних земель, станом на 26 листопада 2023 року у загальноосвітніх та професійно-технічних школах Німеччини навчалось близько 217 тисяч дітей та молоді з України. Тож, ймовірно, тимчасове рішення «привітальних» класів доведеться переглядати, адже Німеччина зацікавлена в ефективній інтеграції цих дітей. 

Професор Джуліан Каракаялі, соціолог Євангелічної Вищої школи Берліна, окреслює найгостріші виклики для німецьких освітян на цьому шляху: «Єдиної системи навчання дітей біженців та іммігрантів немає. Немає єдиної навчальної програми. Уроки дуже відрізняються від землі до землі та від школи до школи.

У багатьох федеральних землях підготовчі класи поступово перетворюються на паралельну освітню систему. Батьки та учні не знають, коли вдасться перейти з підготовчих класів у звичайні

Це викликає особливу напругу, оскільки численні дослідження показали, що учні в цих класах навчаються гірше, ніж їхні однокурсники, які відвідують звичайні заняття».

‍Звичайні школи та гімназії у Німеччині

«До повномасштабної війни, дітей, які сюди приїздили, зараховували до звичайних німецьких класів, де були німецькі педагоги і німецькомовне оточення. В таких умовах у дитини не було інших варіантів, як вивчити німецьку мову», — ділиться Юлія досвідом, який отримали і її власні діти.

Соломія, яка в травні 2022 потрапила в таку школу, розповідає, що адаптуватися до німецькомовного оточення їй допомогло знання англійської мови, бо в класі була дівчинка, яка вільно розмовляє і англійською, і німецькою.

«Я спостерігала за ровесниками, слухала їхній акцент. Якщо вони хотіли поговорити зі мною, то Емілія, моя подруга, допомагала перекласти», — розповідає дівчинка.

‍

Мама Соломії додає: «Соля залишалась на групу продовженого дня на 2 години після уроків, де вони разом з німецькими дітьми робили уроки і грались. Через гру друзів знайти легше. Також були дві вчительки, які трохи знали англійську. Решта праці — це інтуїтивне вивчення мови».

Однак, як застерігає Юлія Куманська, для деяких не німецькомовних дітей звичайні класи можуть навпаки стати «пасткою». 

«Наприклад, діти з дислексією. Для них треба спеціальні умови, спеціальні тексти, шрифти, відповідні спеціалісти. І хоча в Німеччині дуже серйозне методичне забезпечення шкіл, багато можливостей — але особливі потреби таких дітей можуть просто не розпізнати шкільні психологи саме через те, що не володіють мовою дитини», — пояснює вчителька.

Звичайний клас підходить для нормотипових дітей, або ж для тих, хто вміє самостійно вчитися, вільно володіє англійською мовою.

Німецька школа: можливості для наполегливих 

Після року навчання в інтеграційному класі Олесі вдалось перейти до звичайної німецької гімназії. Туди приймають дітей, які продемонстрували кращі від середніх результати навчання та отримали рекомендацію вчителя. Було непросто. Дівчинка бере додаткові уроки німецької, вчиться вперто і наполегливо.  

«Ми такі ж самі європейці, як і німці, — діляться спостереженнями Оксана та Марія. — У нас схожі цінності та традиції: родина, бажання працювати та вчитися, спільні свята». 

«Дисциплінованість і вміння вчитися — сильна сторона українців, яка може допомогти якнайкраще адаптуватися до німецької системи освіти», — каже Юлія Куманська. І додає: Німеччина досить сувора країна у питанні дотримання встановлених правил. Але водночас вона й не закриває шляхів тим, хто має бажання інтегруватися.

«Наприклад, минулого року велика кількість дітей з нашого інтеграційного курсу пішла в FOS/BOS — ліцей технічного спрямування. Зазвичай туди набирають один підготовчий клас на рік, а цього року було оголошено про набір аж трьох. Це було зроблено спеціально для українських учнів, щоб вони могли підтягнути рівень німецької мови для подальшого навчання. І українські учні використали таку можливість», — зазначає Юлія. Що дає така школа? Її випускники отримують аналогічний за рівнем результат, як і учні гімназії, а отже — мають право вступати в університет. 

Для дітей 18+, які не хочуть продовжувати шкільне навчання — є альтернативний варіант, можна обрати так зване «практичне навчання»: ausbildung. «В України немає аналога цьому поняттю, але загалом це можна назвати практичним навчанням, — пояснює Юлія Куманська. — Ти ходиш на роботу три-чотири дні на тиждень, щоб вчитися у майстрів якомусь вибраному ремеслу: до електро майстра, наприклад, чи автомеханіка або офіс-менеджера. А один–два рази на тиждень — ходиш до школи і вивчаєш свою спеціальність теоретично». 

Заняття тривають майже повний робочий день, з восьмої до четвертої. Протягом першого року учень отримує близько п’ятдесяти відсотків від зарплатні, яка належить за таку роботу, протягом другого року — близько сімдесяти, а на третій рік — дев'яносто. Закінчення курсу ausbildung автоматично означає закінчення школи. І з цим документом вже можна йти далі вчитися в університет. 

Такий освітній шлях триватиме довше, однак у Німеччині можна собі це дозволити — пенсійний вік для жінок і чоловіків там встановлений на рівні 67 років. 

‍

‍

Нещодавно Міністерство освіти та науки України оприлюднило дати проведення Національного мультипредметного тесту (НМТ) у 2024 році: з 14 травня до 19 липня. Для учнів, які вчаться за кордоном (часто паралельно у двох школах), питання підготовки до вступних іспитів особливо гостре: це вимагає не лише чимало часу і зусиль, але теж й фінансових інвестицій батьків у підготовку дітей. Але чи всі українські одинадцятикласники повинні здавати НМТ? Відповідь на це питання видання Sestry шукало разом з директоркою Центру дистанційного навчання школи «Афіни» Тетяною Швець. 

Здавати чи не здавати?

Серед учнів Центру дистанційного навчання школи «Афіни» є ті, хто фізично перебуває в Україні, і є ті, хто — за кордоном. Однак місце проживання не має значення: обов’язок щодо складання НМТ залежить від того, який ВНЗ дитина обере для вступу — український чи закордонний. Іспит є обов'язковим для тих учнів, які планують навчатися саме в українських вищих навчальних закладах.

«НМТ — це виключно вступний іспит. Тест стосується українських громадян і не має значення, в якому форматі вони навчаються: дистанційно, в міжнародній українській школі чи в українській школі за кордоном. Якщо ці діти збираються отримати свідоцтво державного зразка про повну загальну середню освіту і хочуть вступити в український ВНЗ, то вони повинні здавати НМТ», — пояснила директорка Центру дистанційного навчання школи «Афіни» Тетяна Швець.

Водночас, деякі з університетів Польщі та Чехії теж вимагають сертифікат про успішне проходження мультипредметного тесту.

Чи можна скласти НМТ за кордоном? 

У 2022 і 2023 роках НМТ можна було здати в тимчасових екзаменаційних центрах, які були організовані за участю україномовних вчителів при консульствах України  в Австрії, Азербайджані, Бельгії, Болгарії, Великобританії та Північній  Ірландії, Грузії, Данії, Естонії, Ірландії, Іспанії, Італії, Канаді, Латвії, Литві, Молдові, Німеччині, Нідерландах, Польщі, Португалії, Словаччині, Румунії, США, Угорщині, Фінляндії, Франції, Чехії, Швейцарії, Швеції. 

Протягом останніх двох років Польща надавала можливість українським випускникам скласти НМТ на території своєї країни. Нагадаємо, у 2023 році така можливість була в Кракові, Варшаві, Бидгощі, Любліні та Вроцлаві. Там проходила як основна, так і додаткова сесія. Тож, ймовірно, цьогоріч підтримка буде продовжена.

Sestry слідкуватимуть за оновленнями та інформуватимуть щодо місць та часу проведення НМТ за кордоном.

Нововведення

За словами Тетяни Швець, цьогоріч обов'язковими на НМТ предметами для всіх абітурієнтів є математика, українська мова та історія України (від 16 до 21 століття). 

«В разі потреби — дитина також складатиме додатковий іспит, який потрібний для вступу до конкретного ВНЗ: хімія, фізика, біологія, географія чи іноземні мови», — додала директорка.

На сайтах університетів найближчим часом з'явиться інформація про вступні іспити з переліком необхідних предметів. Найбільш раціонально для дитини — обрати той, який вона знає найкраще, або ж той, який дасть можливість вступу одночасно до кількох ВНЗ.

Про реєстрацію на НМТ слід подбати самостійно. Для цього потрібно вчасно, у зазначений термін, створити свій персональний кабінет на офіційній сторінці Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) та прикріпити туди всі необхідні документи. Реєстрація почнеться на початку березня 2024 року і триватиме протягом місяця. 

Реєстрація проходить онлайн, тобто це можна зробити з будь-якої точки світу. 

«Раніше, до повномасштабного вторгнення, коли учні здавали ЗНО включно із ДПА, за реєстрацію на обов’язкове тестування була відповідальна школа. Тепер школи у цей процес не втручаються, це виключно справа батьків та дітей», — підкреслила Тетяна Швець

Це не єдина зміна: якщо до війни можна було пройти «пробне» ЗНО, то пробного НМТ не заплановано. Однак, як обіцяють, структура тестів буде такою ж, як і минулого року, а типи завдань не відрізнятимуться від ЗНО минулих років.

Однак безпосередньо саме тестування, як і раніше, відбуватиметься в спеціальних тимчасових екзаменаційних центрах (приміщеннях шкіл, університетів), створених, за погодженням з органами державної влади, у населених пунктах України, а також у країнах Європи та деяких країнах світу.

Також вже відомо, що тест буде досить інтенсивним: на кожен предмет виділено по годині часу, запланована одна 20-хвилинна перерва після проходження половини іспиту.

Практичні поради

Перше, що варто знати учням, які планують здобувати вищу освіту за кордоном — це перелік документів для вступу в обраний університет та терміни їх подання. Ця інформація вже починає з'являтися на сайтах польських ВНЗ, шукайте її в розділах «Rekrutacja dla cudzoziemcow». Зверніть увагу, навчальні заклади у Польщі можуть вимагати як сертифікат НМТ, так і сертифікат про знання польської мови на зазначеному рівні. 

Реєстрація на офіційній сторінці УЦОЯО розпочнеться вже у березні й триватиме до початку квітня. При цьому вам треба буде вказати документ, що посвідчує особу абітурієнта. А отже тим, хто здаватиме НМТ в Україні, слід пам'ятати про завчасне вироблення ID-карти. Учням, що проходитимуть тест за кордоном, важливо перевірити термін дії закордонного паспорта станом на травень-червень, коли заплановано основну та додаткову сесії НМТ, і при потребі виробити новий. 

Також важливо не зволікати із самою реєстрацією і зробити це, як тільки вона буде оголошена, адже кількість місць за кордоном буде обмеженою. Тож ті, хто відкладатиме реєстрацію на останні дні, ризикує втратити можливість здати НМТ в найближчому місті чи навіть країні. 

Слідкуйте за актуальною інформацією щодо НМТ на офіційному сайті Українського центру оцінювання якості освіти.

‍

Фундація Центр Громадянської освіти (Centrum Edukacji Obywatelskiej) оприлюднила новий звіт «Учні-біженці з України в польській системі освіти». Згідно з даними, станом на жовтень 2023 року за партами польських шкіл сидять приблизно 185 тисяч учнів з України, 135 тисяч з яких — вимушені мігранти. Ще 150 тисяч українських школярів перебувають поза системою польської освіти.

«Теоретично вони навчаються онлайн, але на практиці — ми не знаємо, що з ними відбувається», — пише директор Центру Громадянської освіти Єнджей Вітковський у поясненні до звіту. Як зазначається, формально ця група школярів здобуває обов'язкову шкільну освіту в рамках української дистанційної освіти. Тобто для багатьох з них це може бути вже четвертий рік навчання у форматі онлайн, що передбачає обмежений контакт з однолітками. У фундації також припускають, що деякі з цих дітей могли взагалі випасти з будь-якої системи освіти. Однак досі немає даних, які б дозволили оцінити масштаби цього явища. 

«Наведені дані мають хвилювати всіх, кому не байдужий як стан польської освіти, так і добробут молодих українців, які шукають притулку від війни та кращого життя в Польщі. Як суспільство ми не можемо дозволити собі, щоб 150 тисяч молодих людей залишалися в освітньому вакуумі, тож вважаємо за необхідне скоординувати дії для підтримки їхньої освітньої інтеграції», — наголошує Єнджей Вітковський.

Навчання в польських школах: українська перспектива

Валерія Черняк, з якою поговорили Sestry, до повномасштабної війни була шкільним психологом у Києві. Протягом останніх майже двох років вона працює у Центрі допомоги мігрантам та біженцям Карітас у Білостоці, допомагає українським дітям та їхнім батькам адаптуватися в Польщі. За цей час вона вислухала безліч історій, познайомилась з сотнями родин.

«Дійсно, дуже багато наших дітей не відвідують польські школи взагалі. Здебільшого вони навчаються дистанційно в українських школах, — погоджується Валерія. — Їхні мами вже не раз, напевно, подякували карантину за добре організовану систему навчання онлайн, яка майже безперебійно працювала й після 24 лютого. Для великої кількості українців можливість вчитися у звичному онлайн середовищі стала психологічним порятунком, так званим «острівком стабільності та нормальності» серед страшних змін у житті».

Водночас, як зауважує Валерія, досвід під час карантину показав, що дистанційно навчатись здатні далеко не всі.

«Багатьом складно зосередитись навіть під час живого уроку, що вже казати про самостійне опрацювання матеріалу та планування дня», — каже психологиня. Вона переконана, що в такому випадку неможливо отримати базові якісні знання.

Освіта і синдром відкладеного життя

«90 відсотків сімей, які я зустрічаю тут, досі планують повернутися в Україну, тому не будують своє життя в Польщі», — розповідає Валерія Черняк.

За її словами, наслідки такого «відкладеного життя» особливо позначаються на старшокласниках, які за час повномасштабної війни вже встигли закінчити 9 чи навіть 11 клас. Тепер вони не проти продовжити навчання у польських вищих навчальних закладах, але для цього передусім необхідне знання польської, за вивчення якої брались не всі.

«Школа є дуже дієвим способом вивчати мову, для українських учнів пропонують навіть додаткові години польської, — переконана Валерія. — Це також соціалізація і повне занурення у культурне середовище, що допомагає зрозуміти менталітет, поведінкові шаблони, гумор іноземців».

Невідомо, скільки часу триватиме війна, батьки не мають на це впливу. Але що ми точно можемо — це допомогти дитині побачити можливості для власного розвитку

Як поділилась Валерія, своїх дітей вона одразу відвела до місцевої школи, як тільки вони приїхали до Польщі. «Тоді у польських школах ще не розуміли, що з нашими дітьми робити, вчителі були розгублені. Але для мене тоді головним було не навчання як таке, а щоб діти вийшли зі свого «кокону», бачили ровесників, дорослих, брали хоч якусь участь в повсякденному житті школи. Після пережитих обстрілів і сидіння в бомбосховищах — вони боялися всього. Їх треба було повертати до життя, і школа тоді допомогла», — каже жінка.

Труднощі інтеграції

Серед даних у звіті Центру Громадянської освіти, що викликають стурбованість — те, що майже 4,5 тисячі українських учнів тогорішних I, II та III класів не продовжили навчання в наступному класі. При цьому кількість осіб цієї вікової групи (діти 2005, 2006 і 2007 років народження), зареєстрованих у Польщі, зросла з 66 тисяч до 72 тисяч. Це означає, що виїзд з Польщі не є основною причиною припинення навчання. Як аналізує фундація, можливими причинами такого явища можуть бути відсутність переходу до наступного класу та/або припинення подальшого навчання під час перебування в Польщі.

Такі випадки підтверджує і Валерія Черняк. На її думку, важливим чинником є мовний бар'єр: діти середніх і старших класів мають більше додаткових годин польської мови, ніж молодші школярі, а отже — інтегруються швидше. Також адаптація українських дітей в польській системі освіти погіршилася зі скасуванням посад україномовних асистентів, які, за відгуками підопічних Валерії, у 2022 році були значною підтримкою школярам.

Діти потребують розуміння. Часто кидають навчання у польських школах саме тому, що розуміння там не знаходять

За словами Валерії, тут не йдеться про якийсь особливий підхід, а про звичайні шкільні питання. Наприклад, через мовний бар’єр не до кінця зрозуміла умова задачі, а вчитель пояснити не може рідною для дитини мовою. І учень в результаті отримує занижені результати з предмету. Поступово такі дрібні невдачі накопичуються, і дитина просто втрачає будь-яку мотивацію ходити до школи. Асистенти ж своєю присутністю дуже допомагали, були представниками дитини у школі.

Як допомогти дитині?

Валерія Черняк радить батькам не втрачати час і ретельно продумати стратегію вивчення польської мови, навіть якщо у планах є повернення додому: ніхто не знає, коли в Україні знову буде безпечно.

«Задача батьків — бачити свою дитину і моніторити, щоб вона не була ізольована. Для цього варто ретельно продумати стратегію вивчення польської мови, навіть якщо ви не знаєте точно, скільки часу тут будете і все ще плануєте повернутись додому. Курси, клуби — зараз можливостей дуже багато і поза школою. Розглядайте саме перебування в Польщі як можливість спілкування з нейтів спікерами [англ. native speaker — людина, для якої дана мова є рідною. — Ред.] польської, за яке в Україні треба було б платити», — заохочує Валерія.

Добре, якщо дитина, крім онлайн навчання, відвідує і якісь живі зустрічі, курси чи гуртки, де у неї є коло спілкування. 

«Досвід моїх підопічних показує, що інтеграція з однолітками-поляками краще відбувається саме в неформальній, позашкільній атмосфері: на спортивних секціях, творчих заняттях, спільних таборах. Але треба, аби дитина володіла польською хоча б на базовому рівні», — підкреслює фахівчиня.

«Багатокультурність прийшла в польські школи назавжди»

Як зазначають у Центрі Громадянської освіти, якби всі учні з України, які зараз перебувають у Польщі, ходили до шкіл, то вони становили б майже 7% учнів за польськими партами.

Багатокультурність прийшла в школи назавжди, нам потрібно починати свідомо керувати нею», — вважає директор Центру Громадянської освіти Єнджей Вітковський

Для цього, переконаний Вітковський, необхідні скоординовані дії для підтримки освітньої інтеграції.

Зрештою, ані Польща, ані Україна не мають жодних ілюзій: інтеграція дітей в системі іноземної освіти є важливим й непростим завданням, що вимагає уваги та зусиль обох сторін цього процесу. Однак її успіх не тільки допоможе дітям адаптуватися до нових умов та бути готовими до нових викликів, а й сприятиме побудові міцних і довгострокових відносин між Україною та Польщею.

24 лютого 2022 року назавжди поділило життя українців на «до» і «після». Серед тих, хто став свідком трагедії війни, була і відома українська письменниця Наталія Колесніченко-Братунь. Враження тих перших днів назавжди закарбувалися в її пам'яті й стали поштовхом до написання незвичної книги.

Дитячі-недитячі історії 

«Правдиві історії Медунчика і Маркізи» — це казкова розповідь від імені м'яких іграшок про їхні з господарями карколомні пригоди в перші дні війни.

Головний герой історії, ведмедик Медунчик до війни «завжди був біля свого господаря: коли той спить, грається, виконує домашнє завдання». Того сірого зимового ранку, коли родині довелося покинути домівку, відважно взяв на себе  важливу місію — «дарувати хлопчикові захист та впевненість у тому, що все буде добре» під час непростих пригод в незнайомій Європі. Разом із кицею Маркізою вони супроводжують двох братиків та їхню маму у безпечне місце і описують все, що бачать навколо. Іграшки розповідають про гостинність європейців, про сум за домом та мирним життям, а найголовніше —  про підтримку і людяність.

Як зізнається письменниця, натхнення прийшло, коли вона стала свідком важких сцен на українсько-польському кордоні:

«Ця книга народилася з болю, коли я була свідком певних епізодів на кордоні. Бачила, як наші матері тікали від війни, як діти міцно стискали улюблені іграшки», —  згадує письменниця.

Особливо в пам'ять врізалося як її онуки обіймали м'які іграшки у тамбурі київської квартири:

«Вони жили своє безтурботне дитяче  життя, а тут раптом в момент усе зруйнувалося. Оці їхні іграшки — щось м'яке і тепле —  чи не єдине, за що можна було вхопитися в момент виїзду з дому, чи не єдина про нього згадка», —  ділиться письменниця.

Ці образи й надихнули Наталію розповісти історію війни очима м'яких іграшок. Адже вони стають порятунком для дитини: «Іграшки стають їхнім захистом від жахів війни».

«Я хочу, щоб чеські та польські діти краще зрозуміли наших дітей»

Письменниця планує видати книгу не лише українською, але й польською та чеською мовами.

На її думку, саме через дитячу літературу можна сягнути сердець європейських читачів і  донести, чому наші мами з дітьми раптом опинилися поруч з ними і чому досі залишаються тут:

«Цю книгу можна вважати культурною дипломатією. Вона пояснює європейцям, чому українські діти раптом опинилися в Європі. Я хочу, щоб польські та чеські діти прочитали і краще зрозуміли наших дітей», — каже пані Наталія.

Це ще й можливість для європейців подивитися на себе самих очима українських мам та дітей, побачити найкраще в собі:

«В перші дні війни, в перший в'їзд наших людей, коли  була вкрита прапорами вся Європа — це настільки було гуманно, що навертаються сльози», —  згадує письменниця, тож і в її книзі підсвічені питання не стільки війни, як гуманізму та  людяності, що їх вимушені мігранти з України побачили в Європі. В книзі відчувається багато вдячності.

Письменниця впевнена, що книга стане містком між українськими дітьми та європейськими однолітками:

«Дорослі європейці вже втомилися від інформації про війну, а от діти співпереживають. Тому я написала книгу мовою, зрозумілою для дітей. Але вірю, що прочитавши, зрозуміють і дорослі», — пояснює свій задум письменниця.

Українці та поляки по-новому відкривають один одного. Ця вимушена еміграція показала, як багато в нас спільного: цінності, виховання, культура. Важливо це  помічати і пізнавати одне одних ще краще.  «Важливо теж  перекладати твори польських письменників: сучасні бестселери, дитячі книжки українською мовою», — вважає Колесніченко-Братунь.

Українцям та полякам варто звертатися до сучасної літератури, шукати літературні проєкти, які єднатимуть нанас навколо спільних тем та почуттів. Як-от перекладати сучасних авторів, твори-дуети на актуальні для обох народів теми.

«Мені подобається ідея спільних літературних проєктів, де українські та польські письменники створювали б твори в дуеті. Це могли б бути як спільні збірки оповідань, так і окремі романи чи п'єси», — пропонує письменниця.

Війна очима дитини

Книга «Правдиві історії Медунчика і Маркізи» — це можливість подивитися на війну очима дитини, котра втратила рідний дім. Це спроба розповісти європейцям про біль українських біженців.

«Я хотіла показати війну, яка раптово вривається в безтурботне життя звичайної української дитини і все змінює», — пояснює пані Наталія.

Художнє слово здатне викликати співчуття та емпатію там, де інформаційне перенасичення лише втомлює. Саме тому пані Наталія пише для дітей, але вірить, що її почують і дорослі.

Література може стати містком між нашими народами. Адже книги здатні об'єднувати навколо загальнолюдських цінностей та почуттів. І саме в цьому полягає шанс на подолання травм війни.

Сьогодні чимало студентів із статусом UKR здобувають безкоштовну вищу освіту в польських університетах. До редакції видання Sestry надходять питання від читачок, яким чином можна зберегти право на безоплатне навчання в подальшому.

Sestry розповідають про один із способів детальніше.

Для здобуття безоплатної вищої освіти у Польщі іноземці мають два шляхи:

• Оформити карту поляка або особи що є родичем чи дружиною/чоловіком громадянина Польщі.
• Отримати сертифікат, який засвідчує володіння польською мовою на рівні С1.

І якщо для карти поляка треба мати певні правові підстави, то сертифікат про рівень С1 може здобути кожен.

Проте, не  всі екзаменаційні центри видають сертифікати відповідного зразка.

Важливо здавати іспит лише в акредитованих центрах.

Їхній перелік можна переглянути тут натиснувши на іконку «Lista osriodków».

Якщо ви вже маєте або плануєте отримати сертифікат з будь-якого іншого центру, краще перепитати у вашому університеті, чи він підійде.

Реєстрація на іспит відбувається в усіх центрах одночасно. Наступний екзамен, на який можна записатися, проходитиме 20-21 квітня.

Реєстрація відкривається приблизно за два місяці до цієї дати і в кожному осередку проходить у свій спосіб: десь відкривають електронну форму, а десь просять приходити особисто і заповнювати паперову заяву.

Одне є спільне для всіх центрів. Не слід оплачувати наперед, без підтвердження реєстрації. Гроші вам не повернуть, а оплата без реєстрації не дійсна.

Іспит коштує 180 € і ще 20 € — сам сертифікат, якщо іспит складено успішно.

Екзамен триває трохи більше чотирьох годин і складається з письмової та усної частини.

Для успішного проходження екзамену достатньо отримати принаймні 50% балів в обох частинах.

Але зважайте, що сам сертифікат видадуть приблизно через півроку. Це варто враховувати, коли будете вести переговори з університетом щодо продовження безкоштовного навчання. Зазвичай деканат вимагає надати документ до певної дати. Інформація про терміни видачі сертифікатів теж є на сайті кожного конкретного екзаменаційного центру.

А далі — підготовка власне до іспиту.

Як оцінити свій рівень знань?

Варто ознайомитися з вимогами до рівнів володіння польською, наприклад, тут.

Скачайте тести з попередніх років проведення іспитів за посиланням:

https://certyfikatpolski.pl/o-egzaminie/przykladowe-testy-zbiory-zadan/

Пробний результат одразу варто зменшувати на 10-20 відсотків, бо вдома ви проходите тест і не хвилюєтесь, на відміну від напруженої ситуації на іспиті.

Ви ще маєте час, щоб підтягнути свої знання до екзамену на рівень С1. Але не зволікайте.

Важливо обрати акредитований центр, не прогавити реєстрацію і ретельно підготуватися.

Українки, які виїхали в інші країни через війну, можуть зіштовхнутися з необхідністю самостійно організовувати навчання дітей. І це часто викликає розгубленість, особливо якщо раніше ніколи такого не робили.

Я організовувала домашнє навчання  для своїх синів, старшокласника і першачка, ще до того, як прийшла епідемія коронавірусу і відбувся перехід на дистанційне навчання. В процесі ми знайшли кілька ідей, які, можливо, будуть корисні і вам.

Дистанційне навчання в часи ковіду, показало, що вчитися можна інакше, ніж в звичайній школі.

Але сімейна форма освіти – це ніби наступний щабель самостійності: школа проситиме лише контрольні роботи, а от організовувати увесь процес доведеться батькам, особливо на початку, доки дитина не привчиться вчитися самостійно. Як організувати домашню освіту, розберемось покроково.

Обираємо формат: онлайн-платформи, репетитори, або самостійне навчання

Найперше, вам треба оцінити власну завантаженість, фінансові можливості, а також вимоги школи, де ви атестуєтеся, чи достатньо матеріалів, які ця школа готова надавати. Врахуйте, що навіть найсамостійніша дитина періодично потребуватиме вашого залучення. Також на дорослого покладається планування: розклад, дедлайни.

Тож дорослому доведеться витрачати на це від 2-3 годин на тиждень до 2-3 годин на день.

Візьмемо найбільш завантажений варіант: ви працюєте повний день і не з дому, тож навряд чи у вас вийде виділяти ще 2-3 години часу щодня на навчання дитини. Тоді ваша задача – забезпечити ефективні заняття, навіть коли вас вдома немає.

Можна приєднатися до онлайн-платформи будь-якої дистанційної школи в форматі «Слухач», тобто без атестації, або ж спробувати зібрати групу ровесників та знайти репетиторів з основних предметів, які дитина не зможе опанувати самостійно.

Це поширене явище, в групах хоумскулерів бувають оголошення про пошук репетитора для готової групи або ж про вакантні місця. Оплата уроків ділиться на всіх учасників групи.

Починаємо планувати. Встановлюємо розклад

Прописувати краще не окремо дитячий розклад навчання, а розклад цілої родини.

Розкладу можна присвятити окрему тему, і це точно задача для дорослого – «жонглювати» часовими слотами так, щоб всі все встигли. Особливо уважними треба бути, якщо у вас один девайс на двох дітей або на родину, старайтеся скласти розклад так, щоб уникнути ситуації: «Віддайте мені ноутбук! Ні, зараз в мене заняття!»

Разом з тим, моїм дітям завжди подобалося роздивлятися «сімейний тиждень на папері», додавати свої заняття в нього, відмічати різними кольорами гуртки або наш спільний час, придумувати, чим заповнити «віконця». Підключайте до процесу тайм-менеджменту дитину. Добре, щоб дитина відчувала свій внесок.

Готовий «тижневий порядок» варто розмістити на видному місці. Якщо поруч буде годинник, дитина досить швидко почне орієнтуватися в ньому. Отже, робимо перші кроки в тайм-менеджменті.

Робоче місце. Парта, диван, чи підлога?

Вчитися можна в дуже різних місцях. Навіть маючи окремі парти, мої діти часто приходили з зошитами за обідній стіл або ж мостилися з книжкою чи ноутбуком на дивані чи на підлозі. Але варто принаймні продумати, в якому місці дитина при потребі зможе усамітнитися в тиші. Дуже складно думати про математику на онлайн-занятті, коли поруч мама готує обід або сестра розмовляє по телефону.

Важливо, щоб дитина розуміла, де вона може розкласти свої зошити, підручники, матеріали для творчості. Для моїх хлопців найзручнішими виявилися найпростіші відкриті стелажі – все на виду, все поруч, кілька поличок дозволяють сортувати речі в різний спосіб. Коробки не дають губитися різним дрібницям, склянки чудово тримають олівці та пензлі. Комодик, який мені здавався надзвичайно зручним, так і стояв порожнім, з'ясувалося, що книги і зошити там незручно шукати.

Пробуємо дотриматися розкладу і дедлайнів. Вносимо зміни

Ви великі молодці – все ретельно спланували і організували! Тепер будьте готові… що все може піти геть інакше. І це нормально. Розклад може змінюватися, заняття переноситися, ми можемо захворіти або ніч видатися безсонною. Наша задача не панікувати, а враховувати всі ці моменти і рухатися далі. 

Ми рухаємося малими кроками: привчаємо дитину до складеного розкладу, моніторимо її психологічний і фізичний стан, слідкуємо за дедлайнами здач контрольних робіт, які встановила школа.

На цьому етапі точно треба почитати про фізіологічні та психологічні особливості дітей різного віку. Це дозволить зрозуміти, чого можна чекати від дитини, а що вона поки не робитиме самостійно. Наприклад, батьки часом скаржаться, що син чи донька ніяк не може нормально планувати свій день, тиждень, місяць. І дуже заспокоються, коли дізнаються, що вона і не повинна цього вміти робити в 10-11 і навіть 12-13 річному віці, бо префронтальна кора її мозку, яка відповідає за цю навичку, формується до 20 років.

Звісно, плануванню варто вчити, але поступово. А тим часом нагадуємо про важливе самі або привчаємо користуватися електронними помічниками; плануємо заняття так, щоб на час здачі контрольних учень пройшов всі потрібні теми; слідкуємо, щоб дитина їла корисну їжу і достатньо спала. При потребі вносимо зміни в розклад.

Тепер ви – команда

Вам важливі оцінки? Знання? Зайнятість дитини? Чи ваші з нею стосунки?

Ось є ви, є ваш син, донька. Чи не найважливішими, попри все, є ваша близькість, дружба, довіра, взаємопідтримка?

Сімейне навчання може виявитися великим спільним проектом, який допоможе зблизити  родину, краще пізнати один одного.

Спочатку це може бути складно і незвично. Але якщо ставитися до цього, як до спільної пригоди, то й невдачу можна перетворити на досвід, відрефлексувати. Обов'язково взяти на озброєння гумор та взаємну повагу в ситуаціях, коли треба домовлятися. І думати, що найголовніше – це ви і ваші стосунки.

Не існує готового, єдино правильного рецепта ідеальної сімейної освіти - тут, як з приготуванням борщу – все індивідуально. Але, сподіваюся, мої нотатки надихнуть вас на створення свого унікального, оптимального саме для вашої родини сімейного навчання.

Ваші підлітки вчаться самостійно, шукають щось цікавіше, ніж звичайні шкільні підручники? Тоді їм в пригоді стануть освітні онлайн-ресурси.

В цьому дописі Sestry зібрали найцікавіші безкоштовні додатки та платформи та згрупували їх для зручності за типом охоплених предметів.

Мультидициплінарні платформи

1.Всеукраїнська школа онлайн  — на сьогодні це платформа, найбільш наповнена корисними матеріалами. Призначена для  самостійного опрацювання усіх предметів шкільної програми.

Для 5-11 класів.

Містить усі предмети української шкільної програми.

До кожної теми є відео з поясненнями, додаткові вправи та тести для самоперевірки.

Можна заходити як через сайт, так і через застосунки Googl чи App Store.

Із мінусів —  поодинокі теми можуть не мати частини матеріалів для самостійного опрацювання, але платформу регулярно поповнюють.

2. Learning ua  — платформа із завданнями в ігровій формі, де можна відпрацювати на практиці теоретичний матеріал.

Для усіх 11 класів.

Містить завдання з української мови та, математики.

Має приємний інтерфейс з симпатичною графікою.

Тут зібрано вправи в ігровому форматі з моментальним зворотнім зв'язком.

Мінусом є те, що теми і вправи не завжди відповідають українській програмі.

3. Академія Кхана. Незмінно дружній підхід та атмосфера підтримки панують на цій платформі.

Але є істотний нюанс - платформа здебільшого англомовна, хоча містить багато матеріалів з математики, перекладених українською.

Буде дуже корисною дітям, що опинилися в англомовних країнах, щоб швидко опанувати терміни або ж переглянути альтернативні пояснення знайомих тем.

Для усіх 11 класів (і навіть для студентів).

Мультидисциплінарна, охоплює безліч предметів, включно з додатковими як економіка, історія мистецтва, безпека в Інтернеті чи фінансова грамотність.

Містить відео пояснення, вправи на закріплення, моментальний зворотній зв'язок, фіксацію досягнень і прогресу у навчанні.

Доступна онлайн та у вигляді застосунку.

Найголовніші теми з математики українською зібрано тут: https://uk.khanacademy.org/

Ресурси з гуманітарного циклу

1. Dreamschool зі своїм ютуб-каналом "Дистанційка"  — фаворит в цьому напрямку. Цей освітньо-розважальний проєкт виник у ковідні часи і продовжує стабільно та активно розвиватися. Формат відео незвичний і дуже вдалий, я б його назвала «театралізовані роздуми на задану тему».

Містить матеріали для 6-11 класів.

Предмети: українська мова, українська література, історія середніх віків, історія України, художня культура.

Лекції мають дуже вдалий формат, що тримає увагу та спонукає до самостійного пошуку нових знань на задану тему.

Буде чудовим візуальним доповненням до «сухого» матеріалу підручників.

Охоплює поки що не всі теми української програми, але постійно поповнюється новими матеріалами.
2.Аудіо лекції  "Вчися вухами". Підійдуть для аудіалів.

Для 7-11 класів (історія) та 8-11 класів (українська мова та література).

Аудіоформат - можна слухати фоном в машині, по дорозі в школу тощо.

Охоплює не всі теми програми, але постійно поповнюється новими лекціями.

3. На всі 200.  Ви  полюбите цей канал за структурованість та спокійну, дружню подачу матеріалу без вивищення над учнем-глядачем.

Містить короткі відео лекції з української мови та літератури.

Позиціонується як підготовка до НМТ/ЗНО, але містить і загальні теми з програми 8-11 класу.

Добре структурований  — легко знайти потрібний матеріал.

Може бути корисний дорослим, які опановують українську.

Дуже приємний голос ведучої та манера мовлення - не відволікає від основної теми відео.

Природничий цикл

1. Топ-Школа — цей канал буде корисним для тих, хто потребує додаткових пояснень з математики.

Для 4-11 класів.

Містить доступні відео пояснення всієї шкільної математики за програмою.

Можливий зворотній зв'язок через коментарі.

2. Графічні симуляції з математики, фізики, хімії, біології можна знайти на сайті PhET. Абстрактні теоретичні поняття тут оживають і стають практичними і зрозумілими навіть молодшим школярам.

Містить матеріали за програмою для 5-11 класів.

Основні предмети  — математика, фізика, хімія, біологія, дослідження Землі.

Є можливість обрати українську мову, хоча сама платформа американська.

3. Якщо вам не вистачило симуляцій з механіки на попередньому ресурсі, то раджу сайт Моя фізична лабораторія. Тут можете дослідити, як працюють різноманітні маятники, пружини та інші механізми.

Англомовна/німецькомовна платформа, проте дуже добре візуалізована.

Інтерактивна  — можна змінювати параметри системи.

Є опція: «Вказати всі сили, що діють на об'єкти системи», що дуже цікаво.

Сподіваємося, кожен знайде корисні ресурси в залежності від своїх потреб.

З булінгом може зіткнутися будь-яка дитина. Ризик булінгу зростає, якщо учень потрапляє у цілком нове середовище, в іншій країні. 

Ірина, що виїхала з Києва до Польщі у березні 2022 року, розповідає про досвід десятирічного сина: «Хоч як це дивно, Максим, стикаючись з конфліктами в місцевій школі, зміг краще зрозуміти польських дітей — каже, що вони, наприклад, можуть посваритися “на рівному місці”, зате так само легко вибачаються і вибачають образи. Мені здається, це тому, що в польських школах поведінка учнів є надзвичайно важливою — за цим окремо стежать, знімають або нараховують бали. Тому діти і вчителі стараються не поглиблювати конфліктів, а їх вирішувати. Вчителі привчають учнів до такої стратегії взаємодії, і вона добре спрацьовує саме в дрібних повсякденних сутичках».

Спостерігайте за змінами настрою своєї дитини

Як звертає увагу Вікторія Кондратюк, психолог ГО «Крила для родини», на відміну від конфліктної ситуації, яка стається один раз, булінг — це повторювані демонстративні дії щодо одної особи. Тут у конфлікт втягується ширше коло дітей як спостерігачів. Поступово змінюється поведінка всіх учасників булінгу, та найбільше, звісно, в жертви. 

«Якщо ви добре знаєте свою дитину, неодмінно побачите зміни в її поведінці. Прояви можуть бути різні: у когось з’являється замкнутість чи зміна режиму сну, харчування. Сигнали будуть завжди», — зазначає психолог.

Так трапилося і з сином Ірини. Зазвичай дуже контактний хлопчик, який звик ділитись усіма новими враженнями, дедалі більше замикався в собі, на питання про школу відповідав роздратовано або занадто оптимістично — мовляв, все гаразд. «Несподівано Максим попросив, щоб я його забрала з польської школи, а одного дня прийшов додому в сльозах, після чергової серії нападок, і вже просто не міг стримуватися — розповідав, розповідав», — ділиться Ірина. 

Головне — довіра

Коли стикаємося з цькуванням, маємо створити дитині таку атмосферу довіри та прийняття, щоб вона могла виговоритися, радить Вікторія Кондратюк. 

Звісно, буде багато емоцій і болю. Але завдання дорослого полягає в тому, щоб зібрати фактаж. Разом з дитиною слід визначити особу нападника, подумати, хто є спостерігачами, де і коли відбувалися конкретні епізоди нападів. Ця інформація знадобиться для переговорів зі школою. 

«Треба зрозуміти, кому в школі дитина довіряє. Це може бути хтось з однолітків, вчителів чи персоналу — у них дитина може шукати підтримки самостійно на щодень», — уточнює психологиня.

З’ясувалося, що з Максима прилюдно кепкували троє хлопців. На гідну відповідь польською синові Ірини не вистачало словникового запасу. 

«Відповісти силою я вважаю неприпустимим, до речі, в польській школі це дуже серйозне порушення. Видно було, що на рівні дітей ситуація не вирішиться. Треба було підключати працівників школи», — ділиться досвідом Ірина.

Ключова розмова 

В Україні у подібних ситуаціях звертаються до психолога, а тут все працює інакше: треба через Лібрус (Librus), електронну систему, яка служить для комунікації між школою та учнем і батьками, домовитися про зустріч з вихователькою класу. 

Ірина ретельно підготувалася до зустрічі: всю отриману від сина інформацію переклала польською, зосередилась на фактах. Підготувала також кілька речень про сина: який він в нормальному психологічному оточенні і як почувається та поводиться тепер, в ситуації постійного стресу. 

«Прийшов у сльозах і відмовляється ходити до школи», — здається, саме ці слова справили найбільше враження на виховательку.

Ірина намагалася бути переконливою, показала, що знає свою дитину, відповідально ставиться до її психічного здоров’я і сприймає ситуацію як неприпустиму. Але зробити це треба було максимально ввічливо і без бездоказових звинувачень.

Це подіяло. Польська вихователька вислухала дуже уважно, дізналася в Максима подробиці і запевнила, що бере справу під контроль.

Ірина була впевнена, що історія тільки починається і доведеться ще йти до директора, батьків кривдників. Та цькування припинилося буквально за кілька днів. «Не знаю, що саме зробила вихователька, але це спрацювало!» — каже Ірина.

Алгоритми в польській школі

Ольга Остапчук, асистентка в роботі з українськими дітьми в середній школі №52 міста Білосток, розповідає про практику польської освітньої системи у протидії булінгу:

«В нашій школі працівники мають чіткі ефективні алгоритми на різні конфліктні ситуації. При зверненні батьків ці процедури запускаються негайно. Десь спрацює бесіда виховательки з кривдниками, а іноді доводиться спілкуватися з батьками в присутності психолога. Вихователька, швидше за все, присвятить кілька класних годин для пом’якшення чи розв’язання ситуації. При потребі залучить шкільного психолога чи педагога, або конфліктологів».

В Ірини та Максима зараз все добре: син став почуватися частиною колективу. Звісно, він може посваритися з кимось через дрібницю, часом йому досі бракує слів, щоб пояснити свою думку, але постійна тінь булінгу, яка псувала дитині життя, розвіялася.

Що допоможе?

1. Треба розрізняти булінг і дрібні конфлікти: булінг повторюваний і веде до зміни соціальних ролей в колективі.
2. Створити дитині безпечний простір для розмови.
3. Виявити учасників булінгу й осіб, до яких можна звернутися за підтримкою.
4. Підключити школу. Повідомити виховательку. При потребі просити про повторні зустрічі, щоб дізнатися, на якій стадії вирішення питання.

Розглянемо кілька варіантів навчання українських дітей у Польщі, щоб батьки могли вибрати оптимальний.

Почнемо з варіантів, коли вибирають лише одну з програм — польську або українську.

‍Польська школа

«Син пішов в другий клас до польської школи, — каже Наталя, мама 8-річного Марка. — Я спочатку думала зберегти ще й онлайн заняття в українській, але вони збігалися в часі, та й синові тяжко було так займатися. Але хочу, щоб дитина мала україномовне середовище тут, тож ми його знайшли в місцевому осередку Пласту і в церковній громаді».

Плюси такого варіанту навчання:

• дитина швидко вивчає польську мову на рівні native speaker;
• немає додаткових навантажень, вивільнено час на цікаве дозвілля;
• учень користується всіма правами нарівні з польськими дітьми.

Мінуси:

• діти, особливо молодші школярі, швидко забувають українську без мовного середовища, отож варто подумати, як його організовувати.

‍Українська школа онлайн

«Синові шістнадцять, він відмовився ходити до польської школи. Ще з часів карантину вчився дистанційно, і хоч ми виїхали з України, навчання не припиняв, — розповідає Тетяна із Запоріжжя. — Я хотіла, щоб син вчився ще й у польській школі, вчив мову, познайомився з однолітками. Та вирішили принаймні цей рік залишити як є, а далі подивимося: може, додамо курси польської. Українських друзів у нього багато, спілкуються онлайн. Вчиться син дуже добре, навіть краще, ніж до війни — таке враження, що навчання стало для нього його особистим внеском в перемогу і ниточкою зв’язку з Україною. Залишатися тут ми не плануємо, син хоче вступати в український виш».

Плюсом такого навчання є цілковите занурення в українську програму.

Мінуси:  

• дитина не користується перевагами польської освіти;
• мінімізовано соціальні контакти, через що є ризик погіршення психічного стану.

Психологиня Caritas, Валерія Черняк, радить: «Нам усім важливо не закриватися від спілкування з оточенням, у підлітків така потреба особливо загострюється, водночас зростають страхи неприйняття. Слід допомогти дитині визначитись. Чат з однолітками — хороша ідея, але цього замало. Є сенс пошукати спортивні секції чи творчі заняття, які дитині подобалися ще в Україні, записатися на курси польської мови. Не давайте дитині засиджуватися вдома, бо є загроза депресії».

Якщо обрати лише одну зі шкіл здається вам надто кардинальним рішенням, варто розглянути комбінований спосіб навчання. Можливі різні варіанти.

‍Польська школа «наживо» плюс український екстернат

Дитина вчиться в польській школі, а в українській лише проходить онлайн атестацію раз на рік.

«Моя донька займається гімнастикою і ходить в польську школу, часу на повноцінну українську школу не було, — розповідає Ольга, мама 11-річної Поліни. — Навчання досить насичене: зранку польська школа, пообіді — «домашка» та репетитор з української мови двічі на тиждень, ввечері — тренування з гімнастики. Дитина за рік гарно вивчила польську мову і потоваришувала з багатьма дівчатами, спробувала вчитися за іншою програмою — це розширює світогляд, водночас українська програма не залишилася поза увагою».

Плюси:

• менше завантаження протягом року, порівняно з іншими комбінованими варіантами.

Мінуси:

• опанування матеріалу української школи — цілковита відповідальність учня та батьків;
• можливо, доведеться витратити кошти на репетиторів чи курси;
• деякі школи вимагають здавати письмові роботи (наприклад, з фізкультури), на які треба запланувати час.

Кількість предметів атестації залежатиме від конкретної школи. Те саме з ціною: ви можете атестуватися безкоштовно в державній школі або ж обрати одну із багатьох приватних дистанційних шкіл.  

‍Польська школа плюс українська дистанційна  

Цей варіант обирають діти, які вступають в Польщі у технікум, але хотіли б мати закінчену українську середню освіту, або ж ті, що вчаться тут класом нижче і не хочуть втрачати знання з української програми.

Як саме будуть організовані заняття — залежить від конкретної школи. Ми всі це бачили ще під час карантину: десь пропонують повноцінні онлайн уроки, десь надають відеозаписи занять і завдання для самостійного опрацювання. Одне напевно маєте розуміти: це дві повноцінні школи. Зважуйте сили дитини: чи не буде це для неї заскладно.

Плюси:

• якщо дитина вміє вчитися онлайн, вона самостійно закриває одразу дві програми без академічних втрат;
• навчальна програма та матеріали — цілковита відповідальність школи, а не батьків.

Мінуси:

• подвійна зайнятість дитини, може бракувати часу на улюблені гуртки чи навіть повноцінний відпочинок;
• учень повинен виявляти високу самоорганізованість і дисципліну; якщо дитина не могла впоратися з онлайн навчанням до війни, цей варіант, вірогідно, не підійде.

‍Польська школа плюс український компонент

Може бути організовано в формі так званої суботньої школи онлайн: 4–5 повноцінних уроків щосуботи, або ж надано матеріали для самостійного опанування. Другий варіант значно дешевший, але вимагає більшої самостійності.

Для атестації учні мають здати лише академрізницю, тобто ті предмети, яких немає в Польщі: українська мова, література та історія України; решту предметів перезараховують з польського табеля.

«Математика є математика, біологія є біологія чи то в Польщі, чи в Україні — не бачу сенсу двічі вивчати те саме, — говорить Мирослава, мама 10-річного Романа. —  Я сама вчителька, і вважаю, що різниця в програмах — не така вже й проблема: при потребі можна підтягнути будь-який предмет, якщо він не зовсім запущений. Мені важливіше, щоб син мав активне дозвілля та друзів, вчив польську і пам’ятав українську. Протягом року він здає в українській школі поточні контрольні роботи й атестації тричі на рік. Встигає займатися спортом та музикою. Ці активності приносять радість. Вважаю, що зараз це для нього важливіше, ніж шкільні оцінки».

Плюси:

• не доводиться вчити один предмет двічі: вільний час можна скерувати на заняття, які всебічно розвивають дитину;
• вивчення українського компоненту рівномірно розподілене протягом року, його організація — завдання школи;
• у випадку суботньої школи — це онлайн уроки з перевіркою домашніх завдань.

Мінуси:

• у випадку суботньої онлайн школи ціна найвища порівняно з двома іншими комплексними варіантами.

Ви знаєте свою дитину краще, ніж будь-хто. Поговоріть з нею, знайдіть разом плюси та мінуси різних варіантів, обговоріть їх. Підключіть психолога.

«В нашому арсеналі є прості та дієві засоби діагностики, вони дозволять визначити, яка форма освіти оптимальна саме для вашої дитини», — звертає увагу психологиня Валерія Черняк.

І найголовніше: потрібно слідкувати за станом фізичного та психічного здоров’я дитини, особливо коли обираєте дві школи одночасно. Не скочуйтеся в перфекціонізм і гонитву за найкращими оцінками. Наші діти і так проходять непростий шлях, тож робімо все від нас залежне, аби його полегшити, а не ускладнити.